Дату постановлення ухвали;

6) дату втрати законної сили ухвалою;

7) підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.

2. В ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу вказуються прізвище, ім’я, по батькові, адреса і телефон прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.

3. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;

2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;

3) відкликання ухвали прокурором.

4. Слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.

5. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.

***

1. Частина 1 коментованої статті регламентує форму і зміст ухвали слідчого судді, суду, якою дається дозвіл на затримання з метою приводу. Вона складається з чотирьох частин:вступної, описової, мотивувальної, резолютивної, має містити передбачені законом реквізити та іншу інформацію.

2. У вступній частині ухвали зазначаються: 1) найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суддів); 2) прізвище, ініціали та посада прокурора; 3) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановляється ухвала, відомі на момент постановлення ухвали, а якщо прізвище, ім’я, по батькові не відомі, – докладний опис такої особи.

3. Описова частина ухвали зводиться до короткого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правової кваліфікації за законом України про кримінальну відповідальність, доведених прокурором в судовому засіданні.

4. У мотивувальній частині робляться посилання на обставини, доведені прокурором в судовому засіданні наявними у провадженні матеріалами, які дають слідчому судді, суду підстави для: а) обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення; б) висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу; в) висновку щодо існування обставин, зазначених у п. 1 або 2 ч. 4 ст. 189 (читай – у частині четвертій статті 189) КПК, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання.

5. В резолютивній частині ухвали вказується про надання/відмову у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу до слідчого судді, суду та зазначається дата втрати нею законної сили.

Далі вказується дата постановлення ухвали і ставляться підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.

6. Зазначення в ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу прізвища, ім’я, по батькові, адреси і телефону прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала, яка зазвичай має робитися після підпису слідчого судді, судді (суддів), необхідна для того, щоби уповноважена на виконання ухвали службова особа могла мати з ними невідкладний зв’язок.

7. Ухвала про відмову у дачі дозволу на затримання з метою приводу мотивування не потребує, оскільки її постановлення ґрунтується на правилі принципу презумпції невинуватості про тлумачення усіх сумнівів на користь підозрюваного, обвинуваченого. Достатньою тут є вказівка на недоведеність прокурором того, що зазначені у клопотанні обставини є достатніми підставами для його задоволення.

8. Під новими обставинами, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою, як підставами для повторного звернення прокурора до слідчого судді, суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання маються на увазі нововиниклі обставини, тобто такі, яких не існувало на час розгляду попереднього клопотання, які проявили себе після постановлення слідчим суддею, судом ухвали. При цьому не обов’язково, щоб такі нововиниклі обставини підтверджували наявність ризику, на який робилося посилання у первинному клопотанні як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою. Ними можуть бути й обставини, що підтверджують наявність іншого ризику (ризиків), але такого, що також тягне за собою необхідність обрання щодо того ж підозрюваного, обвинуваченого у тому ж кримінальному провадженні як запобіжного заходу тримання під вартою.

9. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу, постановлена слідчим суддею, може бути оскаржена прокурором в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення (п. 1 ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 392, п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).

Ухвала про відмову в наданні такого дозволу, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене судом першої інстанції за результатами судового розгляду кримінальної справи (ч. 2 ст. 392 КПК).

Стаття 191. Дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання

1. Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

2. У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана.

3. У разі затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту.

4. У разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

5. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов’язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.

6. Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

7. Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з’ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.

8. Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов’язків і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.

***

1. Затримання особи у новому українському кримінальному процесі – це тимчасовий запобіжний захід (ч. 2 ст. 176 КПК), який має дві форми: 1) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу (ст.ст. 187–191 КПК); 2) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (ст.ст. 207–213 КПК).

2. Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу полягає у короткочасному, до тридцяти шести годин (ч. 1 ст. 192 КПК), а у передбачених законом випадках (ч. 2 ст. 211 КПК) – до шістдесяти годин утриманні підозрюваного, обвинуваченого під вартою, щоб забезпечити його можливість постати перед слідчим суддею, судом для вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Строки затримання обраховуються в годинах і неробочим часом не перериваються.

3. Коментована стаття детально регламентує дії уповноважених службових осіб (службових осіб, яким законом надане право здійснювати затримання), а також дії службових осіб (службових осіб, які здійснювали затримання фактично) з двоєдиною метою: неухильного дотримання прав та свобод затриманого та негайного повідомлення про затримання слідчого, прокурора і доставлення його до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

4. Детальна регламентація місця затримання у разі затримання на транспорті важлива, окрім наведеного у попередньому пункті коментаря, й тому, що це місце визначає момент затримання, що важливо для обчислення строку (не пізніше тридцяти шести (шістдесяти) годин), на який особа може бути затримана і до завершення якого повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, а якщо затримання мало місце без ухвали про дозвіл про затримання у вчиненні кримінального правопорушення поза межами територіальної юрисдикції даного суду, для того, щоб прокурор мав змогу, у разі неможливості у сімдесятидвохгодинний строк (ст. 211 КПК) з моменту затримання доставити особу в цей суд, визначитися з територіальною юрисдикцією місцевого суду, до якого він має право звернутися із клопотанням про застосування до затриманого запобіжного заходу (ч. 1 ст. 192 КПК). Окрім цього, така регламентація необхідна для забезпечення належного виконання уповноваженою службовою особою обов’язку з доставлення затриманої особи до найближчого підрозділу органу досудового розслідування для реєстрації затримання (ч. 1 ст. 210 КПК).

5. Покладення на службову особу, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, обов’язку негайно вручити їй копію зазначеної ухвали є гарантією забезпечення прав затриманої особи, в тому числі права знати підставу затримання та права невідкладно знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення вона підозрюється, обвинувачується.

6. Покладення обов’язку на уповноважену службову особу, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомити про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі, є гарантією права підозрюваного, обвинуваченого якнайшвидше з моменту затримання постати перед слідчим суддею, судом для вирішення в розумні строки питання про обрання щодо нього запобіжного заходу.

Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статті 211 цього Кодексу, – до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у статті 184 цього Кодексу. До клопотання має бути доданий протокол затримання підозрюваного.

***

1. За загальним правилом клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (затримання «кожним» – ст. 207 КПК та затримання уповноваженою службовою особою – ст. 208 КПК), подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює кримінальне провадження у справі. Якщо в шістдесятигодинний термін з моменту затримання особи (ч. 2 ст. 211 КПК) на території юрисдикції іншого місцевого суду доставити затриманого до суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, для розгляду клопотання неможливо, таке звернення з клопотанням здійснюється до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Форма та елементи змісту клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення аналогічні формі та елементам змісту клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів (див. п. 2–7 коментаря до ст. 184 КПК).

Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу

1. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов’язаний роз’яснити його права: