Роль викладача в організації і проведенні практичного заняття

Діяльність викладача при дистанційній формі навчання перетерплює істотні зміни. Його першочерговим завданням стає підготовка дистанційного навчального курсу на основі вже наявних джерел або авторських оригінальних розробок вхідних у нього тематичних розділів. У створенні електронної версії курсу йому можуть допомагати фахівці в області інформаційних технологій.

Другим найважливішим педагогічним завданням, як було сказано вище, є керування навчально-пізнавальною діяльністю тих, хто навчається.

Прямі педагогічні впливи в ДО викладач може виявляти як у режимі реального часу (режим "on-line"), так і в асинхронному режимі (режим "off-line"). Режим реального часу реалізується у формі групових або індивідуальних занять і консультацій із застосуванням відповідних технологій "on-line"- телеконференцій або видеоконференцсвязи, які через порівняно високу їхню вартість звичайно становлять досить невелику частку контактів у цілому. Тому пряме керування навчально-пізнавальною діяльністю тих, що навчаються в ДО здійснюється, в основному, шляхом "off-line"- телеконференцій або з використанням електронної пошти, забезпечуючи переписку із групою в цілому або з кожним, що навчається окремо. В обох розглянутих вище випадках реалізується неодмінний компонент процесу навчання - зворотний зв'язок.

Третім найважливішим завданням викладача є контроль знань, умінь і навичок тих, що навчаються. Це традиційне викладацьке завдання вирішується в дистанційнім навчанні при розробці тестових завдань поточного й підсумкового контролю, процедура ж реалізації процесу тестування може здійснюватися як самим викладачем, так і тьютором з наданням результатів викладачеві. Таким чином, головними завданнями викладача в ДО є:

- розробка навчального курсу

- розробка інструкції з навчання

- консультування й допомога студентам

- контроль результатів навчання.

Загалом, можливості семінару значно вище, чим лекції.

На семінарі: відбувається зняття психологічного бар'єра в студентів (незручність, незручність, непевність при безпосередньому спілкуванні з викладачем); студенти стають більш активними. Вони закріплюють знання, формують уміння доносити думка до слухача, навички дискусії й публічного виступу, ділового спілкування й краще запам'ятовують матеріал; викладач має можливість детальніше й глибше донести навчальний матеріал до студентів, поповнити його новою інформацією; викладач одержує можливість краще довідатися студентів, їх типові помилки й свої недоліки, що дає йому можливість вчасно внести зміни в курс, що читається.

Мотиви, що спонукують викладача до високоякісного проведення семінарів, як і лекції, можна підрозділити на постійно діючі (почуття боргу, інтерес до цієї форми заняття й ін.) і ситуативні, які породжуються умовами й завданнями проведення даного семінару (розуміння необхідності поглиблення знань по певних питаннях, проведення організаторської роботи і т.д.).
Підготовка викладача до семінару традиційно починається з ознайомлення викладача з темою, проблемами семінару й методичними вказівками кафедри по його проведенню, викладеними в тематичному плані навчальної дисципліні.

Потім, насамперед, визначається мета семінару, обирається форма його проведення відповідно до поставлених цілей й характеру інформації. Після перегляду тематичного плану, навчальної програми й методичної літератури викладач приступає до складання плану семінару, у якім вказуються питання для обговорення, літературні джерела із вказівкою сторінок. Відбирати рекомендовану літературу слід з урахуванням новизни (краща нову), обсягу, складності тексту й доступності при пошуку. Доцільно використовувати хрестоматії й різні методичні посібники. Після перегляду підручників і методичної літератури викладач приступає до складання плану семінару.

План у письмовій формі надається студентам. Бажано надати студентам методичні рекомендації з підготовки до семінару.

У вступнім слові й після відповідей на запитання викладач створює попередні установки на уважну роботу, глибокий аналіз поставлених проблем, змістовні, чіткі й вільні, логічні виступи, що вносять внесок у загальну пізнавальну діяльність. Викладач націлює групу на поглиблену творчу колективну розумову працю, на уважне слухання товаришів, на можливість конкретної дискусії, тактовних взаємних уточнень, питань. Якщо семінар з доповіддю, викладач заздалегідь може призначити опонента ("дискутантадиспутанта"), пропонує задавати доповідачеві питання, оцінювати у виступах якість доповіді, уміння доповідача доказово викладати питання, підтримувати контакт із товаришами, правильно реагувати на поведінку аудиторії.

Викладачеві слід направляти роботу семінару, уважно слухати виступаючих, контролювати зауваження, уточнення, доповнення до них, коректувати хід заняття.

Ефективність семінару може бути підвищена шляхом створення проблемних ситуацій, які характеризуються посиленням пізнавального процесу студентів, появою в них прагнення знайти відсутню інформацію для відповіді на виникаюче питання, розв'язати виниклу проблему, уміло застосовувати отримані знання на практиці, спростувати, що зустрічаються омани й т.п. Такий результат ґрунтується на підготовчій роботі, а також психологічно виправданій оцінці глибини, самостійності, новизни, оригінальності індивідуальної й колективної творчості, теоретичного рівня кожного семінару.
Різноманітні й часом несподівані ситуації семінару. У кожному випадку викладач зобов'язаний чуйно вловити їх, швидко осмислити все, що відбувається, внутрішньо підготуватися й прийняти розв'язок виступити в підходящий момент, кинути репліку, поставити запитання і т.д.
Питання на семінарі є в психологічному плані побудниками пізнавальної активності тих, яких навчають, і являють собою "особливу форму думки, що коштує на рубежі між незнанням і знанням". Відповідь на запитання припускає продуктивне мислення, а не просто роботу пам'яті, інакше зникне розумова напруга, необхідне для підтримки атмосфери інтелектуального пошуку в розвитку пізнавальних здатностей тих, яких навчають,.

Підтримка в слухачів інтересу й потреби висловити свою точку зору, активно виразити свою позицію під час обговорення проблеми сприяє формуванню в них самостійності й переконаності.

При дискусії керівна роль викладача ще більш зростає. Не слід допускати зайвого втручання, але й не допускати самопливу, надавати слово тому, якого навчають, з урахуванням його темпераменту й характеру, призивати до логічної аргументації по суті питань, підтримувати творчі пошуки істини, витримку, такт, взаємоповагу, не відразу виявляти своє відношення до змісту, дискусії і т.д.

Заключне слово викладач присвячує ретельному розбору семінару, наскільки він досяг поставлених цілей, який був теоретичний і практичний рівень доповіді, виступів, їх глибина, самостійність, новизна, оригінальність. Не потрібно перевантажувати висновок додатковими науковими даними, їхнім краще приводити по ходу семінару.

Після проведення семінару корисно провести аналіз його ефективності, щоб надалі не допускати виявлених помилок.

Висновок повинний бути лаконічним, чітким, у нього включаються головні оцінні судження (позитивні й негативні) про роботу групи й окремих слухачів, ради й рекомендації на майбутнє.

Для того, щоб правильно оцінити роботу на семінарі, викладачеві необхідно мати через усі доданки, з яких повинна складатися оцінка:
ступінь знання розглянутих питань в обсязі програми;
використання в їхніх виступах обов'язкової й додаткової літератури;
уміння аргументовано обґрунтовувати висловлювані положення;
наявність у виступах зв'язку із сучасними подіями й фактами;
наявність військового аспекту у виступі.

Оскільки семінар має на меті не тільки з'ясування знань, але також і більш глибокий розгляд найважливіших питань теми, то при оцінці знань необхідно враховувати ступінь уміння дохідливо й логічно струнко викласти матеріал, викликати інтерес до виступу з боку інших студентів і т.п. Зрозуміло, що при оцінюванні треба враховувати не тільки якість виступу по заздалегідь вибраним питанням, але і їх активність на семінарі, знання ними інших питань, участь у дискусії, використання у виступах додаткової літератури, уміння швидко вирішувати практичні завдання. Усе це повинно бути враховано викладачем при підведенні підсумків семінару, щоб виставлені оцінки дійсно відповідали ступеню засвоєння теми.