Держава як міжнародний актор

1. Які особливості первинної структура нуклеїнових кислот?

2. Чим визначається вторинна структура ДНК?

3. Як відбувається денатурація і ренатурація ДНК?

4. Що таке третинна структура ДНК?

5. Які особливості макромолекулярної структури РНК?

6. Охарактеризуйте процеси реплікації.

7. Охарактеризуйте процеси транскрипції.

Держава як міжнародний актор.

Держава – це головний двигун і творець історії, яка є пам’ятником народам, створивши власні держави. Без держави Чжунго не було б Великої китайської стіни, без Римської імперії не було б Колізею і римського права, а без Київської Русі ми сьогодні не мали б можливості пишатися величчю Києва як духовного центру східних слов’ян.

Держави є головними міжнародними акторами - діючими особами міжнародних відносин. Держава є єдиною універсальною організацією в людському суспільстві, яка виступає у формах інституту по виконанню “спільних справ”, соціального арбітру та організації легалізованого і легітимного примушення.

Основними елементами держави є державна територія, державний народ і суверенна публічна влада, але держава є дещо більше, ніж сума цих трьох елементів. Держава є політично оформлене суспільство, союз громадян. На горизонтальному рівні держава - це координація громадян, товариський союз, а на вертикальному - це підпорядкованість державній владі, союз панування.

Держава оформлюється там і тоді, де і коли об’єктивується потреба інституціалізації проявів суспільного цілого для налагодження відтворення колективного існування. “Держава, - за визначенням В.В. Ільїна, - інституціональна державно-правова організація, що дозволяє соціальній спільності у колі однопорядкових, собі подібних утворень пролонгувати відтворення характерного життя, яке устоялося. Можливість такого визначається наперед власністю на територію, населення, історію, культуру”.

Ознаками держави є:

- територіальна організація населення;

- здатність до інтеграції суспільства при наявності соціальних та класових відмінностей;

- суверенність - володіння найвищою та необмеженою владою по відношенню до суб’єктів, які діють в межах її кордонів та незалежність у міжнародних відносинах;

- примусовість - приналежність до держави є соціальною необхідністю, яка знаходить прояв у правових актах, при цьому державне примушення є керівним і пріоритетним по відношенню до інших органів у межах даної держави;

- загальність - держава вміщує в сферу свого впливу всіх людей, що знаходяться на її території.

Державна територія утворює матеріальну основу всякого здійснення державної влади. Лише за умов достатніх геополітичних масштабів та великих територіальних можливостей існує можливість повноцінного стратегічного та економічного розвитку держави. Територіальний, просторовий фактор фактично передвизначає розподіл держав на дві групи - невеличку меншість суб’єктів міжнародних відносин, які володіють реальною незалежністю, та переважну більшість об’єктів, які фактично змушені підпорядковуватись умовам та вимогам світового порядку, який формується великими державами. На справжній суверенітет можуть претендувати лише ті народи, які у межах своєї державності зуміли розв’язати проблему самодостатності, тобто геополітичної самостійності.

Класична парадигма міжнародних відносин розглядає їх як взаємодію держав, що уподібнюються більярдним кулям, оскільки кожна держава розглядається як замкнена суверенна одиниця, що діє на міжнародній арені у відповідності з національними інтересами і уособлюється державними лідерами. Відносини між державами можуть змінюватися від непримиренної ворожнечі та війни до перемоги до крайніх проявів дружби, коли країни навіть ліквідують прикордонні служби. Основними групами цілей, які переслідують держави на міжнародній арені – це розвиток, безпека і співробітництво. Це вимагає певного самозречення частини власного суверенітету заради свого і спільного виживання.