Тема 7. Великий Кобзар України Тарас Шевченко

Quot;Причинна", "Катерина", "Гайдамаки", "Назар Стодоля", "Три літа", "Заповіт", "Сон" ("У всякого своя доля..."), "Єретик", "Кавказ", "І мертвим, і живим...", "Псалми Давидові", "Най­мичка", "Мені однаково", "Ісаія. Глава 35", "Світе яснийі", "Не нарікаю я на Бога", "Художник".

Життєві шляхи.

9 березня 1814 р. в сім'ї кріпака Григорія Шевченка, котрий належав панові Енґельгардтові, в селі Моринці народився син Тарас.

Благословенна най буде година,

І тая хата, і село

Що Україні принесло

З великих найбільшого сина.

Благословенна!

Богдан Лепкий

Скоро сім'я переїхала до села Кирилівки (Керелівки, як говорять

місцеві жителі) на Черкащині. Круглий сирота з 11 літ, Тарас

навчався у дяка та у трьох церковних малярів. ю2у р. - як "кімнатний козачок" пана приїхав з ним у Вільно. ° Р- ~ прибуває до Петербурга разом з панською челяддю.

1833 р. ~ навчається у живописних справ цехового майстра

Ширяева.

По

квітня 1838 р. - Шевченка викуплено з кріпацтва (до цього причетні художники Іван Сошенко, Олексій Венеціатв, Карл

Брюллов, письменники Євген Гребінка, Василь Жуковський та ін.), він став студентом Академії мистецтв, початок літературної творчості. 1840р. - перший "Кобзар". 1841 р. - надрукована поема "Гайдамаки". 1843 р. - приїхав на Україну (Київщина, Чернігівщина, Катерино-

славщина).

1845 р. - закінчив навчання, працює у Київській археологічній комісії, у Київському університеті, укладає альбом "Живописна Україна", вступає до Кирило-Мефодіівського братства (Микола Гулак, Микола Костомаров, Василь Білозерський та ін.), розквіт творчих сил поета.

5 квітня 1847 р. - арештований і перевезений до Петербурга. ЗО травня оголошено вирок: "Шевченка призначити рядовим до окремого Оренбурзього корпусу... під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати". Заборонені всі друковані твори Шевченка.

1847-1857 pp. - заслання (Оренбург, Орськ, 1848-1849 pp. Азовське море, острів Кос-Арал в експедиції О. Бутакова, Оренбург, з 22 квітня 1850 р. у Новопетровсъкому укріпленні на півострові Мангишлак), звільнено 2 серпня 1857 p.

28 березня 1858 p. - повернувся до Петербурга, працює в Академії мистецтв.

З травня 1859 p. - востаннє відвідав Україну (15 липня був заарештований і 7 вересня мусив повернутись до Петербурга).

1860 p. - видано другий "Кобзар".

1 березня 1861 p. - останній вірш "Чи не покинуть нам, небого..."

10 березня 1861 p. - Тарас Шевченко помер, похований на Смоленському цвинтарі в Петербурзі.

22 травня 1861 p. - тіло поета перевезене в Україну і поховане на Чернечій (Тарасовій) горі поблизу Канова. Це стало грандіоз­ною подією загальнонаціонального єднання.

2. Рання творчість (1837-1843 pp.). л) Романтичний дух ранньої творчості Шевченка.

Романтизм - художній метод відображення дійсності, в якому домінуючого значення набуває окрема індивідуальність - носій "духу історії", а отже й окремий народ, окрема нація. Для романтизму характерний високий інтерес до національно-своєрідного, до народної творчості та історичного минулого, їх висока оцінка. На перший план висуваються виняткові харак­тери, сюжети й образи, що контрастують з буденною реаль­ністю, нерідко таємничі ("нічна сторона світу"), фантастичні,

і| демонічні. Романтичних творам притаманні піднесений стиль мови, звернення до народнопоетичних засобів зображення.

- Тематика ранніх творів: народні перекази і легенди в баладах, /"Причинна", "Тополя", "Утоплена"), недавнє козацьке минуле України ("Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Гамалія"), роздуми над

„означенням народного поета ("Думи мої, думи мої...", "Перебендя", "До Основ'яненка"), трагічна доля жінки ("Катерина", "Мар'яна-черниця").

- Якість Шевченкового романтизму:

/. Франко - "романтичний націоналізм" (про ранню творчість

Кобзаря);

С. Ефремов - "велика подать художньому романтизму";

радянське літературознавство - "вже в ранніх віршах Шевченка

відчувається характерне для революційних романтиків утвердження

свободи людської особистості".

Д.Чижевський вважає, що всю творчість Шевченка можна віднести до "київської школи романтиків".

Найбільш сильно романтизм молодого Шевченка виявив себе у творах на історичні теми: "Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Гамалія", чисельних зразках лірики. Він створив яскраво романтичні образи українського козацтва з його морськими походами, запорозькими чайками, лицарськими звичаями, ясновельможними гетьманами, які стояли на сторожі України. Однак рядки поезій оповиті мелодією жалю і смутку, бо все те - в минулому.

Отже, пошуки якості Шевченкового романтизму можна звести до самого визначення ранньої творчості Кобзаря як романтичної. Це одна з умов її глибокої національності, народності, насиченості матеріалами фольклору, народного життя, етнографії. б) Ранні балади ("Причинна", "Тополя").

Балада - невеликий віршований твір, що оповідає про якусь, найчастіше трагічну подію, нерідко фантастичного або історичного характеру, вона поєднує в собі епічні, ліричні та драматичні (діалоги) складники. Балада XIX cm. - одна з форм

романтичної поезії.

- Балада "Причинна" - перший твір молодого Шевченка. Сам жанр балади зумовив звернутися до народного світо­відчування, до підкреслено національного, етнографічного матеріалу. У вступі до балади "Реве та стогне Дніпр широкий", що став народною піснею, широко використана національна система образів:

Дніпр широкий, сердитий вітер, високі верби, блідий місяць, треті півні.

Всі риси романтичної балади присутні в баладах Шевченка, і

зокрема в "Причинній".

Картина горобиної, ночі на Дніпрі немов оповідає про могутність природи українського краю, про величезну силу його, втаємничену непокірну, про велетенський, прихований потенціал цієї сили.

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива. Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.

Це край, де ріки несказанно широкі, вони ревуть, стогнуть у гніві, буйні вітри, оспівані фольклором, завивають, як дикий звір, а хвиля ходить горою, це край велетнів і велетенських пристрастей.

На тлі цієї розбурханої стихії - народний переказ про неймо­вірне, велике почуття, через яке загинули двоє закоханих. Ждучи "козаченька молодого", що торік "обіцяв вернутися", дівчина-сирота стала "причинною" ("так ворожка поробила"), її залоскотали русалки й "довго, довго дивувались на її уроду". І саме ним шляхом повертався нарешті вранці молодий її коханий; побачивши мертвою свою милу, "зареготавсь, розігнався - та в дуб головою!"

З першої ж балади Шевченка у його творчості започатковані її героями безталанні, але духовно чисті персонажі, яких не розуміють, цькують "чужі люди". Звідси започатковується шевченківська традиція молитви:

О Боже мій милий! За що ти караєш її молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі? Прости сироту!

Молитва - важливий засіб розгортання твору Шевченка, один із основних важелів його поезії.

- Фантастичне перетворення дівчини, яка не хоче йти заміж за нелюба, в баладі "Тополя": відвідання ворожки, ворожіння, остання пісня дівчини, що нагадує фольклорний твір, замовляння, плачі, що рвуться з її уст. "Дух народу", який вірив у можливість рятування душі хоча б засобами чародійного перевтілення, виявляє себе в цій баладі:

Отак тая чорнобрива

Плакала, співала...

І на диво серед поля

Тополею стала.

Не вернулася додому,

Не діждала пари -

Тонка, тонка та висока,