Етіологія та патогенез захворювань пародонта. Ності зубних бляшок. Згідно з цією концепцією, генералізований пародон-тит — це група захворювань, які викликаються різними причинами і ма­ють різний

ності зубних бляшок. Згідно з цією концепцією, генералізований пародон-тит — це група захворювань, які викликаються різними причинами і ма­ють різний клінічний перебіг, але з подібною симптоматикою. Клінічним прикладом таких захворювань, де особливо проявляється специфічна роль мікрофлори, є виразковий гінгівіт, так званий юнацький пародонтит (ва­ріант агресивного пародонтиту в молодому віці). Більш точне визначення етіологічних факторів, клінічні, лабораторні та мікробіологічні методи до­слідження поліпшують діагностику і розуміння патогенезу даного підвиду генералізованого пародонтиту. Вважають, що одним із ключових моментів діагностики цієї патології є виділення з пародонтальних кишень мікроорга­нізмів, специфічних для даного різновиду генералізованого пародонтиту.

Тканини пародонта знаходяться в неушкодженому стані стільки, скіль­ки існує рівновага між резистентністю організму людини та вірулентністю бактерій. Деякі види мікроорганізмів мають здатність переборювати захист хазяїна та проникати в пародонтальну кишеню і сполучну тканину ясен. Бактерії можуть ушкоджувати тканини хазяїна шляхом прямої дії своїх ток­синів, ферментів, токсичних продуктів метаболізму або шляхом стимулю­вання реакцій відповіді хазяїна, при яких відбувається ушкодження його ж власних тканин пародонта (І. Slots, B.J. Genco, 1984; М.А. Listgarten, 1987).

Велику увагу приділяють вивченню та характеристиці мікроорганізмів, які продукують ферменти або токсичні продукти і можуть відповідати за де­струкцію тканин пародонта. Порожнина рота є унікальним середовищем для росту і життя великої кількості різноманітних мікроорганізмів: бакте­рій, грибів, найпростіших, вірусів тощо.

Мікробна популяція, яка формується на поверхні зубів у вигляді бля­шок, значно відрізняється від мікроорганізмів, що містяться на поверхні слизової оболонки порожнини рота. Мікроорганізми, які проникають у по­рожнину рота, спочатку контактують зі слиною або поверхнями, вкритими слиною. Тому вони легко змиваються нею, якщо не мають здатності до адгезії з поверхнею зуба. Отже, адгезивність розглядають як важливу влас­тивість і основний фактор умовно-патогенної мікрофлори порожнини ро­та. Якщо виникають певні зміни в організмі хазяїна або в мікроорганізмах, які знаходяться в анабіозі, то це призводить до серйозного порушення се­редовища життя мікроорганізмів порожнини рота. Нові умови потребують адаптації організму хазяїна і мікроорганізмів, тому порожнина рота заселя­ється новими штамами мікроорганізмів. Такий феномен має назву бакте­ріальної спадковості і посідає важливе місце в патогенезі гінгівіту і паро­донтиту (R.J. Gibbons, J. Van Houte, 1978).

Вважають, що початок розвитку гінгівіту пов'язаний з дією мікроорга­нізмів, кількість яких помітно зростає в міру накопичення на зубах бляшок. У цьому разі відбувається заміщення одних умовно-патогенних штамів мік­роорганізмів на інші, більш патогенні. Зазвичай відбувається заміщення пе­реважаючої у здоровому пародонті кокової флори на складніший комплекс, який містить у собі коки, палички, спірили тощо. Такий склад мікрофлори варіює залежно від умов, які є в організмі хворого, і часто визначає виник­нення того або іншого виду гінгівіту (Н.Е. Loe et al., 1965). Особливо чітко