Метод аналогів

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати дані про наслідки впливу несприятливих факторів ризику подіб­них проектів, що були виконані раніше. В цій сфері найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії. Так, на Заході вони регулярно публікують коментарі до тенденцій у найважливіших зонах ризику, наприклад, щодо природних збурень (катастроф) і пов’язаних з ними значних збитків. За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру.

При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно факторів ризику. Такі бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, моніторингу, а також шляхом опитування фахівців (менеджерів проектів, аналітиків) тощо.

Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат, для виявлення відповідних залежностей та з метою врахування потенційних ризиків під час реалізації нових проектів [21].

Слід зазначити, як вважає ряд експертів, що навіть в найпростіших і широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить вичерпний та реалістичний перелік сценаріїв можливих невдач завершення проектів. Для більшості можливих збитків та зумовленого ними ризику характерні такі особливості:

їх причини з часом нашаровуються одна на одну, має місце тривалий інкубаційний період їх визрівання;

вони якісно відрізняються між собою;

їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції ряду непрогнозованих причин.

Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як правило, при відсутності статистичних даних, необхідних для розрахунків відповідних кількісних показників, або ж, зокрема, коли це пов'язано з оцінкою інвестиційного (інноваційного) проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опи­туванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фі­нансових менеджерів) і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування. Для одержання детальних характеристик ризику, зокрема, інвестиційного проекту, опитування орієнтують стосовно окремих інших ризиків, характерних для певного (даного) об'єкта ри­зику.

Результати оцінювання ризиків певного об'єкта дозволяють кількісно оцінити їх рівні (ступені).

Граничними величинами ймовірності ризику збитків при інвестуванні за оцінками експертів є:

для інвестицій, що обтяжені припустимим ризиком – 0,1;

для інвестицій, що обтяжені критичним ризиком – 0,01;

для інвестицій, що обтяжені катастрофічним ризиком – 0,001.

Це означає, що даний інвестиційний проект слід відхилити, якщо в одному випадку з десяти може бути повністю втрачено прибуток від нього; в одному випадку з ста – валовий дохід;

в одному випадку з тисячі – всі активи (і як наслідок – банкрутство).

З аналізом ризиків щільно пов'язаний ще один аспект проблем менеджменту, зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти (в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути компенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику? Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої «премії за ризик», котра становить додатковий дохід (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий дохід (прибуток) повинен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект.

Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зростання не загального ступеня ризику за проектом, а лише систематичного (ринкового) ризику, що визначається за допо­могою коефіцієнта бета, оскільки несистематичний ризик пов'язаний в основному з впливом суб'єктивних чинників.