Частини мови

Частини мови поділяються на змінні й незмінні.

Змінні частини мови:

1. Іменник – nomen substantīvum

2. Прикметник – nomem adiectīvum

3. Займенник – pronōmen

4. Числівник – nomen numerāle

5. Дієслово – verbum

Незмінні частини мови:

1. Прислівник – adverbium

2. Прийменник – praepositio

3. Сполучник – coniunctio

4. Частка – particŭla

5. Вигук – interiectio

3. Граматичні категорії дієслова

Латинське дієслово (verbum) має такі граматичні категорії:

1. Numěrus (число):singulāris (однина);

plurālis (множина).

2. Genus (стан):actīvum (активний);

passīvum (пасивний).

3. Persōna (особа):prima (перша) – я, ми;

secunda (друга) – ти, ви;

tertia(третя) – він, вона, воно, вони.

4. Modus (спосіб):indicatīvus (дійсний);

imperatīvus (наказовий);

coniunctīvus (умовний).

5. Tempus (час): шість – три недоконані часи, три доконані часи.

До недоконаних часів (часів системи інфекта) належать:

а) Praesens (теперішній);

б) Imperfectum (минулий недоконаного виду);

в) Futūrum I (primum) (майбутній недоконаного виду).

До доконаних часів (часів системи перфекта) належать:

а) Perfectum (минулий доконаного виду);

б) Plusquamperfectum (давноминулий);

в) Futūrum II (secundum) (майбутній доконаного виду).

6. Coniugatio (дієвідміна): prima (перша);

secunda (друга);

tertia (третя);

quarta (четверта).

7. Formae verbāles (дієслівні форми): infinitīvus (неозначена форма дієслова);

participium (дієприкметник);

gerundium (віддієслівний іменник);

gerundīvum (віддієслівний прикметник);

supīnum (супін).

4. Основні форми дієслова. Дієслівні основи

Латинське дієслово має чотири основні форми:

1. 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (persōna prima praesentis indicatīvi actīvi), яка закінчується на -o.

2. 1-а особа однини минулого часу доконаного виду активного стану (persōna prima perfecti indicatīvi actīvi), яка закінчується на -i.

3. Супін (supīnum) – віддієслівний іменник, який закінчується на -um.

4. Неозначена форма дієслова теперішього часу активного стану (infinitīvus praesentis actīvi), яка закінчується на -re.

Наприклад:

1-ша особа однини теперішнього часу	1-ша особа однини минулого часу	Супін	Неозначена форма	Значення
laudo	laudāvi	laudātum	laudāre	хвалити
doceo	docui	doctum	docēre	навчати
lego	legi	lectum	legĕre	читати
audio	audīvi	audītum	audīre	слухати

Усі чотири форми подаються у словнику, при цьому зазвичай повністю подається тільки форма першої особи однини теперішнього часу активного стану, а далі – закінчення трьох інших форм. Наприклад, дієслово “хвалити” записується у словнику таким чином:

laudo, āvi, ātum, āre.

Дієслівні основи

Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основ: 1) основи інфекта;2) основи перфекта; 3) основи супіна.

Вони визначаються за чотирма основними формами дієслова, які подає словник. Основу інфекта одержуємо, відкинувши від неозначеної форми дієслова теперішнього часу закінчення -re в І, ІІ, ІV дієвідмінах, -ĕre у ІІІ.

Наприклад:

Infinitīvus – laudāre – основа інфекта laudā-

docēre – docē-

legĕre – leg-

audīre – audī-

Основа перфекта утворюється відкиданням у 1-ій особі однини минулого часу доконаного виду активного стану закінчення -i, наприклад:

laudāvi – основа перфекта laudāv-

docui – docu-

legi – leg-

audīvi – audiv-

Основу супіна визначаємо, відкинувши від супіна закінчення -um, наприклад:

laudātum – основа супіна laudāt-

doctum – doct-

lectum – lect-

audītum – audīt-

Усі часи і форми, утворені від основи супіна (крім дієприкметників), аналітичні (описові).

5. Дієвідміни латинського дієслова

Відповідно до закінчення основи інфекта всі дієслова діляться на чотири дієвідміни.

Основа інфекта закінчується:

у І дієвідміні на -ā

у ІІ дієвідміні на -ē

у ІІІ дієвідміні на приголосний, -ĭ, -ŭ

у ІV дієвідміні на -ī.

Практично дієвідміна латинського дієслова легко визначається за словниковою формою дієслова, а саме за закінченням іnfinitīvus praesentis:

У І дієвідміні закінчення -āre, наприклад,celebro, -āvi, -ātum, -āre – святкувати (у трьох формах є ā).

У ІІ дієвідміні закінчення -ēre, наприклад, deleo, -ēvi, -ētum, -ēre – знищувати(у трьох формах є ē).

У ІІІ дієвідміні закінчення -ĕre, наприклад,făcio, feci, factum, -ĕre – робити(коротке ĕ у формі інфінітива).

У ІV дієвідміні закінчення -īre,наприклад, invenio, -veni, -ventum, -īre – знаходити(довге ī у формі інфінітива).

6. Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicatīvi actīvi)

Теперішній час дійсного способу активного стану утворюється додаванням до основи інфекта особових закінчень активного стану:

Singulāris Plurālis

1. -o 1. -mus

2. - s 2. -tis

3. -t 3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І – ІV дієвідмін у Praesens indicatīvi actīvi:

Особа	I	II	III	IV
	Praesens indicatīvi actīvi
	Singulāris
1.	laud-o	doce-o	leg-o	audi-o
2.	lauda-s	doce-s	leg-i-s	audi-s
3.	lauda-t	doce-t	leg-i-t	audi-t
	Plurālis
1.	laudā-mus	docē-mus	leg-ĭ-mus	audī-mus
2.	laudā-tis	docē-tis	leg-ĭ-tis	audī-tis
3.	lauda-nt	doce-nt	leg-u-nt	audi-u-nt

Особливості утворення особових форм praesens indicatīvi actīvi:

1. У дієсловах І, ІІ, ІV дієвідмін особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта.

2. У дієсловах І дієвідміни у 1-ій особі відбулося злиття кінцевого голосного основи -ā із особовим закінченням - о: -ā + -о = -о (laudāo = laudo – я хвалю).

3. У дієсловах ІІІ дієвідміни між основою та особовим закінченням вставляються короткі тематичні голосні для уникнення збігу приголосних:

а) перед -s, -t, -m, – -ĭ-;

б) перед -nt – -ŭ-.

4. У дієсловах ІV дієвідміни у 3-ій особі множини вставляється -ŭ- за аналогією до ІІІ дієвідміни.

Дієслово sum, fui, esse (бути)

у Praesens indcatīvi actīvi

Singulāris Plurālis

1. sum я є 1. sumus ми є

2. es ти є2. estis ви є

3. est він, вона є3. sunt вони є

Nota bene! У латинській мові при дієсловах відсутні особові займенники. Їхню роль виконують особові закінчення дієслів.

7. Наказовий спосіб теперішнього часу (imperatīvus praesentis)

Цей спосіб має форму 2-ої особи однини і 2-ої особи множини. Друга особа однини наказового способу утворюється відкиданням від неозначеної форми дієслова закінчення -re в усіх дієвідмінах. Друга особа множини наказового способу утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -te (пор.: укр. розповідай-те!).

У дієсловах ІІІ дієвідміни у 2-ій особі однини до основи інфекта додається закінчення -e, а у другій особі множини між основою і закінченням -te ставиться поєднувальний голосний -ĭ.

Зразок відмінювання дієслів І – ІV дієвідмін в imperatīvus praesentis:

Дієвідміни	Неозначена форма дієслова	Singulāris	Plurālis
I	laudāre	2. lauda!	2. laudā-te!
II	docēre	2. doce!	2. docē-te!
III	legĕre	2. leg-e!	2. leg-ĭ-te!
IV	audīre	2. audi!	2. audī-te!

Наказовий спосіб 2-ої особи однини від дієслів ducěre – вести, facěre – робити, dicěre – говорити, ferre – нести – закінчується на приголосний: duc! – веди!, fac! – роби!, dic! – говори, fer! – неси!

Щоб виразити заперечення у наказовому способі в латинській мові вживається аналітична форма, яка складається із поєднання слів noli (singulāris) – не смій!, nolīte (plurālis) – не смійте! і неозначеної форми дієслова.

Дієвідміни	Неозначена форма дієслова	Singulāris	Plurālis
I	laudāre	2. noli laudāre!	2. nolīte laudāre!
II	docēre	2. noli docēre!	2. nolīte docēre!
III	legĕre	2. noli legĕre!	2. nolīte legĕre!
IV	audīre	2. noli audīre!	2. nolīte audīre!

Наказовий спосіб дієслова esse: es! – будь!, este! – будьте!

ЛЕКЦІЯ 3

МОРФОЛОГІЯ. ІМЕННИК. ПРИКМЕТНИК. ЗАЙМЕННИК.

І ТА ІІ ВІДМІНИ ІМЕННИКІВ І ПРИКМЕТНИКІВ