Етіологія та патогенез захворювань пародонта

суміші протеїнів і ліпідів слини (S.S. Socransky, 1977). У ньому виявлено

неорганічні (макро- та мікроелементи) та органічні (білки, вуглеводи, про-

голітичні та інші ферменти) речовини. У незначній кількості зубний наліт

стить кальцій, фосфор, натрій, калій, мікроелементи — залізо, фтор, цинк.

Основну масу нальоту становлять мікроорганізми, яких в 1 мг його речови-

може міститися до кількох мільярдів (до 2,5 х 10¹⁰). Серед мїкроорганіз-

} зубного нальоту переважають стрептококи — 70 % колоній, 15 % пред-

влено вейлонелами та нейсеріями, 15 % — стафілококами, лептотрихіями,

узобактеріями, актиноміцетами, дріжджоподібними грибами тощо.

Інтенсивність утворення і кількість зубного нальоту залежать від низ-чинників: кількості та якості їжі, в'язкості слини, наявності та характеру мікрофлори, ступеня очищення зубів, стану тканин пародонта. При підви­щеному вживанні вуглеводів з їжею швидкість утворення нальоту та його кількість зростають.

Різновидом зубного нальоту є зубна бляшка, яка являє собою м'яке сформоване гранульоване утворення і накопичується на зубах, пломбах, про­тезах тощо. Вона щільно прилипає до їх поверхні і відокремити її можна лише шляхом механічного очищення інструментом. У невеликій кількості бляшку не помітно, але коли її накопичується значна кількість, тоді бляш­ка набуває вигляду сірої або жовто-сірої маси. Бляшки утворюються одна­ково інтенсивно на верхній та нижній щелепах, більше на присінковій поверхні бічних зубів та язиковій поверхні нижніх фронтальних зубів.

Зубна бляшка складається переважно з проліферуючих організмів, епі­теліальних клітин, лейкоцитів та макрофагів. Вона містить 70 % води, у сухому залишку 70 % становлять мікроорганізми, решта — міжклітинний матрикс. Останній складається з комплексу глікозаміногліканів, в якому го­ловними компонентами є вуглеводи та протеїни (приблизно по 30 %), 15 % ліпідів, а решта — продукти життєдіяльності бактерій бляшки, залишки їх цитоплазми та клітинної мембрани, їжі та похідні глікопротеїнів слини. Го­ловними неорганічними компонентами матриксу бляшки є кальцій та фос­фор, калій та незначна кількість натрію.

Зубна бляшка — переважно бактеріальне утворення, яке характеризу­ється прогресивним ростом і досить міцно приєднується до твердих тка­нин зубів (W. Bowen, 1976). Вона утворюється і дозріває протягом нетрива­лого часу — до трьох тижнів. Спочатку мікроорганізми приєднуються та прикріплюються до поверхні пелікули, потім починають розмножуватися та утворювати колонії. За декілька днів відбувається збільшення маси та до­зрівання бляшки: вона набуває певної структури (мал. 156). У міру зростан­ня та організації бляшки в ній збільшується кількість мікроорганізмів, які становлять близько 70—80 % її маси: у середньому — близько 2,5 х 10¹⁰ в 1 мг. Змінюється і видовий характер мікрофлори — від переважання трам-позитивних коків до складніших її популяцій та збільшення кількості грам-негативних штамів коків, паличок, веретеноподібних бактерій (спірил та спірохет). Стрептококи становлять близько 50 % бактеріальної флори бляш­ки (J. Carlsson, 1967). Важливу роль у виникненні зубної бляшки відіграють мікроорганізми, які здатні ферментувати вуглеводи з утворенням полісаха-

Р о з д і л 3. КЛІНІКА ТА ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Мал. 156. Етапи утворення та дозрівання зубної бляшки: А — приєднання мікроорганізмів до пелікули; Б — адгезія; В — проліферація мікроорганіз "' Г — мікроколонізація; Д — утворення біоплівки; Е — ріст та дозрівання

ридів, декстринів, леванів тощо. Ці продукти формують сітчасту структуру зубної бляшки. Зріла бляшка (мал. 157) має досить організовану структуру і складається з: 1) набутої пелікули, яка забезпечує зв'язок бляшки з емал­лю; 2) шару палісадникоподібно розміщених волокнистих мікроорганізмів,