Поняття охорони та особливості захисту авторського права і суміжних прав

Останнім часом почала зростати актуальність посилення захисту авторського права, що обумовлено двома основними факторами. Перший полягає в тому, що інтенсивно зростає вартість об'єктів авторського права і суміжних прав, неправомірним відтворенням яких можна одержати значні доходи. Другий фактор зумовлений появою нових технологій відтворення і використання охоронюваних зако­ном об'єктів. Особливо привабливим стає неправомірне відтворення і використання зазначених об'єктів. Ця проблема ускладнюється тим, що такі неправомірні дії часто залишаються поза контролем відповідних органів. Великі прибутки, одержувані від неправомір­ного відтворення і використання об'єктів авторських прав, від хабарництва тощо ускладнюють державний контроль за зазначеними процесами.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права або суміжних прав передбачений цивільним, адміністративним і кримінальним законодавствами.

Найчастіше, звичайно, застосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав.

Згідно із законом порушенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

• вчинення дій, що порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

• піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

• плагіат — оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

• ввезення на митну територію України без дозволу осіб примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

• розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторсько­го права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

• вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

• будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авто­рського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

Отже, право на пред'явлення позову є складовою права кожної заінтересованої особи на звернення до суду за захистом (ст. 4 ЦПК) та процесуальною гарантією конституційного права на захист майнових і особистих прав та інтересів, що виникають у зв'язку з різ­ними видами інтелектуальної діяльності. Як правило, володілець порушеного авторського права може скористатися не будь-яким, а визначеним конкретним способом захисту свого права.

Так, при порушенні авторського права і суміжних прав потерпілий має право: вимагати визнання та поновлення своїх прав; зверта­тися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припи­нення дій, що порушують авторське право чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, одержаного порушни­ком унаслідок порушення ним авторського права, або виплату ком­пенсацій; вимагати припинення підготовчих дій до порушення авто­рського права, призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, засоби обходу технічних засобів захисту, у порядку, передбаченому Митним кодексом України; брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та судові рішення щодо цих порушень; вимагати від осіб, які порушують авторське право позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів, а також засобів обходу технічних засобів захисту та про канали їх розповсю­дження; вимагати вжити інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Використання об'єктів права інтелектуальної власності без дого­вору з особою, що має авторське право і (або) суміжні права, а також недотримання умов використання цих об'єктів, порушення особистих немайнових і майнових прав особи, яка має авторське право чи суміжні права, надає їй право звертатися до суду з позовом.

Якщо буде доведено, що авторське право або суміжні права особи порушено, суд має право постановити рішення чи ухвалу про: відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, одержаного внаслідок порушення; виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Законодавством передбачено досить широкий перелік засобів забезпечення позову в справах про порушення авторського права. Насамперед ще до винесення рішення чи ухвали в справі суддя одно­особово має право заборонити відповідачеві вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовляти, відтворювати, продавати, здавати в майнове наймання, прокат, ввозити на митну територію України примірники творів та інші, передбачені цим Законом, використання. Суддя може також заборонити транспорту­вання або зберігання з метою введення в цивільний оборот примір­ників творів, у тому числі комп'ютерних програм та баз даних, а також записаних виконань, володіння ними. Такі способи забезпечення позовів можуть бути вжиті, якщо є підстави вважати зазначені об'єкти контрафактними, а відповідача — порушником авторського права.

Об'єкти, які мають правову охорону, повинні використовуватись виключно зі згоди автора. Проте є окремі випадки вільного викорис­тання творів без згоди автора. Так, на думку А. В. Чурпіти, закон дає можливість вільного використання творів без згоди автора. Чурпіта класифікує п'ять видів вільного використання творів без згоди автора.

Першу групу вільного використання творів становлять випадки обмеження майнових прав автора, які загалом відбивають можливі варіанти використання твору без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням його імені та джерела запозичення, і мають своєю ме­тою забезпечити вільний доступ населення до творів літератури, науки та мистецтва. Під джерелом запозичення в цьому разі розумі­ється або сама назва твору, або точна вказівка на час та місце опри­люднення чи опублікування даного твору. Відповідно до ст. 21 Закону «Про авторське право і суміжні права» без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначен­ням імені автора і джерела запозичення, допускається: по-перше, використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, зокрема цитування ста­тей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фоногра­ми (відеограми) або програми мовлення (п. 1 ст. 21 Закону).

Другим випадком використання твору без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, За­кон називає використання літературних і художніх творів у обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, переда­чах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру (п. 2 ст. 21 Закону). Вільне використання творів у цьому разі зумовлю­ється спеціальною метою — навчанням. Твором навчального характеру визнається твір, що містить навчальний матеріал, в якому описуються знання та навички, що піддягають засвоєнню, а також способи і методи їх формування. Способами використання у цьому разі виступають від­творення, розповсюдження, публічне сповіщення.

Третім випадком використання твору без згоди автора в межах першої групи вільного використання є відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у га­зетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, ре­лігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором (п. З ст. 21 Закону).

Четвертий випадок: на підставі п. 4 ст. 21 Закону без згоди авто­ра, але з обов'язковим зазначенням його імені та джерела запозичення дозволяється відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою. П'ятим випадком вільного використання є відтворення у катало­гах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях (п. 5 ст. 21 Закону).