Форми забезпечення кредиту,їх характеристика

Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформ­лення права кредитора на його використання, ор-цію контролю банку за достатністю даного джерела.

Основною передумовою повернення банківської позички є цільо­ві грошові надходження, дохід, прибуток від реалізації об'єкта, що прокредитований. Але будь-яка кредитна операція пов'язана з пев­ним ризиком. Тобто можлива ситуація, що позичальник не зможе одержати достатню суму цільових грошових надходжень, доходу, прибутку і тому не забезпечить своєчасного повернення боргу. Для страхування цього ризику застосовуються_певні форми страхування повернення боргу, або певні гарантії. В банківській практиці використовується два джерела по­гашення позичок — первинні і вторинні.Для фінансове стабільних позичальників, які належать до першокласних клієнтів банку, цілком достатньо закріпити в кре­дитній угоді первинне джерело погашення позички. більшості випадків банки змушені застосовувати, поряд з первинними, і вторинні (додаткові) засоби захисту від кредитно­го ризику, тобто вимагати від позичальників певного забезпе­чення.

В Уі згідно з чинним законодавством банки можуть вико­ристовувати такі форми забезпечення позичок:

—застава;

— гарантія (порука);

— перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;

— іпотека;

— страхова угода (поліс).

Застава — це спосіб забезпечення зобов'язання. Найпоширені­шою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу І оформляє це угодою з кредитором.

Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це озна­чає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза договором, виконання якого він забезпечує.

Предметом застави може бути будь-яке майно, також цінні папери і майнові права.

Заставне майно мусить мати:

— високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

— здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом тер­міну користування позичкою);

— стабільні ціни;

— низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

Кредитор-заставодержатель має право реалізувати заставне май­но, якщо забезпечене ним зобов'язання не буде виконано. Кредитор має право у разі невиконання боржником-заставодавцем забезпече­ного заставою зобов'язання отримати задоволення з вартості застав­ного майна раніше інших кредиторів боржника.

Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути ви­щою, ніж розмір позички.

Гарантія (поручительство) — це„угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансове стабільні юридичні особи (п-ва) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія. Сірок дії гарантії встановлюється, як правило, на Ш—15 діб більше строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примір-гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичальника, після чогд здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, за­безпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

Нижче наводиться зразок гарантійного листа (договору-поручи-тельства).

Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичаль­ника до третьої особи означає передачу банку-кредитору права спрямову­вати виторг за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погашення по­зички при настанні строку її повернення.Цесія здійснюється на підставі складеної між банком і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевід ступляться, та інші умови.Якщо позичальник має поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевідступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесію) в кре­дитній угоді.

ІПОТЕКА- це різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички в банку. Іпотека надає правобанку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кре­дитора задовольняються за рахунок виторгу від реалізованого майна.

При використанні такої форми забезпечення зобов'язань позичальника перед банком, як страхування відповідальності, клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції. Банк повинен переконатися в наявності у страхователя необхідних фондів страхування, тобто в його платоспромож­ності.

Формою забезпечення виконання зобов'язань є також стягнення пе­ні І штрафів. Пенею є визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі невиконання або неналеж­ного виконання зобов'язань, зокрема у випадку прострочки виконання.

Стягнення пені передбачається в кредитній угоді і застосовуєть­ся при несвоєчасній сплаті процентів за користування кредитом і несвоєчасному поверненні позички. Пеня визначається в процент­ному відношенні до суми зобов'язання, яке прострочене, і нарахову­ється у встановленому розмірі за кожний день прострочки платежу.