Nom. sing. Gen. sing. Основа 2 страница

Отже, система інфекта містить:

1. Praesens – теперішній час;

2. Imperfectum – минулий час недоконаного виду;

3. Futūrum I (primum) – майбутній час (перший).

Для цих часів характерні спільні ознаки:

а) утворення від однієї основи – основи інфекта (основи незавершеної дії);

б) однакові закінчення інфектного ряду.

Відмінність між цими часами виражається за допомогою суфіксів.

Час	Основа	Суфікс	Особові закінчення
Praesens	інфекта	-	інфектного ряду
Imperfectum	інфекта	-ba-(I-II дієвідміна) -ēbā-(III-IV дієвідміна)	інфектного ряду
Futūrum I (primum)	інфекта	-b-(I-II дієвідміна) -a-, -ē-(III-IV дієвідміна)	інфектного ряду

5. Синтаксис відмінків у пасивній конструкції

1. Для позначення знаряддя дії у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus instrumenti (орудний знаряддя). Він відповідає на запитання чим?, яким знаряддям виконується дія? Наприклад: “Monumenta homĭnum illustrium florĭbus ornantur”. – Пам’ятники знатним людям прикрашають квітами.

2. Для позначення особи, яка діє, у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus auctōris (орудний дійової особи), який виступає з прийменником a (ab). Він відповідає на запитання хто виконує дію? і перекладається називним відмінком із дієсловом-присудком активного стану. Наприклад: “Patria nostra a poētis laudātur” – Поети прославляють нашу батьківщину (Наша батьківщина прославляється поетами).

6. Займенники (вказівні, відносні, зворотний, питальні)

1. Вказівні займенники (Pronomĭna demonstratīva)

До вказівних займенників належать:

а) ille, illa, illud – той, та, те; він, вона, воно (вказує на найвіддаленіший предмет);

б) iste, ista, istud – цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи);

в) is, ea, id – цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;

г) hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить);

Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий рід – за першою) з двома особливостями:

а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення -īus (m, f, n);

б) у давальному відмінку однини закінчення -і (m, f, n).

Зразок відмінювання займенника is, ea, id:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	is (m), ea (f), id (n)	e-i (ii) (m), e-ae (f), ea (n)
Gen.	e-īus (m, f, n)	e-ōrum (m, n), e-ārum (f)
Dat.	e-ī (m, f, n)	e-is (iis, is) (m, f, n)
Acc.	e-um (m), e-am (f), id	e-os (m), e-as (f), ea (n)
Abl.	e-ō (m, n), e-ā (f)	e-is (iis, is) (m, f, n)

Відмінювання займенників ille, illa, illud; iste, ista, istud:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	ille, iste (m), illa, ista (f), illud, istud (n)	illī, istī (m), illae, istae (f), illa, ista (n)
Gen.	illīus, istīus (m, f, n)	illōrum, istōrum (m, n), illārum, istārum (f)
Dat.	illī, istī (m, f, n)	illīs, istīs (m, f, n)
Acc.	illum, istum (m), illam, istam (f), illud, istud (n)	illos, istos (m), illas, istas (f), illa, ista (n)
Abl.	illō, istō (m, n), illā, istā (f)	illīs, istīs (m, f, n)

Відмінювання займенника hic, haec, hoc:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	hic (m), haec (f), hoc (n)	hi (m), hae (f), haec (n)
Gen.	huīus (m, f, n)	horum (m, n), harum (f)
Dat.	huic (m, f, n)	his (m, f, n)
Acc.	hunc (m), hanc (f), hoc (n)	hos (m), has (f), haec (n)
Abl.	hoc (m, n), hac (f)	his (m, f, n)
Voc.	hic (m), haec (f), hoc (n)	hi (m), hae (f), haec (n)

2. Відносні займенники (Pronomĭna relatīva)

До відносних займенників належать: qui (m), quae (f), quod (n) – який, яка, яке; чий, чия, чиє; котрий, котра, котре.

Відмінювання відносних займенників qui (m), quae (f), quod (n):

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	qui (m), quae (f), quod (n)	qu-i (m), qu-ae (f), qu-ae (n)
Gen.	cuīus (m, f, n)	quōrum (m, n), quārum (f)
Dat.	cu-ī (m, f, n)	qu-ĭbus (m, f, n)
Acc.	qu-em (m), qu-am (f), quod (n)	qu-os (m), qu-as (f),
Abl.	qu-ō (m, n), qu-ā (f)	qu-ĭbus (m, f, n)

3. Питальні займенники (pronomĭna interrogativa)

До них належать – quis – хто?; quid – що? Ці займенники вживаються тільки в однині; qui? quae? quod? – який?, яка?, яке?; котрий? котра? котре?.

Відмінювання займенників quis? quid?

Casus	Singulāris
Nom.	quis? (хто?)	quid? (що?)
Gen.	cuius? (кого?)	cuius rei? (чого?)
Dat.	cui? (кому?)	cui rei? (чому?)
Acc.	quem? (кого?)	quid? (що?)
Abl.	quo? (ким?)	qua rei? (чим?)

Займенники qui? quae? quod? відмінюютьсяяк відносні займенники.

4. Зворотний займенник (pronōmen reflexīvum) – sui (себе)

Casus	Singulāris
Nom.	-
Gen.	sui
Dat.	sibi
Acc.	se
Abl.	se

ЛЕКЦІЯ 6

ІМЕННИК. ЧЕТВЕРТА І П’ЯТА ВІДМІНИ.

ЗАЙМЕННИКИ (ОСОБОВІ, НЕОЗНАЧЕНІ, ЗАПЕРЕЧНІ)

ПРИСЛІВНИКИ

ПЛАН

1. Іменники четвертої відміни (Declinatio quarta).

2. Іменники п’ятої відміни (Declinatio quinta).

3. Особові, неозначені, заперечні займенники.

4. Прислівники.

1. Іменники четвертої відміни (Declinatio quarta)

До четвертої відміни належать іменники чоловічого і середнього роду з осоновою на -ŭ. У називному відмінку однини іменники чоловічого роду закінчуються на -us, середнього роду – на -u. Практичною ознакою відміни є закінчення родового відімнка однини на -us (m, n).

Наприклад:

casus, us, m – випадок, відімнок genu, us, n – коліно, рід

usus, us, m – вживання, досвід cornu, us, n – ріг, фланг

contractus, us, m – контракт veru, us, n – дротик

До четвертої відміни належать також деякі іменники жіночого роду на -us:

acus, us, f – голка tribus, us, f – триба, район

manus, us, f – рука domus, us, f – дім

nurus, us, f – невістка anus, us, f – стара жінка

quercus, us, f – дуб porticus, us, f – колонада, портик

socrus, us, f – свекруха pinus, us, f – сосна

Idus, uum, f – Іди (13 або 15 число місяця)

Зразок відмінювання іменників четвертої відміни:

fructus, us, m – плід, фрукт; cornu, us, n – ріг

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	fruct-us, corn-u	fruct-us corn-ua
Gen.	fruct-us corn-us	fruct-uum corn-uum
Dat.	fruct-ui corn-u	fruct-ĭbus corn-ĭbus
Acc.	fruct-um corn-u	fruct-us corn-ua
Abl.	fruct-u corn-u	fruct-ĭbus corn-ĭbus
Voc.	fruct-us corn-u	fruct-us corn-ua

Відмінювання іменника domus, us, f – дім

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	dom-us	dom-us
Gen.	dom-us	dom-uum (dom-ōrum)
Dat.	dom-ui	dom-ĭbus
Acc.	dom-um	dom-os
Abl.	dom-o	dom-ĭbus
Voc.	dom-us	dom-us

Деякі форми іменника domus вживаються у значенні прислівників місця: domum – додому, domo – з дому, domi – вдома.

У давальному й орудному відмінках множини закінчення -ŭbus мають такі іменники:

artus, us, m – член, суглоб

tribus, us, f – триба, район

lacus, us, m – озеро

quercus, us, f – дуб

specus, us, m - печера

Іменники quercus, us, f – дуб і specus, us, m – печера в давальному й орудному відмінках множини можуть мати паралельні форми на -ĭbus та -ŭbus.

Увага! Закінчення -us у називному відмінку однини вживається у ІІ, ІІІ іІV відмінах. Тому при відмінюванні слід звертати увагу на закінчення родового відмінка однини.

Четверта відміна іменників продуктивна для української мови. Українські слова, які закінчуються на -кт, -(и)т, -с – запозичені з латинської мови. Наприклад: акт, факт, культ, апарат, контракт, курс, прогрес, регрес, конгрес, тракт, формат, об’єкт, суб’єкт, проект, інтелект, магістрат, препарат, прес, реквізит, манускрипт, атрибут та ін.

2. Іменники п’ятої відміни (Declinatio quinta)

До п’ятої відміни належать іменники жіночого роду з основою на -ē. У називному відмінку однини іменники п’ятої відміни закінчуються на -es. Практичною ознакою п’ятої відміни є закінчення -ei (-ĕi) у родовому відмінку однини.

Наприклад:

series, ēi, f – низка, серія

species, ēi, f – явище, вид, ідея

planities, ēi, f – рівнина, долина

fides, ēi, f – віра

spes, spei, f – надія

res, rei, f – справа, річ

До п’ятої відміни належать два іменники чоловічого роду:

1. dies, diēi, m, f – день(dies, ēi, f у значенні “термін, строк” – жіночого роду, наприклад: dies certa (певний день), dies constitūta (встановлений день), але dies festus – святковий день);

2. meridies, ēi – полудень, південь.

Іменники res і dies мають однину і множину. Всі інші іменники або зовсім не відмінюються у множині, або мають лише називний і знахідний відмінки.

Зразок відмінювання іменників п’ятої відміни: res, ei, f; dies, ēi, m, f

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	r-es, di-es	r-es, di-es
Gen.	r-ei, di-ēi	r-erum, di-ērum
Dat.	r-ei, di-ēi	r-ēbus, di-ēbus
Acc.	r-em, di-em	r-es, di-es
Abl.	r-ē, di-ē	r-ēbus, di-ēbus
Voc.	r-es, di-es	r-es, di-es

У родовому та давальному відмінках однини “e” між двома голосними зберігає свою довготу:diēi, але fidĕi (після приголосного).

Словосполучення з іменником res, rei, f – справа, річ:

res publĭca – суспільна справа, республіка, держава

res secundae (plur.) – сприятливі обставини, щастя

res adversae (plur.) – несприятливі обставини, нещастя

res gestae (plur.) – здійсненіобставини, подвиг

res novae (plur.) – нові обставини, державний переворот

res bonae (plur.) – цінні речі, цінності

res summae (plur.) – найважливіші справи, верховна влада

res frumentaria – продукти

res rustĭca – сільське господарство

res divīnae (plur.) – релігія

res familiāris – майно

scriptor rerum gestārum – історик

de rerum natūra – про природу речей

Словосполучення з іменником dies, ēi, m, f – день

dies ater – чорний день

dies natālis – день народження

diem vidēre – народитися

cum die – з приходом дня

dies tranquillus – погода

ad certam diem – у встановлений термін

in dies – з дня на день

Деякі іменники п’ятої відміни мають дублети у першій і третій відмінах:

canities, ēi, f – canitia, ae, f – сивина

materies, ēi – materia, ae, f – матерія, речовина

luxuries, ēi, f – luxuria, ae, f – розкіш

plebes, ēi, f – plebs, plebis, f – плебс, простий народ

Зведена таблиця відмінкових закінчень п’яти відмін іменників

SINGULĀRIS

Відмі-на

I

II

III

IV

V

Рід

f

m

n

приголосна m, f, n

голосна n, (f)

мішана m, f, n

m

n

f

Nom.

a

us, er, ir

um

різні (m, f)

різні (n)

e, al, ar (n)

is (f)

is, es, x, s (m, f)

s (n)

us

u

es

Gen.

ae

i

i

is

is

is

is

is

is

us

us

ei

Dat.

ae

o

o

i

i

i

i

i

i

ui (u)

ui (u)

ei

Acc.

am

um

um

em

n = Nom.

e, al, ar

im

em

n = Nom.

um

u

em

Abl.

ā

ō

ō

ē

ē

ī

ī

ē

ē

ū

ū

ē

Voc.

a

e, er

um

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

PLURĀLIS

Відміна

I

II

III

IV

V

Рід

f

m

n

приголосна m, f, n

голосна n, (f)

мішана m, f, n

m

n

f

Nom.

ae

i

a

es (m,f)

a (n)

ia (n)

es (f)

es (m,f)

a (n)

us

ua

es

Gen.

ārum

ōrum

ōrum

um

um

ium

ium

ium

ium

uum

uum

ērum

Dat.

is

is

is

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ēbus

Acc.

as

os

a

es

a

ia

es

es

a

us

ua

es

Abl.

is

is

is

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ēbus

Voc.

ae

i

a

es

a

ia

es

es

a

us

ua

es

3. Особові, неозначені, заперечні займенники

1. Особові займеннки (Pronomĭna personalia):

Еgo – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви. Особового займенника третьої особи у латинській мові немає. У разі потреби він замінюється одним із вказівних займенників is, hic, ille, iste.

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	ego, tu	nos, vos
Gen.	mei, tui	nostri (nostrum), vestri (vestrum)
Dat.	mihi, tibi	nobis, vobis
Acc.	me, te	nos, vos
Abl.	me, te	nobis, vobis
Voc.	ego, tu	nos, vos

Запам’ятайте! mecum – зі мною; tecum – з тобою;

nobiscum – з нами; vobiscum – з вами.

2. Неозначені займенники (Pronomĭna indefinīta) утворюються від займенників quis, quid; qui, que із додаванням до них різних часток, які завжди пишуться разом із займенником. При цьому частка “ali-” ставиться перед займенником, а інші (-dam, -quam, -piam, -lĭbet, -vis, -que) – після нього:

alĭquis, alĭquid – хто-небудь, що-небудь;

quisdam, quicquam – хто-небудь, що-небудь;

quisque, quidque – кожний, кожна, кожне

quidam, quedam, quoddam – якийсь, якась, якесь

quilĭbet, quaelĭbet, quodlĭbet – який завгодно, яка завгодно, яке завгодно

alĭqui, alĭqua, alĭquod – який-небудь, яка-небудь, яке-небудь

У неозначених займенників відмінюється тільки основна частина, тобто займенник, а частки – невідмінювані.

Casus	Singulāris	Plurālis
	m	f	n	m	f	n
Nom.	alĭqui	alĭqua	alĭquod	alĭqui	alĭquae	alĭquae
Gen.	alicuius	alicuius	alicuius	aliquōrum	aliquārum	aliquōrum
Dat.	alĭcui	alĭcui	alĭcui	aliquĭbus	aliquĭbus	aliquĭbus
Acc.	alĭquem	alĭquam	alĭquod	alĭquos	alĭquas	alĭquae
Abl.	alĭquo	alĭqua	alĭquo	aliquĭbus	aliquĭbus	aliquĭbus
Nom.	quidam	quaedam	quoddam	quidam	quaedam	quaedam
Gen.	cuiusdam	cuiusdam	cuiusdam	quorundam	quarundam	quorundam
Dat.	cuīdam	cuīdam	cuīdam	quibusdam	quibusdam	quibusdam
Acc.	quendam	quandam	quoddam	quosdam	quasdam	quaedam
Abl.	quodam	quadam	quodam	quibusdam	quibusdam	quibusdam

3. Заперечні займеннки (Pronomĭna negatīva).

До заперечних займенників належать:

nemo (ne-homo) – ніхто;

nihil – ніщо;

nullus, a, um (ne-ullus) – ніякий, ніяка, ніяке.

Casus	Singulāris
Nom.	nemo	nihil
Gen.	nullīus (nemĭnis)	nullīus rei (nihīli)
Dat.	nemĭni (nulli)	nulli rei
Acc.	nemĭnem	nihil (nil, nihĭlum)
Abl.	nullo (nemĭne)	nullā rē (nihĭlo)
Voc.	nemo	nihil

Заперечні займенники nemo, nihil у множині не відмінюються.

Casus	Singulāris	Plurālis
Genus	m	f	n	m	f	n
Nom.	nullus	nulla	nullum	nulli	nullae	nulla
Gen.	nullius	nullius	nullius	nullōrum	nullārum	nullōrum
Dat.	nulli	nulli	nulli	nullis	nullis	nullis
Acc.	nullum	nullam	nullum	nullos	nullas	nulla
Abl.	nullo	nulla	nullo	nullis	nullis	nullis

4. Прислівники. Утворення прислівників

У латинській мові розрізняємо два види прислівників:

1. Самостійні прислівники: “iam” – вже, “nunc” – тепер, “mox” – скоро, “fere” – майже, “semper” – завжди, “ubi” – де, коли та ін.

2. Похідні прислівники, які утворені від прикметників та іменників.

Утворення прислівників

1. Від прикметників І-ІІ відмін прислівники утворюються шляхом додавання до основи прикметника суфікса -e:

Прикметник	Genetīvus singulāris	Прислівник
altus, a, um – високий	alt-i	alt-e – високо
latus, a, um – широкий	lat-i	lat-e – широко
clarus, a, um – ясний	clar-i	clar-e – ясно
pulcher, chra, chrum – гарний	pulchr-i	pulchr-e – гарно
iustus, a, um – справедливий	iust-i	iust-e – справедливо

2. Від прикметників І-ІІ відмін походять також прислівники на -o. Вони утворюються шляхом додавання до основи прикметника суфікса -o.

incognĭtus, a, um – невідомий	incognit-i	incognĭt-o – невідомо
falsus, a, um – фальшивий	fals-i	fals-o – фальшиво
rarus, a, um – рідкісний	rar-i	rar-o – зрідка
subĭtus, a, um – раптовий	subĭt-i	subĭt-o – раптово

Іноді вживаються від того самого прикметника прислівники на -o та на -e:

“raro” і “rare” – рідко

“vero” і “vere” – дійсно, справедливо

“certo” – насправді, безсумнівно

“certe” - звичайно

3. Від прикметників ІІІ відміни утворюються прислівники шляхом додавання до основи прикметника суфікса -ĭter:

acer, acris, acre – гострий → acrĭter – гостро

brevis, e – короткий → brevĭter – коротко

simĭlis, e – подібний → similĭter – подібно

4. Від прикметників ІІІ відміни, основа яких закінчується на -nt-, прислівники утворюються шляхом додавання суфікса -er:

dilĭgens, ntis – старанний → diligenter – старанно

sapiens, entis – розумний → sapienter – розумно

prudens, entis – розсудливий → prudenter – розсудливо

Від прикметника audax, cis – сміливий → audacter – сміливо.

Як прислівники часто виступають “застиглі” відмінкові форми іменників, прикметників, займенників:

difficilis, e – важкий → difficile – важко

multus, a, um – численний → multum – багато

paulus, a, um – малий, незначний → paulum – трохи, мало

Деякі прислівники утворюються також від іменників та прийменників:

difficultas, ātis, f – трудність, незручність, недолік → difficulter – незручно, важко

antiquus – давній → antiquitus – споконвіку

radix – корінь → radicitus – з коренем

sub – під → subtus – внизу

in – в → intus – всередині

Трапляються в латинській мові також прислівники на -tim (-sim), -atim, -im. Наприклад: paulatim – помалу; partim – частково; saltem (saltim) – частково; radiatim – променево; sensim – ледве помітно, поступово; privatum – приватно.

ЛЕКЦІЯ 7

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ І ПРИСЛІВНИКІВ

(GRADUS COMPARATIŌNIS ADIECTIVŌRUM ET ADVERBIŌRUM)