Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

***

1. Затримання уповноваженою службовою особою (особою, якій надано право здійснювати затримання Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Службу безпеки України» та ін.) без ухвали слідчого судді, суду з-поміж інших форм (видів) затримання є найбільш розповсюдженим (має найбільшу питому вагу).

Дану форму (вид) затримання треба чітко відрізняти від адміністративно-правового затримання, яке не має кримінального процесуального характеру.

2. Оскільки уповноважені службові особи мають бути обізнані із законодавством стосовно підстав та порядку затримання, що має характер кримінального процесуального, їм надано право на затримання без ухвали слідчого судді, суду тільки особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, і лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Неприпустимо використовувати затримання як засіб примусу підозрюваного, обвинуваченого до визнання ним вини.

3. Про значення виразів: «під час вчинення злочину або замаху на його вчинення», «безпосередньо після вчинення злочину», див. п. 5, 6 коментаря до ст. 207 КПК. Але слід мати на увазі, що уповноважена службова особа має право на затримання особи, підозрюваної у вчиненні чи замаху на вчинення лише злочину, а «кожен»,– на затримання у вчиненні або замаху на вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

4. Під очевидцем слід розуміти того, хто спостерігав власне злочинне діяння і безпосередньо вказує на злочинця. Ним не є особа, яка спостерігала дії, що передували події злочину (сварку, підшукування знаряддя злочину тощо) або відбувалися по її завершенні.

5. Сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин як підстава затримання означає, що, по-перше, ознак має бути кілька, незалежно від того, де саме – лише на тілі, тільки на одязі, на місці події, на двох чи на усіх цих об’єктах, по-друге, ці ознаки мають бути явними, тобто видимими, очевидними, по-третє, вони мають бути в єдності, по-четверте, вони повинні вказувати, тобто бути інформацією (фактичними даними) про вчинення злочину саме цією особою і, по-п’яте, бути фактичними даними про вчинення нею злочину тільки що (щойно).

6. Про особливості затримання народного депутата України, судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя під час здійснення ним правосуддя, кандидата у Президенти України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника див. ч. 1 ст. 485 та коментар до неї.

7. Якщо затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 коментованої статті вимагає від уповноваженої службової особи, яка здійснює затримання без ухвали слідчого судді, суду миттєвих оціночних в процесуальній ситуації зусиль, то затримання з підстав, передбачених частиною 2 даної статті, навпаки, – глибокого аналізу того, що особа підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та, в першому виключному випадку, – підозрюваний не виконав конкретних обов’язків (обов’язку), покладених на нього при обранні запобіжного заходу (пошкодив, наприклад, електронний засіб контролю, який як обов’язок його носити був покладений на підозрюваного при обранні до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту), а у другому виключному випадку, – не виконав у встановленому ч. 6 ст. 182 КПК та визначеному ухвалою слідчого судді, суду порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

8. Обшук затриманої особи уповноваженою службовою особою, а також слідчим, прокурором як процесуальна дія може бути проведений, якщо це буде визнано за доцільне, за участю не менше двох понятих (ч. 7 ст. 223 КПК), із запрошенням потерпілого, захисника, інших учасників процесу, а з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, – спеціаліста (ч. 1 ст. 236 КПК). Про обшук та його наслідки складається протокол як складова протоколу затримання або як окремий процесуальний документ, який підписується усіма особами, що брали участь у цій процесуальній дії. Такий протокол належним чином проведеного обшуку є документом як доказом у кримінальному провадженні (ст. 99 КПК).

9. Виконання негайно по затриманню уповноваженою службовою особою дій, передбачених ч. 4 ст. 208 КПК, необхідне для реального і своєчасного забезпечення прав, свобод та законних інтересів затриманої особи, у першу чергу для забезпечення її права на захист як від затримання, так і від підозри у вчинені злочину.

10. Протокол затримання – комплексний правозастосовчий акт, який повинен відповідати формі та елементам змісту, що ставляться процесуальним законом до протоколу як форми фіксування кримінального провадження (ст. 104 КПК), і обов’язково має містити: місце, дату і точний час (годину і хвилину) затримання відповідно до моменту, з якого особа згідно із законом (ст. 209 КПК) стає затриманою; підстави затримання; результати особистого обшуку, якщо він проводився; заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого.

11. У разі, якщо не проводився обшук затриманого, складається лише протокол затримання, який підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу, також як обов’язковий акт забезпечення його права на захист, негайно під розпис вручається затриманому і надсилається прокурору як органу, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

У разі ж проведення по затриманні особистого обшуку та відображення їх перебігу і наслідків в одному протоколі, такий комплексний протокол підписує особа, яка його склала, затриманий та усі учасники обшуку і присутні при ньому, в тому числі присутній при цьому офіційний представник (представники) розвідувального органу України, якщо мало місце затримання співробітника кадрового складу цього органу. Подальша робота з таким протоколом та ж, що й з протоколом затримання.