Кількісні та якісні показники злочинності

Злочинність як соціальне явище має низку ознак, які відсутні у злочині, як індивідуальному акті поведінки. Ці ознаки відображаються рядом показників [43]. Найчастіше у науковій та практичній діяльності використовуються такі показники злочинності, як її рівень, інтенсивність, динаміка, структура, географія.

Рівень злочинності – це абсолютна кількість злочинів, скоєних на певній території за певний відрізок часу, а також злочинців. Ці показники визначають кількісний стан злочинності.

На ці показники можуть впливати зміни у законодавстві або у практиці його застосування. Прийняття нового законодавчого акту, криміналізуючого або декриміналізуючого діяння, тягне за собою збільшення чи зменшення числа злочинів.

З метою отримання даних, придатних для коректного порівняння у просторі та часі, використовують такий показник як коефіцієнт злочинності. Коефіцієнт злочинності характеризує її інтенсивність на певній території (країна, область тощо) і виражається в кількості злочинів, що припадає на кожну 1000 (10 або 100 тис.) осіб населення даної території. Коефіцієнт злочинності розраховується за формулою:

К.з.

=

,

де З - кількість злочинів, зареєстрованих на певній території за певний період часу, Н - кількість населення, яке проживало на даній території в певний період часу. Коефіцієнт злочинності може розраховуватись на все населення або на населення, яке досягло віку кримінальної відповідальності. В першому випадку коефіцієнт злочинності відображатиме ступінь враженості злочинністю населення даної території, в другому – ступінь його кримінальної активності.

Для більш чіткого визначення коефіцієнта злочинності бажано враховувати не все населення, а лише ті вікові групи, представники яких можуть бути притягнуті до відповідальності за злочин відповідно до діючого кримінального законодавства. Часто при розрахунках цього показника не включаються не лише діти, але й частина населення похилого віку, оскільки на неї припадає дуже незначна кількість злочинів.

Використовується також спеціальний коефіцієнт злочинності, який являє собою кількість злочинів певного виду, зареєстрованих на даній території за даний період часу в розрахунку на 1000 (10 або 100 тис.) осіб населення у віці 14 років і більше. Таким же чином може бути розрахований спеціальний або деталізований коефіцієнт злочинної активності щодо статевих, вікових та інших соціально-демографічних груп населення.

Кількісні показники стану злочинності відіграють суттєву роль при її вивченні. Вони використовуються:

а) при порівнянні проявів злочинності в різні періоди;

б) для порівняння проявів одного структурного виду злочинності з іншим;

в) з метою порівняння однакових періодів проявів злочинності у різних територіальних одиницях.

Злочинність як явище матеріального світу перебуває у постійному русі і зміні. Динаміка злочинності – кримінологічна категорія, що означає зміни у стані, структурі, характері, географії злочинності, які відбувалися протягом певного періоду. Основним показником динаміки є темп зростання або зниження кількості зареєстрованих злочинів. Він показує, у скільки разів або на скільки процентів певна кількість злочинів чи злочинців більша або менша аналогічного показника, взятого за базу порівняння. В якості бази для порівняння може бути взятий показник першого року періоду, за який аналізується злочинність, або показник кожного попереднього року. В першому випадку темп зростання або зниження вираховується щодо постійної бази і називається базисним, а в другому – щодо змінної бази і називається ланцюговим. Темп зростання або зниження злочинності характеризує інтенсивність зміни її рівня за одиницю часу. Цей показник може бути обрахований за формулою:

, або ,

де З_і – кількість злочинів, скоєних у певному році; З_о – кількість злочинів, скоєних протягом першого року даного ряду динаміки; З_і-1 – кількість злочинів, скоєних у попередньому році.

Ми розглядали кількісні показники злочинності, але вона, крім того, має і якісну сторону. Якісні показники злочинності – це її структура і характер.

Структура злочинності – це внутрішньо властива їй ознака, яка розкриває якісно різні групи або види злочинів, з яких вона складається, скоєні за певний відтинок часу і на певній території. Структура виразно говорить про те, що собою являє злочинність у конкретних умовах, яка визначальна якість цього явища. Основним показником структури злочинності є питома вага окремих груп або видів злочинів відносно їх загальної кількості. Питома вага – це процентне співвідношення частини злочинності до її загальної величини. Наприклад:

П.в.

=

,

де З.в. – кількість злочинів певного виду, З.з. – загальна кількість зареєстрованих злочинів.

У науковій та практичній діяльності в залежності від обраного критерію виділяються різні види структури злочинності. За територією, на якій скоєні злочини виділяють злочинність країн, регіонів (областей), населених пунктах різного типу (великих міст, обласних центрів, малих міст, сіл). За часом злочинність можна розподілити по годинах доби, днях тижня, порах року. Можна також побудувати структуру злочинності, виходячи із ступеня суспільної небезпеки злочинів (особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості). В світовій кримінології часто використовують поділ злочинності за характером діяння на насильницьку, корисливо-насильницьку та корисливу. Певний інтерес становить структура злочинності за об’єктом злочинних посягань і психічним ставленням винуватця до вчиненого (умисні й необережні), за ознаками особи злочинця (чоловіча, жіноча, неповнолітніх, дорослих, первинна, рецидивна). Виділяють також злочинність одинаків і групову, майнову і немайнову, у сфері сімейно-побутових відносин, галузях народного господарства (будівництво, торгівля, банківська діяльність, транспорт), організовану, професійну тощо.

Крім рівня, динаміки і структури злочинності, у кримінології існує поняття географія злочинності, під якою розуміється її поширення у різних регіонах держави. Географія злочинності визначається за допомогою таких показників як питома вага злочинності регіону у загальній кількості злочинів, скоєних в країні, а також за регіональними коефіцієнтами злочинності.

Практика показує, що географічна нерівномірність у рівні, динаміці і структурі злочинності пояснюється:

1) соціально-економічними умовами того чи іншого регіону;

2) національним складом і структурою населення;

3) рівнем соціального контролю за поведінкою людей;

4) рівнем культурно-виховної роботи та організації дозвілля населення;

5) станом боротьби із злочинністю.

Виявлення і врахування територіальної різниці у злочинності – ключ до ефективних заходів запобігання злочинам. У цьому випадку стають більш видимими і конкретні чинники злочинів, що має не лише пізнавальне значення, але й є основою для організації профілактичної діяльності.

Останнім часом дедалі частіше висловлюється думка, що поряд із традиційними показниками потрібно використовувати показник обсягу заподіяної шкоди, включаючи витрати держави на боротьбу із злочинністю. На жаль, методика виміру реальної “ціни злочинності” поки що розроблена недостатньо. Однак, такі показники, безумовно, є конче необхідними.

Характеристика злочинності буде неповною без урахування її латентної частини, без цього неможливо визначити реальний стан злочинності у суспільстві.