Полікультурне виховання

Поряд з інтернаціональним вихо­ванням великого значення набуває полікультурне вихован­ня — врахування культурних і виховних інтересів націо­нальних та етнічних меншин.

Полікультурне виховання наголошує на взаємозв'язку куль­тур, одна з яких домінує.

На відміну від інтернаціонального виховання, полікуль­турне передбачає:

• освоєння культурно-освітніх цінностей;

• взаємодію різних культур у плюралістичному культур­ному середовищі;

• адаптацію до інших культурних цінностей.

У полікультурному вихованні, як і в інтернаціональному, врахування етнічних і національних особливостей є важливішим.

Головне завдання полікультурного виховання — усува­ти суперечності між системами і нормами виховання домі­нуючих націй, з одного боку, і етнічних меншин — з другого боку. Воно припускає адаптацію етнічних груп одна до одної та відмову етнічної більшості від культурної монополії.

Проблема полікультурного виховання в різних країнах. У США проблема полікультурного виховання не­розривно пов'язана з проблемою загальнонаціональної куль­турної інтеграції різних етнічних груп населення. Вихо­вання має спрямовуватися на формування американської нації й одночасно забезпечувати культурно-освітні інтереси малих етнічних груп, насамперед афроамериканців.

Японія — гомогенна в етнічному відношенні країна, про­те полікультурне виховання необхідне й тут. Наприклад:

• на острові Хоккайдо проживає близько 20 тис. айнів;

• у великих містах наявні китайські квартали («чайна-тауни»);

• у країні проживають сотні тисяч корейців;

• останнім часом прибувають вихідці з країн Азії, Європи та США.

У Росії полікультурне виховання розглядається як аль­тернатива інтернаціональному соціалістичному вихован­ню, яке формувало особистість поза національною культу­рою. У сучасній Росії полікультурне виховання — це інтегра­тивно-плюралістичний процес, що ґрунтується на трьох основ­них джерелах: російському, національному (неросійському), загальнолюдському.

З урахуванням цього підкреслювалася необхідність існування безлічі національних шкіл, які, з одного боку, забезпечують єдиний державний стандарт вихо­вання й освіти; з іншого — залучають до національної (етніч­ної) культурної традиції.