До самоїхмари. 60

Поетично передано деталі національного побуту, вірувань, / рядів, фольклорна стихія проймає всі балади.

в) Трагедія жінки-покритки в поемі "Катерина" (1838 p.). Вродлива, щира дівчина Катерина, не слухаючи ні батька, ні

неньки, "полюбила москалика, як знало серденько", навіть "недобрая

слава" її мало бентежить.

Нехай собі тії люде, Що хотять, говорять.

Милий не повертається з походу, народжується дитя, і тоді спіткало молоду матір справжнє лихо. Батьки виганяють з хати Катерину з немовлям, ця сцена написана правдиво і тяжко. "Суть нещастя Катерини не стільки в статевому переступі, як у тому, що вона довірилася, дала себе зганьбити ворогові, окупантові. Лише в цьому контексті стає зрозумілим вчинок батьків". Василь Пахаренко.

Плачучи, стара мати "За сльозами ледве-ледве вимовляє доні":

Проклятий час-годинонька, Що ти народилась! Якби знала, до схід сонця Була б утопила... Здалась тоді б ти гадині, Тепер - москалеві...

Бідна Катерина скрізь шукає свого милого, вона зневірилась у людях, які з неї глузують, роздягнена, голодна, з дитям на руках, ця жінка - як символ відчаю. Та серед зими вона все ж зустріла свого офіцера, свого Йвана. Коли, радісна й щаслива, вона кинулась до нього, він гаркнув:

- Дура, отвяжися, -і скомандував:

-- Возьмите.прочь безумную.

Кохання, присягання, віра, дитина - все розтоптано, без пам'яті Катерина кидається в ополонку.

В епілозі поеми - дворянська сім'я, яка їде до Києва, зустрічає кобзарів, а з ними вродливого, чорнобривого хлопчика. Господиня похвалила дитину, а пан відвернувся, "пізнав, препоганий... пізнав батько свого сина, та не хоче взяти".

~ До недавнього часу твір визначали як реалістичну соціально-побутову поему. Цю думку висловив ще Сергій Ефремов: "...цілком реальна щодо способу трактування теми "Катерина".

Те, що в поемі кохає героїня, а москаль лише грається з нею — очевидно кожному. Для нього його дружина, що сидить у берліні, -поважна людина свого кола, а українська вродливиця - то тимчасова 61

забаганка, іграшка, якою погрались і викинули. Таке ж бездушне ставлення і до сина.

- Д.Чижевський розглядає "Катерину" як "байронічну", тобто романтичну поему "вільної форми". На його думку, образ матері-покритки символізує долю України, "підманеної та обдуреної "москалем", що кидає сина; син - сучасне Шевченкові покоління, що має помститися за матір".

- Чудово віддзеркалює всю складність ситуації у поемі незабутнє живописне полотно Шевченка "Катерина". Сучасну шевченкознавці вбачають у ній шляхетний образ прекрасної, алгі| зневаженої України. ^

- Іван Світличний підкреслює інший аспект поеми, він говорит^Ч про загальнолюдську кривду, котра довела Катерину до самогубства. "То суща правда: Шевченко, сам колишній кріпак, ніколи, ні на мить не забував гіркої долі своїх рідних братів і сестер... Та - великий реаліст - Шевченко мужньо дивився правді в вічі і бачив, як підневільне життя здеморалізувало найширші верстви простих, покріпачених людей, як здичавіли вони в своєму тваринному бутті, здеґрадували до страшного в своїй реальності людожерства. Моральна деградація народу була для Шевченка доконаним фактом і він не пробував її зменшити"... Катерина примовляє над дитям:

З собаками, мій синочку, Кохайся надворі! Собаки злі покусають, Та не заговорять, Не розкажуть, сміючися...

"Люди гірші від собак - отакий остаточний присуд знедолене героїні, і такий же підтекст усієї поеми Шевченка". Іван Світлични

Ці різні, інколи протилежні прочитання поеми "Катериіі свідчать про виняткову важливість цього твору у доробку Шевчен| Його реалістична основа, життєва правдивість і "байронічний" сти| "вільна форма", символи поєднуються в дивовижному синкретиз» даючи важливий життєвий і мислительний матеріал кожному поколінню уважних читачів.