 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Щодо злочину, який спричинив загибель людини;
|
|
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
***
1. Право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини. Частиною 2 ст. 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
2. Тримання під вартою повинно бути законним і обґрунтованим. Законність тримання під вартою полягає у дотриманні встановленої законом процедури застосування даного запобіжного заходу, а його обґрунтованість – у вимозі взяття особи під варту лише за наявності передбачених в законі підстав. Безпідставне тримання під вартою – серйозне порушення прав людини. В Загальній декларації прав людини (1948 р.) говориться: «Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання» (ст. 9). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.) містить наступне положення: «Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи тримання під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлено законом» (ст. 9). А Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.) у статті про право (кожного) на свободу та особисту недоторканність (ст. 5) прямо застерігає про те, що «нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом», і лише у перелічених в ній шести випадках, одним з яких є – законний арешт особи «з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення» (п. b).
3. Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов’язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
4. Виключність тримання під вартою як запобіжного заходу полягає також у тому, що він може бути застосований лише до осіб, зазначених у частині другій коментованої статті КПК, та тільки за наявності визначених у ній умов.
5. Щодо положень ч. 3, 4 ст. 183 КПК див. коментар до ст. 182 КПК (п. 6).
Стаття 184. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів
1. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу.
2. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
3. До клопотання додаються:
1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
4. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
***
1. Запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого воно здійснюється. Тому в усіх випадках клопотання подається до цього місцевого суду, в тому числі й тоді, коли особа підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень поза межами юрисдикції даного місцевого суду, але які розслідуються в межах даного кримінального провадження, а також коли місце вчинення правопорушення на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу встановити не вдалося.
2. Закон встановлює чіткі вимоги до форми та змісту клопотання про обрання запобіжних заходів. Клопотання має складатися з трьох взаємопов’язаних частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної, а також з додатків.
3. У вступній частині клопотання зазначається місцевий суд, до якого вона подається, ким подається (посада, звання, прізвище та ініціали слідчого, прокурора), у якому кримінальному провадженні (у якій кримінальній справі). Якщо клопотання подається слідчим, його вступна частина повинна містити згоду прокурора у вигляді відповідного запису, посвідченого підписом прокурора та печаткою органу прокуратури, представником якого є даний прокурор.
4. Описово-мотивувальна частина клопотання, у свою чергу, повинна мати чотири частини. Спочатку коротко описується формула (фабула) підозри, обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення в єдності її фактичних та юридичних (кримінальних матеріальних) складових, і наводяться обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні даного правопорушення, з посиланням на доказові матеріали кримінального провадження, що підтверджують ці обставини. Потім робиться посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК (ризик, що обвинувачений, підозрюваний переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду тощо), на обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність даного ризику або ризиків у вигляді відповідних дій (діяльності) підозрюваного, обвинуваченого, і на доказові матеріали кримінального провадження, що підтверджують ці обставини. Далі йде обґрунтування неможливості у даній процесуальній ситуації запобігти зазначеним у клопотанні ризику чи ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів. Наостанок обґрунтовується необхідність покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК (прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи тощо).
5. В резолютивній частині вказується, який саме вид запобіжного заходу клопоче застосувати до підозрюваного, обвинуваченого слідчий, прокурор, та які конкретні процесуальні обов’язки на нього покласти. Клопотання має бути підписане слідчим, прокурором.
6. З метою забезпечення підозрюваному, обвинуваченому можливості підготовки до захисту при вирішенні слідчим суддею, судом питання про застосування до нього запобіжного заходу закон зобов’язує слідчого, прокурора надати йому копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Зі змісту ч. 2 ст. 184 слідує, що підозрюваному, обвинуваченому повинні бути надані копії усіх матеріалів, якими у клопотанні обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
7. Обов’язковими додатками до клопотання про застосування запобіжного заходу закон називає копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (доводи, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, доводи про наявність зазначених у клопотанні ризиків протиправної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, доводи неможливості запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів та доводи щодо необхідності покладення на нього конкретних процесуальних обов’язків); підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (ним може бути окремий протокол про надання вказаних матеріалів із зазначенням їх переліку, часу та місця надання), а факультативним – перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу.
8. Оскільки застосування запобіжного заходу пов’язане з обмеженням або позбавленням прав особи, а це вимагає від слідчого судді, суду при його обранні неупередженого, об’єктивного і виваженого підходу, закон спеціально застерігає, – застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
Стаття 185. Відкликання, зміна або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу
1. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов’язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.
2. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
***
1. Частина перша коментованої статті встановлює обов’язок прокурора відкликати із суду ще не вирішене клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл уже був отриманий, але не реалізований, в усіх випадках, коли після подання клопотання, дозволу йому стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення. Це можуть бути будь-які обставини, з’ясовані прокурором на підставі додатково зібраних процесуальним чи оперативно-розшуковим шляхом даних, які спростовують або ставлять під сумнів обґрунтування викладеної у клопотанні підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
2. Закон не вимагає від прокурора обґрунтовувати відкликання клопотання і не встановлює його форми. Але воно має бути письмовим. По отриманні відкликання місцевий суд зобов’язаний повернути клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу і додатки до нього без прийняття процесуального рішення, а, наприклад, листом, шляхом накладення резолюції на відкликанні тощо.
3. Відкликання прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу не виключає можливості, за наявності для цього підстав, нового внесення ним відповідного клопотання у цьому ж кримінальному провадженні щодо цієї ж особи.
4. У частині другій коментованої статті встановлено обов’язок слідчого, прокурора змінити, доповнити або замінити новим подане суду клопотання про застосування запобіжного заходу, якщо йому з таких же джерел стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу.
5. Доповнення клопотання може полягати у доповненні його обґрунтування, доповненні переліку обов’язків, які, на переконання слідчого, прокурора слід покласти на підозрюваного, обвинуваченого тощо. Але доповнення не повинні стосуватися самої суті клопотання про обрання даного конкретного виду запобіжного заходу.
6. Зміна ж клопотання, окрім можливості внесення в нього наведених вище доповнень, має полягати у частковій зміні його суті, тобто у частковій зміні підстави застосування даного конкретного запобіжного заходу (незначній зміні в той чи інший бік обсягу фактичної сторони підозри, обвинувачення, кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, заміні ризику чи ризиків здійснення особою дій по перешкоджанню кримінальному провадженню).
7. Заміна клопотання новим має здійснюватися у випадках, коли додатково з’ясовані обставини дають достатні підстави слідчому, прокурору змінити саму суть клопотання про застосування запобіжного заходу (істотно в той чи інший бік змінити обсяг фактичної сторони підозри, обвинувачення, кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, істотно збільшилися чи істотно зменшилися або навіть відпали ризики здійснення особою дій по перешкоджанню кримінальному провадженню, суттєво змінилися обставини, що згідно з законом враховуються при обранні запобіжного заходу). Заміна клопотання новим повинна мати місце в усіх випадках, коли ставиться питання про необхідність обрання іншого, більш м’якого чи більш суворого запобіжного заходу.
Стаття 186. Строки розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
1. Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
***
1. Розгляд клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу слідчим суддею, судом невідкладно означає, що воно має розглядатися першочергово, проте з урахуванням характеру клопотання та особливостей обставин, які в ньому обґрунтовуються. Наприклад, при розгляді клопотання про обрання тримання під вартою як запобіжного заходу необхідно витримати 3-х годинний термін з моменту вручення підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу; при потребі допиту свідків слід врахувати час, оптимальний для їх виклику на судовий розгляд тощо.
2. Максимальний сімдесятидвохгодинний термін розгляду клопотання дозволений законом лише у трьох випадках: 1) з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого без ухвали слідчого судді, суду, яким є фізичне його затримання шляхом фактичного позбавлення свободи пересування уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) або особою, не уповноваженою законом на затримання («кожним» – ст. 207 КПК); 2) з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі; 3) з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду клопотання про зміну запобіжного заходу (ст. 201 КПК).
Стаття 187. Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
1. Слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик.
2. Якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
3. У разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з’явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.
***
1. Виклик слідчим, судом підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, в судове засідання з розгляду клопотання про застосування до нього запобіжного заходу здійснюється після визначення дати судового засідання шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності підозрюваного, обвинуваченого за місцем проживання повістка для передачі йому вручається під розписку дорослому члену сім’ї чи іншій особі, яка з ним проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем його проживання або адміністрації за місцем його роботи. Підозрюваний, обвинувачений, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення (ч. 1–3 ст. 135 КПК).
2. У разі подання слідчим, прокурором разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд зобов’язаний клопотання про дозвіл на його затримання розглянути негайно в закритому судовому засіданні з участю прокурора та вирішити по суті (задовільнити чи відмовити у задоволенні).
3. Слідчий суддя, суд у разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, вправі постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, або ухвалу про дозвіл на його затримання, якщо він не з’явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою. Неявка підозрюваного, обвинуваченого для розгляду клопотання щодо обрання більш м’яких запобіжних заходів такого права слідчому судді, суду не надає.
Слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого також у разі, якщо ухвала про привід для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою не була виконана.
Стаття 188. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Це клопотання може бути подане:
1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;
2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;
3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
3. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
***
1. Право на звернення до слідчого судді, суду із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу надано лише слідчому за погодженням з прокурором, прокурору і тільки для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу може бути подане: одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; після подання клопотання про застосування даного запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду за судовим викликом; після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його прибуттю (див. п. 3 коментаря до ст. 187 КПК).
2. В усіх наведених випадках прокурор зобов’язаний додати до клопотання документи, які підтверджують зазначені у п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 (читай – у частині четвертій статті 189) КПК обставини.
Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
1. Слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
2. Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.
3. Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування, або одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
***
1. Частина перша коментованої статті не надає слідчому судді, суду права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали слідчого судді, суду про затримання з метою приводу, зокрема, якщо уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК).
2. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом у закритому судовому засіданні з участю прокурора негайно після одержання цього клопотання, тобто відразу, без затримки.
3. Обов’язок (тягар) доведення перед слідчим суддею, судом підстав для затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу, який зводиться до доведення зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставин, які вказують на наявність підстав для тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також, що є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений: 1) переховуватиметься від органів досудового розслідування, або він, 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу знищить, сховає, спотворить ту чи іншу річ або документ, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на того чи іншого потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинить інші дії як підстави для застосування запобіжного заходу, передбачені ст. 177 КПК, лежить на прокуророві.
4. При недоведенні прокурором вказаних обставин слідчий суддя, суд, ґрунтуючись на правилі принципу презумпції невинуватості про тлумачення усіх сумнівів на користь підозрюваного, обвинуваченого, відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу.
Стаття 190. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу
1. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити:
1) найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суддів);
2) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановляється ухвала, відомі на момент постановлення ухвали, а якщо прізвище, ім’я, по батькові не відомі, – докладний опис такої особи;
3) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність;
4) посилання на обставини, які дають підстави для:
обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення;
висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу;
висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання;
Дата публикования: 2015-01-14; Прочитано: 330 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
