Контроль у системі вищої школи

У вищій школі наприкінці кожного семестру проводять іспити і заліки відповідно до «Положення про курсові екзамени і заліки у вищих навчальних закладах України». У цьому документі, зокрема, сказано, що курсові екзамени з усю дисципліни або її частини передбачають мету оцінити роботу студента за курс (семестр), одержані теоретичні знання, їх міцність, розвиток творчого мислення, оволодіння навичками самостійної роботи, вміння синтезувати набуті знання й застосовувати їх у розв’язанні практичних завдань.

Заліки, як правило, є формою перевірки успішного виконання лабораторних і розрахунково-графічних робіт, курсових проектів (робіт), засвоєння навчального матеріалу на практичних і семінарських заняттях, а також способом перевірки проходження навчальної і виробничої практики та виконання у процесі цих практик усіх навчальних доручень відповідно до програми. В окремих випадках заліки можуть проводити і з дисципліни загалом, із окремих її частин.

Іспити і заліки є підсумком самостійної роботи студента протягом семестру або навчального року. Щоб успішно їх скласти, необхідно систематично і наполегливо працювати над засвоєнням матеріалу з кожної навчальної дисципліни впродовж усього семестру.

Послаблена, епізодична робота над програмовим матеріалом, надія на те, що все можна буде вивчити протягом 2-3 днів перед контролем, не дає очікуваних результатів. Тому студент, який прагне пройти контроль успішно, повинен з першого дня занять систематично й ретельно виконувати всі завдання. Це й буде головним напрямом підготовки до контрольних заходів, а відтак і запорука високої оцінки. Водночас, необхідно виявляти значні зусилля та наполегливість під час безпосередньої підготовки до контролю.

На екзаменаційну сесію, як правило, виносять не більше 6 заліків і 5 іспитів. Студенти складають заліки у процесі виконання практичних і лабораторних робіт. Тому для підготовки до заліків окремі дні, як правило, не відводяться. Студент зобов’язаний скласти всі заліки до початку екзаменаційної сесії. На підготовку до кожного іспиту дають 3-4 дні.

Що ж потрібно пам’ятати студентові, аби успішно підготуватися до іспитів? Необхідно, насамперед, ознайомитися з програмою проведення іспитів із навчальної дисципліни. На основі цього скласти план повторення й систематизації навчального матеріалу на кожен день, щоб день або його частину (залежно від кількості днів, які є на підготовку до іспиту) залишити для повторного узагальнення програмового матеріалу.

Програма навчальної дисципліни, за якою проводять іспит, весь час має бути на робочому столі. Для підготовки необхідно вибрати потрібні навчальні посібники, рекомендовану літературу. У жодному разі не можна обмежуватися конспектами лекцій. Записи в конспекті надто стислі, у них можуть бути помилки, неповні визначення, нема ілюстративного матеріалу. Заучування конспекту приводить до догматизму й формалізму в знаннях, значно утруднює процес усвідомлення і розуміння сутності основних наукових понять. Конспект лекцій може слугувати лише орієнтиром, планом-програмою засвоєного навчального матеріалу.

Послідовність роботи у підготовці до контрольних заходів має бути така: уважно прочитати й усвідомити суть вимог конкретного питання програми; ознайомитися з конспектом; уважно опрацювати необхідний навчальний матеріал за навчальними посібниками та рекомендованою літературою.

Якщо з окремої теми науково-педагогічний працівник запропонував першоджерела, спеціальну наукову літературу, яку студент опрацьовував у період підготовки до семінарських чи інших занять, необхідно повернутися до записів цих матеріалів (а в окремих випадках і до оригіналів), відтворити в пам’яті основні наукові положення. В окремому зошиті на кожне запитання програми варто скласти стислий план відповіді в логічній послідовності і з фіксацією необхідного ілюстративного матеріалу (приклади, малюнки, схеми, цифри).

Якщо окремі питання програми залишаються незрозумілими, їх необхідно написати на полях конспекту, щоб з’ясувати на консультації. Провідні положення теми (правила, закони, визначення та ін.) після глибокого усвідомлення їх суті варто завчити, повторюючи декілька разів або розповідаючи колезі. Найважливішу інформацію варто позначати іншим кольором, це допомагає краще запам’ятати.

Так поступово треба переходити від повторення матеріалу однієї теми до іншої. Коли ж повторено й систематизовано весь навчальний матеріал, необхідно переглянути його ще раз уже за своїми записами, перевіряючи подумки, як засвоєно логіку розкриття кожної теми, як зафіксовано в пам’яті основні факти, формули, ілюстративний матеріал, чим і як можна доповнити окремі питання.

Якщо під час основної роботи з систематизації і повторення навчального матеріалу необхідно, як правило, працювати самому (а не групою), оскільки у кожного особливості розумової діяльності − індивідуальні, то підсумкову роботу корисно здійснювати удвох-утрьох. Це дає змогу взаємоперевірити рівень засвоєння й розуміння навчального матеріалу. У процесі підготовки до іспитів необхідно організувати чітку установку на активне запам’ятовування.

Тест

1. Контроль – це:

а) сукупність усвідомлених дій, спрямованих на отримання відомостей про рівень опанування окремими студентами, програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні в процесі виконання завдань професійної діяльності;

б) сукупність усвідомлений дій, спрямованих на формування знань програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні в процесі виконання завдань професійної діяльності у студента;

в) сукупність усвідомлених дій, спрямованих на систематичне повторювання вивченого матеріалу для закріплення знань;

г) сукупність усвідомлений дій, спрямованих на стимулювання студента до опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні в процесі виконання завдань професійної діяльності.

2. Головною метою контролю є:

а) визначити якість засвоєння навчального матеріалу, ступінь відповідності сформованих умінь та навичок цілям та завданням навчання;

б) виявити вміння виконувати певні розумові дії на основі здобутих знань;

в) оволодіти теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні в процесі виконання завдань професійної діяльності;

г) визначення вмінь студентів творчо використовувати здобуті знання під час розв’язання нестандартних завдань.

3. До функцій контролю навчання у вищій школі не відноситься:

а) діагностична;

б) корегувальна;

в) аналітична;

г) мобілізуюча.

4. До принципів контролю навчання у вищій школі не відносять:

а) систематичності та регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій студентів;

б) урізноманітнення видів і форм контролю, урахування виду й роду майбутньої професійної діяльності;

в) всеосяжності, яка передбачає всебічність, тематичність і повноту контролю та оцінювання;

г) творчий розвиток особистості.

5. За призначенням контроль поділяють на:

а) взаємоконтроль, самоконтроль;

б) попередній, поточний, періодичний, підсумковий;

в) попередній, поточний, підсумковий, взаємоконтроль, самоконтроль;

г) попередній, поточний, підсумковий.

6. За характером контроль поділяють на:

а) взаємоконтроль, самоконтроль;

б) попередній, поточний, періодичний, підсумковий;

в) попередній, поточний, підсумковий, взаємоконтроль, самоконтроль;

г) попередній, поточний, підсумковий.

7. До форм самоконтролю відносяться:

а) попередня та підсумкова;

б) індивідуальна та групова;

в) усна та письмова;

г) інформативна та неінформативна.

8. Фронтальна перевірка застосовуються для того, щоб:

а) визначити, на якому рівні кожен студент оволодів сукупністю знань, навичок і вмінь, розвитком професійних якостей, а також визначити основні недоліки й шляхи їх усунення;

б) за відносно короткий термін часу з’ясувати рівень опанування програмного матеріалу. Педагог готує з певної теми короткі запитання, які він задає студентам, і вимагає коротких відповідей на них з місця;

в) з’ясувати рівень колективних дій, злагодженості й згуртованості під час виконання завдань.

г) поєднання всіх зазначених вище форм.

9. До основних методів перевірки успішності студентів відносяться:

а) індивідуальний, фронтальний, груповий, комбінований;

б) індивідуальний, груповий, комбінований;

в) побічне спостереження, усне опитування, вправляння, програмований контроль, письмові роботи, дидактичні тести тощо;

г) усне опитування, письмові роботи, дидактичні тести.

10. До цілей дидактичних тестів не відноситься:

а) перевірка знань (фактів, понять, законів, теорій), тобто знання таких відомостей, які необхідно було раніше запам’ятати і тепер відтворити;

б) виявлення вмінь виконати певні розумові дії на основі здобутих знань. Вимагають уміння розв’язати типові завдання;

в) виявлення вмінь самостійно здійснити критичний аналіз вивченого матеріалу;

г) виявлення творчих вмінь студента.