Р о з д і л 4. Лікування захворювань пародонта. Смужки та диски, виготовлені із вінілацетату, акрилу чи колагену

смужки та диски, виготовлені із вінілацетату, акрилу чи колагену. Іммобілі­зація препарату забезпечує тривале, рівномірне виділення медикаментозно­го препарату в прилеглі тканини, створює значну місцеву концентрацію препарату без вираженого підвищення його рівня в системній циркуляції (K.S. Kornman, 1993). Основа, на якій іммобілізований препарат, не роз­смоктується (вінілацетат, акрил) і її треба видаляти із пародонтальної ки­шені або розсмоктується повністю (колаген). Перспективним варіантом іммобілізації є рідкофазна іммобілізація препаратів у мікрогранулах, на мік­ропористих мембранах, нестійких полімерних матрицях. З цією метою за­стосовують желатин, ліпіди, поліметакрилат тощо. Ці основи зазвичай по­вністю розсмоктуються.

Найчастіше як іммобілізовані препарати використовують хлоргексидин — "РегіоСпір" ("Регіо Products", Ізраїль), тетрацикліни — "Actisite" (ALZA Co., СІЛА), метронідазол — "Periocline" (SunStar Co., Японія); "Dentomycine" (Cyanamid Int., СІЛА), моноциклін — "Elyzol" (Dumex, Данія) тощо. Цей спи­сок постійно доповнюється новими препаратами: аугментин, офлоксацин.

Такі іммобілізовані препарати доцільно застосовувати у відносно гли­боких (3—5 мм), поодиноких пародонтальних та ясенних кишенях, у ділян­ках утворення пародонтальних абсцесів (мал. 382, А, Б, В, Г).

Помітний вплив на тактику місцевого лікування має ступінь розвитку генералізованого пародонтиту, який визначає клінічну картину захворюван­ня. Залежно від цього перевагу віддають лише медикаментозним та орто­педичним методам лікування, наприклад, на початковому — І ступені роз­витку генералізованого пародонтиту, або їх обов'язково доповнюють тим чи іншим методом хірургічного втручання (кюретаж, клаптеві операції то­що). На II—III ступені розвитку генералізованого пародонтиту часто вини­кає потреба у видаленні пульпи (депульпування) уражених зубів.

Характер мікрофлори та виділень з пародонтальних кишень визначає вибір специфічних протизапальних (наприклад, ферменти) або антибактері­альних препаратів. Вибір останніх залежить від характеру та переважання мікроорганізмів у пародонтальних кишенях: змішана коко-паличкова фло­ра, наявність великої кількості анаеробів (фузоспірилярний симбіоз), гри­бів роду Candida, найпростіших (ротової трихомонади) тощо. Залежно від спектра мікрофлори у даного хворого підбирають конкретну комбінацію ан­тибактеріальних препаратів.

Послідовність застосування різних груп медикаментозних препаратів визначають за фазою розвитку загостреного або хронічного запального про­цесу. Як правило, на перших етапах лікування застосовують комбінації анти­бактеріальних та протизапальних препаратів, які використовують практично впродовж усього періоду медикаментозного лікування. У разі загостреного перебігу на цьому етапі виникає необхідність у застосуванні знеболювальних препаратів. У міру затихання проявів запалення додатково застосовують препарати, які стимулюють процеси репаративної регенерації. На заверша­льному етапі медикаментозного лікування їх доповнюють кератопластични-ми засобами. Це схема місцевого медикаментозного лікування, а для кож­ного хворого вибір препаратів та послідовність їх застосування визначають