Цивільно-правова характеристика авторських договорів

Договори, пов'язані зі створенням і використанням творів інте­лектуальної творчості, становлять самостійну групу цивільно-правових договорів. Одні з них укладаються організаціями (видав­ництвами, театрами, радіо-, кіностудіями і т.д.) і авторами з приводу створення і використання творів (об'єктів творчості), інші виникають у зв'язку з діяльністю культурних закладів, що поширюють і використовують твори авторів. Можливі договори між громадянами на створення і використання твору для задоволення особистих по­треб. Причому сьогодні не обов'язково виходити безпосередньо на власника авторських прав. На світовому творчому ринку існує багато посередників.

О. Дзера поняття авторського договору формулює так: авторсь­кий договір — це угода автора чи його правонаступників з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких дій з приводу володіння, користування та розпорядження твором.

Безумовно, основним предметом авторських договорів є передача іншій особі автором чи його правонаступниками права на вико­ристання творів. Це основна група договорів. Але, крім цих право­вих дій, предметом авторських договорів можуть бути й інші дії. Зокрема, ст. 31 закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає договори про передачу майнових прав автора чи ін­шої особи, яка має авторське право, іншій особі. Ідеться про переда­чу всього комплексу майнових прав. Інакше кажучи, автор чи особа, яка має авторське право, за певну винагороду передає користуваче­ві, як правило, на весь строк дії авторського права всі свої майнові права, тобто продає свої майнові авторські права. Це може бути дарування, міна чи будь-яке інше відчуження, аби воно не суперечило чинному законодавству.

Авторський договір є основною правовою формою, у рамках якої автор має можливість докладати зусилля з приводу створення твору. Водночас автор може створювати той або інший твір у рамках трудових відносин з організацією, що потребує використання його творів. У цих випадках правовою формою, що опосередковує використання творів автора, є трудовий договір. У зв'язку з цим цілком закономірно виникає питання про розмежування цих договорів. Незважаючи на те що і за трудовим, і за авторським договором можуть видаватися ті самі твори, зміст цих договорів є різним: у першому випадку відносини регулюються нормами трудового права, у другому — цивільного. Наскільки дозволяє характер творчості, автор сам вибирає форму взаємовідносин з організацією. За загальним правилом авторський договір має консенсуальний, двосторонній і відплатний характер.

Виходячи зі змісту ст. 33 Закону договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі.

І хоч Закон нічого не говорить про наслідки недодержання письмової форми договору, слід мати на увазі те, що недодержання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права в разі суперечки посилатися в підтвердження угоди і умов на показання свідків, але не позбавляє їх права застосовувати письмові й інші докази. Недодержання простої письмової форми угоди спричиняє її недійсність у випадках, прямо зазначених у Законі або в угоді сторін.