Невербальні засоби спілкування - засоби передачи інформації без використання слів, наприклад, мімікою, жестами, інтонацією

Освітня послуга - продуктивний механізм задоволення індивідуальних по­треб суб'єктів освітнього простору або механізм продуктивного управління пси­хологічним комфортом педагогів та учнів.

Освітня політика - складова частина державної або місцевої політики, сукупність теоретичних ідей, цілей і завдань, практичних заходів, спрямованих на розвиток освіти.

Оцінка - це ставлення до соціальних явиш, людської діяльності, пове­дінки, встановлення їх значущості, відповідності певним нормам та прин­ципам.

Оцінювання - розумова операція визначення цінності матеріалу, методів, коли визначені мета і критерії. Висловлювання суджень і умовиводів.

Параметр (від грецьк. parametron) - основна властивість процесу, яви­ща, системи.

Педагогічна майстерність - синтез психолого-педагогічного мислення, відповідних знань, навичок, умінь і емоційно-вольових засобів виразності, які у взаємозв'язку з високорозвиненими якостями особистості педагога дають змогу йому ефективно вирішувати навчально-виховні завдання.

Педагогічний експеримент - строго спрямована педагогічна діяльність щодо створення нових технологій навчання, виховання, розвитку дітей, управління школою.

Педагогічний менеджмент - це комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності або це теорія і практика управління педагогічними системами в умовах ринку.

Педагогічний моніторинг - система збору, обробки, збереження і розповсюдження інформації про освітню систему на рівні вчителя (про рівень розвитку особистості, її просування в системі ключових компетентностей, рівень навчаль­них досягнень учнів) та на рівні адміністрації - це система внутрішньошкільного керівництва та контролю.

Педагогічна прогностика - педагогічна наука, яка займається проблемами прогнозування і перспективного планування в сфері освіти.

Показник - доказ, ознака, свідчення чого-небудь; дані про результати роботи, діяльності.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ - перше офіційне представлення зацікавленій аудиторії певної ще невідомої або маловідомої фірми, продукції і її творців. Презентація є неодмінним атрибутом становлення фірми, її ствердження на ринку.

Принцип (лат. рrincipium — начало, основа) - певне правило, сформу­льоване людьми на основі пізнання законів чи закономірностей, якими керуються люди, зважаючи на свою внутрішню переконаність І досвід щодо необхідності чинити саме так.

Процес (лат. "рух уперед") - послідовна закономірність зміни якихось явищ, станів тощо; сукупність послідовних дій для досягнення певного результату відповідно до мети.

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ МЕНЕДЖЕРА - опанування менеджером спеціальних знань і навичок в області організації виробництва (комерції) і управління, його здатність працювати з людьми в різних сферах.

Ранжування - метод дослідження, який полягає у розташуванні респонден­том або експертом перерахованих критеріїв за ранговими місцями (від першого, вищого рангу до n -ного за числом перерахованих критеріїв).

Рейтинг - термін, який означає суб'єктивну оцінку будь-якого явища за за­даною шкалою.

Респондент - учасник соціологічного, педагогічного, психологічного дослі­дження.

Реципієнт - визначений у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги резидент України, що одержує міжнародну технічну допомогу.

Рівень освіченості - «якість особистості, що характеризує здатність осо­бистості вирішувати завдання різного характеру (пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, комуніка­тивної і перетворювальної діяль­ності), спираючись на здобутий соціальний досвід». Стосовно дошкільної освіти виділяються рівні освіченості, що відповідають етапам вікового ста­новлення школярів:

- грамотність (початкова школа),

- функціональна грамотність (основна школа),

- компетентність (повна се­редня школа), кожен з яких може бути виражений у вигляді загаль­нокультурної, допрофесійної і ме­тодологічної готовності.

Самоменеджмент - внутрішній механізм розвитку власних особистісних якостей шляхом самопізнання, самореалізації або здатність особистості до цілеспрямованої психічної роботи.

Самоосвіта - 1) одна із форм пізнавальної діяльності, вид самостійної робо­ти (В. О. Онищук);

2) це свідомий рух особистості від «Я»реального до «Я» ідеального (в психологічному розумінні);

3) це оволодіння знаннями з ініціативи самої особистості, а також самостійний вибір форм задоволення пізнавальних потреб та інтересів.

Самоосвітня компетентність - компетентність, яка пов'язана з потребою і готовністю навчатись як у професіональному відношенні, так і в особистому та суспільному житті.

Самооцінка - метод, який використовується в педагогічному моніторингу для оцінки особистістю самої себе, а також визначення її якості та місця серед інших людей.

Система - сукупність взаємопов'язаних і розміщених у певному по­рядку елементів, які утворюють єдине ціле для досягнення певної мети.

Системний підхід у науці менеджменту - трактування організації як су­купності взаємозалежних елементів (люди, структура, завдання, технологія), орієнтованих на досягнення різноманітних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Синтез - розумова операція поєднання різних елементів, сторін об'єктів у єдине ціле.

Система освіти - сукупність взаємодіючих освітніх програм і державних освітніх стандартів різного рівня і спрямованості; мережі освітніх закладів, які їх реалізовують, різних за організаційно-правовою формою, типом, видом; система органів управління освітою і підвідомчих закладів, підприємств, організацій.

Системний підхід - один із методологічних напрямків розвитку пізнання оточуючої дійсності, передбачає, що соціально-педагогічні об'єкти, явища, процеси розглядаються як цілісні системи. Системний підхід використовувався у дослідженнях проблем виховання (Л. Ю. Гордін, А. Т. Куракін); моделювання навчального предмета, його логічної структури (М. А. Алексєєв, І. І. Левітов, Н. М. Островерхова, О. М. Сохор); засво­єння знань (ТІ. М. Єрднієв, В. П. Максименко); вивчення процесу навчання як ці­лісного явища (В. І. Загвязинський, В. Ф. Щербань, А. В. Фурман); загальнопедагогічних проблем (Ю. К. Бабанський).

Системно-аспектний підхід - це методологічний напрямок управління соціально-педагогічними системами, який передбачає виділення основних аспектів проблеми (процесу, явища, об'єкта), об'єднання їх на об'єктивній основі, тобто за їх спільними ознаками, оцінку ефективності означеного аспекту процесу управління.

Системно-діяльнісний підхід - методологічний напрямок управління соціально-педагогічними системами, який передбачає наявність взаємопов'язаних та взаємозумовлених видів діяльності суб'єктів педагогічного процесу (навчання, виховання, управління, розвиток, учіння тощо).

Системно-структурний підхід - методологічний напрямок управління соціально-педагогічними системами, який передбачає наявність компонентів (підрозділів, складових) об'єктивних прямих і зворотніх взаємозв'язків між ними, їх взаємодію та ієрархічну підпорядкованість, зв'язок із зовнішнім середовищем. Цей підхід використовується Т..І. Ільїною, А. Т. Куракіним, Ю. А. Конаржевським.

Системно-функціональний підхід- методологічний напрямок управління соціально-педагогічними системами, який передбачає наявність компонентів, визначення функцій та узгодженості по горизонталі і вертикалі, тобто забезпечення координації і субординації у їх реалізації.

Спостереження - цілеспрямоване та організоване сприйняття предметів, явищ і процесів навчання.

Стандарт - встановлений зразок, норма, документ, що містить єдині державні норми та вимоги до сировини, виробу, готової продукції; прий­нятий тип виробів, що відповідає певним вимогам за якістю, хімічним скла­дом, фізичними властивостями, вагою, розміром, об'ємом тощо.

Структура (лат. structura — побудова, зв'язок) — міцний, відносно стійкий зв'язок (відношення) і взаємодія елементів, сторін, частин пред­мета, явищ, процесу як цілого.

Стипендії - готівкові виплати студентам або їхнім сім'ям, які дають змогу покрити видатки на навчання.

Суб'єкт управління (лат. subjectivus — підкладений) — елемент (група елементів) системи, який своїми свідомими чи надусвідомленими актив­ними діями (поведінкою) або бездіяльністю впливає на об'єкт управління.

Уміння - засвоєний суб'єктом спосіб виконання дій.

Уміння виділяти головне - це вміння визначати суть питання, головну думку, ідею.

Уміння доводити - це вміння підтверджувати будь-які положення фактами або доказами.

Уміння класифікувати - це вміння розподіляти будь-які об'єкти за класами, відділами, розрядами в залежності від їх загальних ознак.

Уміння порівнювати - це вміння встановлювати риси подібності (співставляти) та відмінності (протиставляти).

Уміння проводити аналогії - це вміння знаходити подібність у будь-якому відношенні між предметами, явищами або поняттями.

Уміння узагальнювати - це вміння виражати основні результати в загальному положенні, робити висновок, надавати загального значення будь-чому.

УПРАВЛІННЯ - це певний тип взаємодії двох об'єктів, один з яких при цьому знаходиться у позиції суб'єкта управління, а інший - у позиції об'єкту управління.

Функція (від лат. function — діяльність) — обов'язки, коло діяльності, призначення.

Школа - це система, що складається з декількох підсистем, які тісно пов'язані між собою цілями і завданнями І взаємодіють не тільки одна з одною, а й з оточуючим зовнішнім середовищем.

Якість освіти - система соціально обумовлених показників рівня знань, умінь, досвіду творчої діяльності, ціннісного ставлення до світу тощо.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій. — К., 2003. — 220 с.

2. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. — К.: Либідь, 1998. — 560 с.

3. Балягіна І. А., Богорад М. А., Ковальчук Г. О. Методика викладання економіки: Навч.-метод. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — К.: Вид-во КНЕУ, 2003. — 342 с.

4. Болонський процес: нормативно-правові документи / Уклад З. І. Тимошенко, І. Г. Оніщенко, А. М. Грехов, Ю. І. Палеха. —К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. — 102 с.

5. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика: Учебник для вузов. – М., 2000. – 304 с.

6. Буланова-Топоркова М.В. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 544 с.

7. Васянович Г. Педагогіка вищої школи: Навч.-метод. посібник. – Львів: Ліга-Прес, 2000.

8. Вітвіцька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Метод. посібдля студ. магістратури. — К.: Центр навч. літ., 2003. — 316 с.

9. Волкова Н.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2001. – 340 с.

10. Галузінський В. М., Євтух М. Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: Навч. посіб. — К., 2001. — 168 с.

11. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2004. — 352 с.

12. Дроздова І.П. Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 142 с.

13. Єльникова Г. В. Методика викладання економічних дисциплін.Управління трудовими ресурсами: Навч. посіб. — К.: Міленіум, 2003. — 104 с.

14. Найдьонов І. М., Ігнатюк А. І. Методика викладання фінансово-економічних дисциплін: Навч. посіб. — К.: Вид-во О. О. Куп-ріянова, 2002. — 384 с.

15. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / Кузьмінський А.І. - К.: Знання, 2005. - 486 c.

16. Сердюк С.Ф. Основы педагогики высшей школы: Учебное пособие. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 2004. – 67 с.

17. Ситуаційна методика навчання: теорія і практика. — К.: Центрінновацій та розвитку, 2001. — 256 с.

18. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2005. — 240 с.

19. Хвесеня, Н.П. Методика преподавания экономических дисциплин: Учебно-методический комплекс / Н. П. Хвесеня, М. В. Сакович. – Минск: БГУ, 2006. – 116 с.

Додаткова:

1. Балабанов В. С., Кирилов В. Н., Юлдашев Р. Т. Методика преподавания экономических дисциплин. Основы лекторского ма-стерства. — М.: Анкил, 2000. — 96 с.

2. Балакірєва О. Рейтинг вузів 2000 // Персонал. - 2001. - № 5. - С. 4–7.

3.Большаков А. С. Моделирование в менеджменте: Учеб. пособие. — М.: Информ.-издат. дом “Филинъ”, Рилант, 2000. - 464 с.

4. Вища освіта в Україні і Болонський процес: Навч. посіб. / За ред. В. Г. Кременя. — Тернопіль: Навч. кн., 2004. — 384 с.

5. Вища освіта України і Болонський процес. Курс лекцій для самостійної роботи магістрів спеціальності 8.050201 „Менеджмент організацій” /Укл.: В.Г. Воронкова, О.Є. Швець. – Запоріжжя, 2004. – 95 с.

6. Володарець М.В., Давидов П.Г. Завдання освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства // Гуманізм та освіта: міжнародна науково-практична конференція. – 2008.

7. Гірняк О. М., Лазановський П. П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. закладів освіти. —К.: Магнолія плюс: Львів: Новий світ-2000, 2003. — 336 с.

8.Ділові ігри, виробничі ситуації з курсу “Теорія менеджменту” для студентів спеціальності 7.050201 усіх форм навчання / Уклад. С. У. Олійник, С. К. Потьомкін, Т. С. Шапошнікова. — Х.: Вид-во ХДЕУ, 2003. — 80 с.

9.Дорошенко Л. Вища професійна освіта в умовах формування ринку // Персонал плюс. – 2006. - № 25 (176)

10. Захарчин Г.М., Любомудрова Н.П. Інноваційне навчання і корпоративна культура – як фактори підвищення якості освіти // Экономика и управление. – 2007. – № 1.

11. Закон України “Про освіту” // Освіта. — 1991. — 25 черв.

Корисні сайти з проблем освіти:

http://zakon.rada.gov.ua

http://uk.wikipedia.org/wiki/ - Болонський процес

http://www.eu-edu.org/ua/bolonsky1.htm - Європейський освітній портал

http://www.osvita.org.ua/bologna/vprov/ - Впровадження Болонського процесу

http://i-kа100.narod.ru/referatu/pedagogika/vpluv_globalizaciji.html - Вплив глобалізації на реформування національної системи освіти в Україні

http://www.info-library.com.ua/

http://www.studentam.net.ua/

http://www.zipsites.ru/

http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/volkova_pedagogika/part3/3501.htm

http://www.pedagogika.ucoz.ua/

http://www.nbuv.gov.ua/

http://www.osvita.org.ua/pravo/law_05/part_03.html

Навчальне видання

Бродська Лариса Володимирівна