Статистичний метод вимірювання ризику

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод. Статистичний метод з визначення ризику проекту використовується в системі ПЕРТ (метод оцінки та перегляду планів) для обчислення очікуваної тривалості кожної роботи і проекту в цілому. Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник звичайно використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку. Таким чином, суть цього методу полягає в тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення втрат аналізуються всі статистичні дані, що стосуються результативності здійснення фірмою розглянутих операцій. Частота виникнення деякого рівня втрат розраховується за такою формулою:

, (7.1)

де – частота виникнення деякого рівня втрат;

– число випадків настання конкретного рівня втрат;

– загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає й успішно здійснені операції даного виду.

Для кількісної оцінки рівня втрат введемо поняття коефіці­єнта ризику (К), який можна розраховувати таким чином:

як відношення всього капіталу підприємства до суми йо­го активів;

як відношення розміру втрат до величини власних кош­тів підприємства;

як відношення очікуваного значення втрат до очікувано­го значення доходу або прибутку тощо.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять до одні­єї з п'яти областей ризику (рис. 7.1): безризикова область, область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.

Умовні позначення: В – виторг, П_ч – чистий прибуток; ВК – власні кошти підприємства;

В_д – валовий доход; У_т – втрати

Рис. 7.1. Схема областей ризику

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого гра­ничного значення.

Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат. Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у за­гальній величині власних коштів підприємства.

Розглянемо характеристику кожної з областей:

Безризикова область характеризується відсутністю яких-небудь втрат при здійсненні операцій з гарантією одержання, як мінімум, розрахункового прибутку. Теоретично прибуток фірми при виконанні проекту не обмежений. Коефіцієнт ризику дорівнює 0.

Область мінімального ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищує розміри чистого прибутку. Коефіцієнт ризику в другій області знаходиться в межах 0 – 25 %. У цій області можливе: здійснення операцій з цінними паперами муніципальних органів; одержання необхідних позичок; участь у виконанні робіт з будівництва будівель, споруд, фінансованих державними органами. У цій області фірма ризикує тим, що в результаті своєї діяльності в гіршому випадку вона не одержить чистого прибутку, тому що будуть покриті всі податки на прибуток, і вона не зможе виплатити дивіденди по випущених цінних паперах. Можливі випадки незначних втрат, але основна частина чистого прибутку буде отримана.

Область підвищеного ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищують розміри розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику в третій області знаходиться в межах 25 – 50 %. У цій області можливе здійснення виробничої діяльності фірмою, у тому числі за рахунок отриманих кредитів в інвестиційних компаніях і банках на термін до одного року, за мінусом позичок, гарантованих урядом. Фірма ризикує тим, що в результаті своєї діяльності вона в гіршому випадку зробить покриття усіх витрат (рентні платежі, комунальні платежі, накладні витрати, реклама, оголошення й інші), а в кращому – одержить прибуток набагато менше розрахункового рівня.

Область критичного ризику. У межах цієї області можливі втрати, величина яких перевищує розміри розрахункового прибутку, але не перевищує загальної величини валового прибутку. Коефіцієнт ризику в четвертій області знаходиться в межах 50 – 75 %. У цій області фірма може здійснювати різні види лізингу: оперативний лізинг (підприємства, фірми-виробники не реалізують свою продукцію, а передають її в оренду); лізинг нерухомості (передача в оренду цільових об'єктів терміном на 15 – 20 років); фінансовий лізинг (лізингові компанії передають в оренду машини й устаткування, виготовлені різними підприємствами і фірмами терміном від 2 до 6 років); вкладати фінансові інвестиції в придбання цінних паперів інших акціонерних товариств і підприємств. Такий ризик не бажаний, оскільки фірма піддається небезпеці утратити весь свій виторг від даної операції.

Область неприпустимого ризику. У границях цієї області можливі втрати, близькі до розміру власних коштів, тобто настання повного банкрутства підприємства. У цьому випадку прострочена заборгованість за позикою складає 100 %, великий ризик зв'язаний із вкладенням коштів і майна в заставу під банківські кредити. Коефіцієнт ризику у п'ятій області знаходиться в межах 75 – 100 %.