Р о з д і л 3. Клініка та діагностика захворювань пародонта__________

проявляється подібний взаємозв'язок між специфічною мікрофлорою (фу-зоспірилярний симбіоз) та клінічними симптомами запалення ясен при ви­разковому гінгівіті.

Припускають, що повторні запальні процеси в яснах призводять до руйнування епітеліального прикріплення ясен до зубів, що спричинює ви­никнення пародонтиту (локалізованого або генералізованого). Це загаль­ноприйняте клінічне спостереження, яке підтверджене наявністю великої кількості під'ясенних бляшок, що містять надзвичайно активні умовно-па­тогенні штами мікроорганізмів (Н.Е. Loe et al., 1965).

Проведено достатню кількість спостережень, що підтверджують специ­фічність комплексу мікроорганізмів, які пов'язані з даним захворюванням або найчастіше виділяються при різних видах захворювань пародонта, різ­ному перебігу генералізованого пародонтиту тощо. Це відбувається незва­жаючи на досить відмінні причини виникнення захворювання і, ймовір­но, відображує певні умови, що виникають на той час у пародонті (J. Slots, 1979, 1986). Так, у разі хронічного перебігу генералізованого пародонтиту спостерігається порівняно невелика кількість зубних бляшок і мікрофлори, які корелюють із рівнем і характером деструкції коміркової кістки щелеп. Мікробіологічні дослідження визначають комплекс мікроорганізмів, що най­частіше висіваються з пародонтальних кишень. У разі загостреного пере­бігу генералізованого пародонтиту кількість бляшок, навпаки, може бути незначною, проте спостерігається помітне збільшення кількості комплек­сів мікрофлори та зміни (зазвичай посилення) їх патогенних властивостей (W.E.C. Moore et al., 1982; A.C.R. Tanner et al., 1984).

Аналізуючи роль мікрофлори у виникненні захворювань пародонта (гінгівіт, локалізований та генералізований пародонтит), необхідно усвідо­мити складну взаємодію мікроорганізмів та організму людини взагалі, яка багато в чому визначає прояви складної клінічної картини різних захворю­вань пародонта. Умовно-патогенні мікроорганізми порожнини рота можуть спричинити захворювання або безпосередньо під впливом своїх токсинів, ушкоджуючи тканини пародонта, або опосередковано, шляхом індукування реакцій-відповідей (зазвичай імунного характеру) організму хазяїна, під час розвитку яких також відбувається ушкодження тканин пародонта. Ці реакції-відповіді можуть мати захисний або ушкоджувальний характер (M.G. New­man, 1985). Поєднання таких системних факторів разом із локальними ме­ханізмами ушкодження і визначає всю різноманітність проявів захворювань пародонта в різних пацієнтів.

Більшість закордонних дослідників відзначають переважно інфекцій­не походження захворювань пародонта (M.G. Newman, 1985; J. Slots, 1986; S.S. Socransky, 1982, та ін.). їхні уявлення, що ґрунтуються на численних мікробіологічних, імунологічних дослідженнях, можна звести до наступних положень:

1. Мікроорганізми, які відповідають за виникнення захворювання, по­винні виявлятися у великих кількостях у вогнищах захворювань і бути від­сутніми або висіватися у незначній кількості у здорових тканинах.