Тема 8. Самостійна робота студентів в ВНЗ: форми, перспективи

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах забезпечується професійними освітніми програмами, на основі яких розробляються навчальні плани. Навчальний план містить різні форми організації навчального процесу: аудиторні заняття – лекції, семінари, практичні або лабораторні заняття, контрольні заходи, а також поза аудиторні заняття, до яких належить самостійна робота студентів.

В існуючих навчальних планах ці форми навчання, як правило, подані в рівній пропорції: половина навчальних годин відводиться для роботи в аудиторії, друга половина – на самостійну. В той же час, в навчально-методичній літературі помітна тенденція до скорочення в навчальних планах аудиторних годин і збільшення годин, відведених на самостійну роботу (до 60% навчального часу)

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних завдань. Життям доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцні. В процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків - слух і зір.

Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації.

Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування у студентів навиків самостійної творчої роботи.

Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

Традиційно самостійна робота визначається як:

- основний спосіб освоєння студентами навчального матеріалу без участі викладача, а також час, вільний від обов'язкових навчальних занять;

- форма навчання, в якій студент засвоює необхідні знання, опановує уміннями і навиками, навчається планомірно і систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності.

Як складне педагогічне явище - це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять. Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків.

Основними функціями самостійної роботи студентів є: пізнавальна, самостійна, прогностична, коригуючи та виховна.

Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. Самостійна функція - це формування вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична функція є вмінням студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Виховна функція - це формування самостійності як риси характеру.

Існують такі види самостійної роботи студентів за цільовим призначенням:

1. Вивчення нового матеріалу: читання та конспектування літературних джерел інформації; перегляд відеозаписів; прослуховування лекцій магнітних записів; інші види занять.

2. Поглиблене вивчення матеріалу: підготовка до контрольних, практичних, лабораторних робіт, колоквіумів, семінарів; виконання типових задач; інші види занять.

3. Вивчення матеріалу з використанням елементів творчості: проведення лабораторних робіт з елементами творчості; розв’язання нестандартних задач; виконання розрахунково-графічних робіт і курсових проектів; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій з заданої теми; інші види занять.

4. Вдосконалення теоретичних знань і практичних навичок в умовах виробництва: навчальні практикуми, робота на філіях кафедр; усі види практик; дипломне проектування.

Одним із головних аспектів організації самостійної роботи є розробка форм і методів організації контролю за самостійною роботою студентів.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних навчальних занять.

Контроль самостійної роботи студентів включає:

1. Відповідь на контрольні або тестові питання;

2. Перевірку конспекту;

3. Перевірку рефератів;

4. Перевірку розв'язаних задач;

5. Перевірку розрахунків;

6. Перевірку виконаних графічних вправ і завдань;

7. Перевірку виконаних індивідуальних завдань.

Для самостійного опанування матеріалу педагогічний склад ВНЗ розробляє методичні матеріали різного рівня і призначення (так зване дидактичне забезпечення) при цьому ці матеріали повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента.

Навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студентів в ВНЗ

Самостійна робота студентів у вищому навчальному закладі традиційно включає такі види навчальної діяльності:

- вивчення навчальної літератури за темами, пошук додаткової літератури;

- конспектування, складання планів, тез;

- кодування інформації (складання схем, таблиць, графіків);

- написання рефератів, доповідей, оглядів, звітів;

- підготовка повідомлень до семінарських занять;

- виконання вправ, розв’язування задач;

- виконання письмових контрольних, лабораторних робіт;

- виконання завдань за допомогою комп'ютера, та ін.

Самостійна робота забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбаченими для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники. Дидактичне забезпечення самостійної роботи студентів також передбачає використання інформаційних технологій.

Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку учня. Для самостійної роботи учнів також рекомендується відповідна наукова, спеціальна, хрестоматійна, періодична література. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочою програмою для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль разом із навчальним матеріалом, який відпрацьовувався під час проведення навчальних занять.

Для вдосконалення організації i методичного забезпечення СРС повинна вiдповiдати наступним вимогам:

1. Завдання для СРС повинні бути диференцiйованi, тому що початковий рівень знань, умінь та навичок, теоретична готовність до виконання різних видів робіт, а також досвід самостійної дiяльностi у студентів різний.

2. Завдання повинні враховувати досягнутий рівень умінь та навичок творчого використання засвоєних знань у різних ситуаціях (внутрiшніх - i між предметних, прикладних та професійних).

3. В завданнях повинні знайти своє відображення основні ідеї розвиваючого навчання, iнтеграцiйнi процеси тощо.

Мотивація студентів до самостійної роботи

Активна самостійна робота студентів можлива тільки при наявності серйозної та стійкої мотивації. Найсильніший мотивуючий фактор - підготовка до подальшої ефективної професійної діяльності.

Серед факторів, що сприяють активізації самостійної роботи, можна виділити наступні:

1. Корисність виконуваної роботи. Якщо студент знає, що результати його роботи будуть використані в лекційному курсі, в методичному посібнику, у лабораторному практикумі, при підготовці публікації або іншим чином, то ставлення до виконання завдання істотно змінюється в кращий бік і якість виконуваної роботи зростає. При цьому важливо психологічно налаштувати студента, показати йому, як необхідна виконувана робота.

Іншим варіантом використання фактора корисності є активне застосування результатів роботи в професійній підготовці. Так, наприклад, якщо студент отримав завдання на дипломну (кваліфікаційну) роботу на одному з молодших курсів, він може виконувати самостійні завдання по ряду дисциплін гуманітарного та соціально-економічного, природно-наукового і загально-циклів дисциплін, які потім увійдуть як розділи в її кваліфікаційну роботу.

2. Участь студентів у творчій діяльності. Це може бути участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторської або методичної роботи, що проводиться на тій чи іншій кафедрі.

3. Важливим мотиваційним чинником є інтенсивна педагогіка. Вона припускає введення в навчальний процес активних методів, перш за все ігрового тренінгу, в основі якого лежать інноваційні ігри. У таких іграх відбувається перехід від односторонніх приватних знань до багатосторонніх знань про об'єкт, його моделювання з виділенням провідних протиріч, а не просто придбання навику прийняття рішення. Першим кроком у такому підході є ділові або ситуаційні форми занять, у тому числі з використанням ЕОМ.

4. Участь в олімпіадах з навчальних дисциплін, конкурсах науково-дослідних або прикладних робіт і т.д. 5. Використання мотивуючих факторів контролю знань (накопичувальні оцінки, рейтинг, тести, нестандартні екзаменаційні процедури). Ці фактори за певних умов можуть викликати прагнення до змагальності, що саме по собі є сильним мотиваційним чинником самовдосконалення студента.

6. Заохочення студентів за успіхи у навчанні та творчої діяльності (стипендії, преміювання, заохочувальні бали) і санкції за погане навчання. Наприклад, за роботу, здану раніше терміну, можна проставляти підвищену оцінку, а в іншому випадку її знижувати.

7. Індивідуалізація завдань, що виконуються як в аудиторії, так і поза нею, постійне їх оновлення.

8. Мотиваційним чинником в інтенсивній навчальної роботи і, в першу чергу, самостійної є особистість викладача. Викладач може бути прикладом для студента як професіонал, як творча особистість. Викладач може і повинен допомогти студенту розкрити свій творчий потенціал, визначити перспективи свого внутрішнього зростання.

9. Мотивація самостійної навчальної діяльності може бути посилена при використанні такої форми організації навчального процесу, як циклові навчання ('метод занурення'). Цей метод дозволяє інтенсифікувати вивчення матеріалу, тому що скорочення інтервалу між заняттями з тієї чи іншої дисципліни вимагає постійної уваги до змісту курсу та зменшує ступінь забуті. Різновидом цього виду занять є проведення багатогодинного практичного заняття, що охоплює кілька тем курсу і спрямованого на вирішення наскрізних завдань.

Роль самостійної роботи студента в процесі навчання в ВНЗ

Основне завдання вищої освіти полягає у формуванні творчої особистості фахівця, здатного до саморозвитку, самоосвіти, інноваційної діяльності. Рішення цього завдання навряд чи можливо тільки шляхом передачі знань в готовому вигляді від викладача до студента. Необхідно перевести студента з пасивного споживача на активного знань їхнього творця, що вміє сформулювати проблему, проаналізувати шляхи її вирішення, знайти оптимальний результат і довести його правильність. Що відбувається в даний час реформа вищої освіти зв'язана по своїй суті з переходом від парадигми навчання до парадигми освіти. У цьому плані слід визнати, що самостійна робота студентів є не просто важливою формою освітнього процесу, а повинна стати його основою.

Це передбачає орієнтацію на активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від поточного до рівні готовності з урахуванням потреб і можливостей особистості. Мова йде не просто про збільшення числа годин на самостійну роботу. Посилення ролі самостійної роботи студентів означає принциповий перегляд організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, який повинен будуватися так, щоб розвивати вміння вчитися, формувати у студента здатності до саморозвитку, творчого застосування отриманих знань, способам адаптації до професійної діяльності в сучасному світі.

У той же час самостійна робота, її планування, організаційні форми і методи, система відстеження результатів є одним з найбільш слабких місць в практиці вузівської освіти і однією з найменш досліджених проблем педагогічної теорії, особливо стосовно до сучасної освітньої ситуації (диверсифікація вищої освіти, введення освітніх стандартів, впровадження системи педагогічного моніторингу і т.д.).

Тест

1. До я кого методу навчання відноситься СРС?

а) активного;

б) пасивного;

в) нетрадиційного;

г) дедуктивного.

2. Вплив Болонського процесу на СРС проявляється через:

а) відміну СРС;

б) зменшення годин СРС;

в) збільшення годин СРС;

г) введення СРС по бажанню.

3. СРС не поділяється на:

а) аудиторну та позааудиторну;

б) групову та індивідуальну;

в) під наглядом викладача та без такого;

г) розумову та фізичну.

4. Що не відноситься до форм СРС?

а) підготовка до семінару;

б) конспектування лекційного матеріалу;

в) проведення групового дослідження;

г) написання курсової роботи.

5. Назвіть фактор мотивації СРС:

а) вимоги Болонського процесу;

б) покарання;

в) особистість викладача;

г) схвалення батьків.

6. Що не є фактором мотивації СРС?

а) покарання;

б) корисність виконаної роботи;

в) участь студентів у творчій діяльності;

г) інтенсивна педагогіка.

7. Метод, що дозволяє інтенсифікувати вивчення матеріалу, так як скорочення інтервалу між заняттями з тієї чи іншої дисципліни вимагає постійної уваги до змісту курсу та зменшує ступінь забування матеріалу, називається:

а) індуктивний метод;

б) метод МакКінзі;

в) метод запалення;

г) метод занурення.

8. Зменшення аудиторних годин на користь СРС піднімає наступну проболему:

а) зменшення кількості освіти;

б) зменшення контакту між викладачами та студентами;

в) опустіння ВНЗ;

г) неможливість гарантувати високий рівень якості освіти.

9. Яка частина бюджету часу відводиться на позааудиторну СРС в середнбому за тиждень протягом навчального року:

а) 24 години;

б) 27 годин;

в) 30 годин;

г) 33 години.

10. Якого активного методу контролю не існує?

а) самоконтроль;

б) підсумковий контроль;

в) контроль уваги;

г) контроль залишкових знань.

Відповіді: 1-а; 2-в; 3-г; 4-б; 5-в; 6-а; 7-г; 8-г; 9-б; 10-в