Історична зумовленість появи поеми "Енеїда" - першого твору нової української літератури

1798 рік, коли конотопський дворянин Максим Парпура видав у Петербурзі перші три частини "Енеїди" без відома автора, став початком нової української літератури, нової доби в національне-А культурному житті України, коли література заговорила голосо»^д народу.. 'к

Це був час, коли: Я^

1) Україна остаточно стала колонією Російської метрополії; ^Н

2) українську старшину урівняно з московським дворянствок^^в різко відділено її від служебного козацтва, вона стала вірою^Ц правдою слугувати Російській імперії; і^——

3) остаточно скасована церковна автономія, 1786 р. монастирській і владичі маєтності конфісковані в казну; ^^в

4) знищена Запорозька Січ (1775 р.), руйнувались рештк^^И автономії, розформовувались козацькі слобідські полки; ^^Н

46 ^Н

„твердилось кріпацтво, ще недавно вільні селяни стали

• яками а багато хто й з козаків теж;

^к fil українська мова вилучена з друку і з шкіл (основний постулат • топів' "Украинского языка не было, нет и быть не может");

колоніз д^^ддя душі української національної інтелігенції: з ftnkv добиваючись "чинів та жаловання", вона перейшла на ^одно" ьку мову і поширювала її, з іншого - в атмосфері родинній, ^^ОС1 ній в листах все більше виявляла патріотизм, з'явилась велика ^'кавп'еність до минулого України, до усної народної творчості,

до мови народу.

Таким чином, водночас із нищенням і забороною української

книжної мови з'явились підстави для нового українського відрод­ження І поема Котляревського "була першою книжкою, яка незвичайно високо підняла в очах українського громадянства н-іполне українське слово, а заразом своїми образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя відкрила широку дорогу цьому заінтересованню народним життям". Михайло

Гру шевський.

Знаменно, що в той трагічний для України час з рядків першого

українського твору, написаного справді народною мовою, пролунали вогнистий сміх, жарти, дотепи, які свідчили про невмирущість народу, історичний оптимізм нації і її неповторну ментальність.

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люде, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть, -

писав молодий Шевченко у рік смерті Котляревського - 1838.

3. Жанрові особливості поеми, її ідейний зміст. я) "Енеїда" - епічна травестійно-бурлескна поема. ] 1 Епічна поема - великий за розміром віршований твір у її якому розповідається про значні події і видатних осіб.

Подорож Енея за волею богів у пошуках землі, де він мусить заснувати нове царство - майбутній Рим, його чисельні пригоди, а також велика кількість дійових осіб - богів та земних героїв і героїнь, опис пекла, раю і та ін. - це ознаки епосу в "Енеїді".

Ліричний відступ - авторська мова в епічному та ліро-епічному творі, яка виражає безпосереднє ставлення автора до

зображеного. Це позасюжетний елемент, який сприяє розкриттю змісту твору.

Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть,

там грудь сильніша од гармат.

"I

Тема і сюжет взяті Котляревським з відомої поеми римськог поета Марона Публія Вергілія (І ст. до Р.Х.) "Енеіда". Пищ» велемовна антична поема, що складалася з 12 пісень, головної думкою мала утвердження божественного походження влади римських імператорів. Еней, син богині Венери і земного цапв Анхіза, виконуючи волю богів, віднайшов Латинську землю, заснував Рим, отже, римські імператори - його нащадки - мають божест­венне походження і владу від самих богів.

Ця поема багато століть була зразком уславлення можновладців її наслідували, а коли вона обридла своїми врочистими пишнотами її почали переробляти, пародіювати. Людству відома ціла низка таких переробок "Енеїди": італійця Д. Лаллі, француза П. Скаррона

австрійця А. Блюмауера, росіян М. Осипова й О. Котельницького та ін.

- "Поема Котляревського - самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани й кобеняки українського козацтва XVIII ст., в каптани й мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси "халтурного роду" -духовенства, де широким пензлем змальовано побут тогочасного панства, що замінило собою Вергілієвих олімпійців". Максим Рильський. Це "переодягання" і є засобом травестії, що полягає в

жартівливій переробці класичного твору, перенесенні його на інший національний грунт.

- Сміх Котляревського ґрунтується на фольклорній традиції бурлеску - такого способу зображення, коли про теми поважні й високі говориться у спеціально низькому, жартів­ливому, іронічному тоні або, навпаки, "низька", буденна тема подається з особливою патетикою, урочистістю, велемовністю. Зевс - повелитель богів, "громовержець", який надає порядку всьому сущому за античною міфологією, у Котляревського зобра­жений у тоні буденному, прозаїчному, принизливому.

Зевес тоді кружав сивуху І оселедцем заїдав, Він, сьому випивши осьмуху, Послідки з кварти виливав.

б) Ідейний зміст поеми Котляревського нічого спільного не має з ідеєю твору Вергілія. Українська "Енеїда" наперекір історичній долі утверджувала безсмертя українського народу, підносила історію, самобутню ментальність, народну культуру, мову, дух волелюбних традицій, свободи, енергійності.

Поему проймає життєствердний оптимістичний настрій, у ній поєднались історичні матеріали і фантастика, серйозність і жартів-48

Ниці дійсність тогочасного життя й абсолютні вигадки. диві ""''''"^достатньо, заради жарту і сміху, а задля утвердження ївсеце"^^^ ^^д незнищенність українського народу, його

п(*лико¹ "•'

кУ-'¹¹'^'¹^ циклопедія українського життя XVIII століття". Максим

^^^^птиібно було б видати цілі етнографічні й фольклорні збірки,

й ппити використані поетом національні матеріали, приказки, ^шо пів'я дегенди, казки, пісні, народні образи, ворожіння, ігри, "^ ^: гучяння, страви, посуд, знаряддя праці, українські імена. """аво описані одяг і взуття, зовнішній вигляд українців. Ось

тіп цариці Дідони Ганна - українська панночка середнього

достатку. „ ^ В червоній юпочщ баєвій,

В запасці гарній, фаналевій, В стьонжках, в намисті, у ковтках.

Варто для переконливості перерахувати лише ігри, в які грали троянці: в панаса, журавля, дудочки, хрещика, чорнодуба, джгута, хлюста, в пари, у візка, у ворона та ін.

Адже все це, що зображував Котляревський, всі ці деталі, подробиці українського життя складались упродовж століть, вони утвердились у багатьох людських поколіннях і вказували на коріння і родовід українців. 1, звичайно, вони не можуть бути знищені указом, агресією чи підступом.

- Відомості про побутово-етнографічні риси народу поєд­нуються з громадянсько-політичними мотивами. Котляревський згадує про боротьбу запорозького козацтва з турками, татарами, тут представлені імена Залізняка і Гаркуші, Сагайдачного, Дорошенка, навіть княжа доба, хоча, безперечно, найбільшу увагу поет приділив гетьманщині, тобто недавньому минулому України. Не оминув він також і порядків своєї сучасності: в судах, канцеляріях, школах. "Заклятий острів цариці Цирцеї" дуже подібний до Росії часів Катерини II. Оцінює він ці порядки з точки зору здорового народного глузду: "Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча", він розуміє, в якому уярмленому, безправному становищі опинився український народ внаслідок зрадницької політики Російської імперії.

Пропали! Як сірко в базарі! Готовте шиї до ярма! По нашому хохлацьку строю Не будеш цапом, ні козою, А вже запевне що волом:

І будеш в плузі походжати...