Cтруктура і зміст залучених коштів

Розглянемо більш детально процедуру залучення кожного виду пасивів.

Кошти НБУ комерц. банки залучаютьдуже рідко по двох причинах:

- для банків вони досить дорогі (% ставка, по якій НБУ надає комерц. банкам кредити, має назву облікова ставка або ставка рефінансування, станом на червень 2001 р. вона дорівнює 19% річних);

- якщо НБУ надає кредит комерц. банку, це збільшує кількість грошей в обігу і провокує інфляцію, тому НБУ надає кре­дити лише в крайньому випадку, коли банку загрожує банкрутство. Кошти інших банків комер. банки залучають на короткий строк (до місяця), їх ціна становить 10-20% річних. Бюджетні кошти можуть залучати лише найбільш надійні і великі банки, перелік яких складає Кабінет міністрів і НБУ. Ці кошти - відносно "дорогі", адже за право обслуговування бюджету банки повинні щомісячно платити державі певну суму, що обчислюється виходячи з половини облікової ставки. Якщо станом на червень 2001 р. облікова ставка дорівнює 19%, то банки, що мають бюджетні кошти, щомісячно мають платити державі 9,5% річних, виходячи з середньої суми залишків на бюджетних рахунках. Кошти на розрахункових рахунках клієнтів найбільш дешевий і вигідний для банку вид пасивів, Як правило., банк нічого не платить клієнтам за ці кошти, а якщо платить то не більше 1-3% річних. Саме тому всі банки намагаються залучити Якомога більше клієнтів, щоб ті тримали свої кошти саме на розрахункових рахунках. Єдиний недолік цього виду пасивів для банку - клієнти можуть відправити кошти платіжним дорученням або зняти готівкою у будь-який день без попередження.

Кошти на строкових депозитних рахунках найбільш дорогий вид пасивів, проте найбільш надійний. Середня ціна строкових депозитів складає близько 15-20% річних.

9. Види депозитів та їх х-ка.

Депозит (вклад) — це грошові кошти, в нац. та інозем. валюті, передані їхнім власником або іншою особою за його друченням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депо­зитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання, тер­мінові(строкові) депозити, умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на роз­рахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання пла­тіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запи­тання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку

Строкові вклади — це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або пі­сля попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскіль­ки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними спла­чується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилу­чення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власника­ми. Вони оформляються угодою між вкладником і банком.Банки само­стійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, а інший— у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов'язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов "депозитної угоди. У свою чергу, банк бере на себе зобов'язання своєчасно виконати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встановленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власнико ві депозитного рахунку або виплату процентів.

Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішуються судовому порядку. Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифі­кати надаються юридичним, а ощадні — фізичним особам. Сертифі­кати можна класифікувати і за такими ознаками:

• спосіб випуску;

• спосіб оформлення;

• термін обертання;

• умови сплати процентів.

Депозитний сертифікат — це цінний папір, що може викорис­товуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на фон­довому ринку. Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізи­чних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат., банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий вла­сник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне посвід­чення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку.