Nom. sing. Gen. sing. Основа 4 страница

Casus	Plurālis
Genus	m	f	n
Nom.	tres	tres	tria
Gen.	trium	trium	trium
Dat.	tribus	tribus	tribus
Acc.	tres	tres	tria
Abl.	tribus	tribus	tribus
Voc.	tres	tres	tria

В) сотні від 200 до 900 відмінюються за першою і другою відміною іменників у множині:

Casus	Plurālis
Genus	m	f	n
Nom.	quingenti	quingentae	quingenta
Gen.	quingentōrum	quingentārum	quingentōrum
Dat.	quingentis	quingentis	quingentis
Acc.	quingentos	quingentas	quingenta
Abl.	quingentis	quingentis	quingentis
Voc.	quingenti	quingentae	quingenta

Г) числівник mille (тисяча) не відмінюється; для множини служить слово milia (тисячі) і відмінюється за третьою голосною відміною:

Casus	Plurālis
Nom.	milia
Gen.	milium
Dat.	milĭbus
Acc.	milia
Abl.	milĭbus
Voc.	milia

Д) порядкові числівники відмінюються як прикметники першої і другої відміни в однині та множині.

3. Узгодження числівників з іменниками

1) Кількісні числівники до mille (тільки в однині у значенні “одна тисяча”) у латинській мові виступають означеннями до іменника.

2) Відмінювані числівники 1, 2, 3, і назви сотень від 200 до 900 узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку:

duo viri (m) – два чоловіки

tres regiŏnes (f) – три райони

ducenti libri (m) – двісті книжок

tria oppĭda (n) – три міста

3) Невідмінювані кількісні числівники від 4 до 100, а також числівник 1000 (mille) не впливають на відмінок іменника (тобто, на відміну від української мови, де числівник вимагає після себе певного відмінка: 4 – називного відмінка множини, 5 і далі – родового відмінка множини, – у латинській мові після названих числівників завжди називний відмінок):

sex nomina – 6 назв

decem arbores – 10 дерев

4) Від числівника milia (тисячі), як і від іменника, залежить інший іменник у родовому відмінку:

quattuor milia milĭtum – чотири тисячі воїнів

5) Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку, як і в українській мові:

annus millesĭmus nongentesĭmus nonagesĭmus nonus – 1999 рік

annus bis millesĭmus secundus – 2002 рік

4. Розділові та прислівникові числівники (numeralia distributīva et adverbia)

Розділові числівники відповідають на питання по скільки? (quotēni?), прислівникові – на питання скільки разів? (quotiens?). Розділові та прислівникові числівники утворюються від відповідних кількісних, за винятком перших двох. Розділові числівники мають закінчення першої та другої відмін.

Розділові числівники утворюються за допомогою суфікса -n-, а прислівникові, починаючи від п’яти, – за допомогою суфікса -ies-.

Розділові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку.

Розділові числівники (Numeralia distributīva)	Прислівникові числівники (Numeralia adverbia)
singŭli, ae, a	по одному	semel	раз
bini, ae, a	по два	bis	два рази, двічі
terni, ae, a	по три	ter	тричі
quaterni, ae, a	по чотири	quater	чотири рази
quini, ae, a	по п’ять	quinquies	п’ять разів
seni, ae, a	по шість	sexies	шість разів
septēni, ae, a	по сім	septies	сім разів
octōni, ae, a	по вісім	octies	вісім разів
novēni, ae, a	по дев’ять	novies	дев’ять разів
deni, ae, a	по десять	decies	десять разів
undēni, ae, a	по одинадцять	undecies	одинадцять разів
vicēni, ae, a	по двадцять	vicies	двадцять разів
centēni, ae, a	по сто	centies	сто разів
singŭla milia	по одній тисячі	milies	тисяча разів

1) За допомогою порядкових числівників утворюються дробові:

1/4 – quarta pars; 5/9 – quinque nonae;

1/6 – sexta pars; 8/10 – octo decĭmae;

1/9 – nona pars; 4/15 – quattuor quintae decĭmae.

3/5 – tres quintae;

2) Розділові і прислівникові числівники вживаються при множенні:

2*2=4 bis bina sunt quattuor;

5*6=30 quinquies sena sunt triginta;

3*8=24 ter octona sunt viginti quattuor.

3) При додаванні вживаються кількісні числівники:

5+3=8 quinque et tres sunt octo;

21+34=55 viginti unus et triginta quattuor sunt quinquaginta quinque.

4) Порядкові числівники, кратні тисячам, виражаються за допомогою прислівникових числівників:

quinquies millesĭmus – п’ять разів тисячний, 5000.

5) Цілі числа процентів виражаються кількісними числівниками, узгодженими з іменником pars або partes (частина, частини):

3 % – tres partes pro centum;

20 % – viginti partes pro centum;

100 % – centum partes pro centum;

0,5 % – dimidia pro centum (половина, півпроцента).

Якщо є ціле число з половиною, то висловлюємося так:

4,5 % – quattuor partes dimidia pro centum.

6) Проценти, виражені десятковими дробами, у латинській мові позначаються порядковими числівниками жіночого роду, узгодженими зі словами pars, partes:

0,1 % – decima (pars) pro centum;

0,3 % – tres decĭmae (partes) pro centum;

0,01 % – centesĭma (pars) pro centum;

0,02 % – duae centesĭmae (partes) pro centum;

0,003 % – ter millesĭmae (partes) pro centum.

7) Визначення ваги:

1,0 – gramma unum 0,01 – centigramma unum

2,0 – grammăta duo 0,06 – centigrammata sex

5,0 – grammăta quinque 0,001 – miligramma unum

0,1 – decigramma unum 0,007 – miligrammata septem

0,4 – decigrammăta quattuor

5. Cитаксис відмінків при числівниках

При числівниках у латинській мові вживаються відмінки з такими значеннями:

1. Ablatīvus tempŏris (аблятив часу) вказує на час виконання дії, відповідаючи на запитання коли?, у який час? Вживається без прийменника при словах: annus – рік; tempus – час; aetas – вік; aera – епоха; saecŭlum – сторіччя; mensis – місяць; dies – день; hora – година; ver – весна; nox – ніч та ін.

Roma anno septingentesĭmo quinquagesĭmo tertio ante aeram nostram condĭta est. – Рим був заснований 453 року до н. е.

2. Accusatīvus tempŏris (знахідний часу) вказує на час тривалості дії, а також вік, відповідаючи на питання як довго?, протягом якого часу? Інколи accusatīvus tempŏris вживається з прийменником per (протягом). Перекладається українською мовою знахідним або родовим відмінком зі словом протягом:

Graeci decem annos Troiam expugnābat. – Греки здобували Трою протягом десяти років.

6. Римський календар (рік, місяці, дні тижня)

У Стародавньому Римі з початку республіки (510-509 рр. до н. е.) аж до часу Октавіана Августа (16 р. до. н. е.) літочислення велося за списками консулів – fasti consulāres. З епохи Августа (16 р. до н. е.) поряд з датуванням за вибраними консулами, приймається літочислення від часу заснування Риму(ab Urbe condĭta), тобто від 753 р. до н. е.

Після падіння Римської імперії, з поширенням християнства в Європі, церква запровадила літочислення від народження Христа. Так виникло поняття наша ера – aera nostra у християнському світі.

Рік, місяці

Спочатку римляни ділили рік на десять місяців, і першим місяцем року був березень (mensis Martius), присвячений Марсові, богові війни. Свідченням того, що Martius був першим місяцем року, є назви місяців, які походять від числівників: вересень – September (від septem – сім), жовтень – Octōber (від octo – вісім), листопад – November (від novem – дев’ять), грудень – December (від decem – десять). З кінця VІІ – початку VІ ст. до н. е. з Етрусії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців. У 46 р. до н. е. Юлій Цезар з допомогою грецьких і єгипетських астрономів та александрійського математика Сосігена провів реформу календаря. Це так званий юліанський календар. В основу реформи був покладений чотирирічний цикл (365 – 365 – 365 – 366 = 1461 день). Кількість днів кожного місяця збереглася досі (30 і 31 день, у лютому – 28 протягом трьох років і 29 – у високосному). Ця система почала діяти з 1 січня 45 року до н. е. Першим місяцем року став січень. Початок року Цезар переніс на 1 січня тому, що з цього дня консули вступали на свою посаду і починався римський господарський рік.

Назви перших шести місяців походять від імен богів або релігійних обрядів, а далі – від назв числівників. Ці назви з деякими фонетичними і правописними змінами досі збереглися у більшості європейських мов, зокрема у англійській.

1. Mensis Ianuarius – січень, від імені бога початку і входу Януса.

2. Mensis Februarius – лютий, від februa – очищення, релігійного свята.

3. Mensis Martius – березень, від імені бога війни Марса.

4. Mensis Aprĭlis – квітень, місяць Венери.

5. Mensis Maius – травень, від імені богині родючості Майї.

6. Mensis Iunius – червень, від імені богині Юнони.

7. Mensis Quintīlis – липень, п’ятий, а з 44 року до н. е. Iulius, від імені Гая Юлія Цезаря.

8. Mensis Sextīlis – серпень, шостий, з 8 року до н. е. Augustus, від імені імператора Августа.

9. Mensis September – вересень, сьомий місяць.

10. Mensis Octōber – жовтень, восьмий місяць.

11. Mensis November – листопад, дев’ятий місяць.

12. Mensis December – грудень, десятий місяць.

У кожному місяці римляни виділяли три головні дні, які були встановлені відповідно до фаз місяця:

1. Kalendae, ārum, f – Календи, перше число місяця, “день плати”.

2. Nonae, ārum, f – Нони, 5 або 7-е число місяця (сьомий день – у березні, травні, липні, жовтні і п’ятий день в інших місяцях).

3. Idus, uum, f – Іди, “повний місяць”, 13 або 15-е число місяця (15-й день у березні, травні, липні, жовтні і 13-й день в інших місяцях).

Для визначення головної дати назви днів ставили в ablatīvus tempŏris:

Kalendis Ianuariis – 1 січня;

Nonis Februariis – 5 лютого;

Idĭbus Martiis – 15 березня.

День, який передував Календам, Нонам, Ідам, позначався за допомогою слова pridie (напередодні) з accusatīvus tempŏris цих дат:

pridie Kalendas Ianuarias – 31 грудня;

pridie Nonas Martias – 6 березня;

pridie Idus Aprīles – 12 квітня.

Інші дати визначались залежно від того, скільки днів залишилось до найближчої головної дати. Ставилось словосполучення ante diem з порядковим числівником і accusatīvus tempŏris головного дня. Відповідний порядковий числівник рахувався від головного дня назад, причому зараховувався головний день і день, який визначався:

21 січня (31-21+2)=12 день перед лютневими Календами – ante diem duodĕcimum Kalendas Februarias.

3 березня (7-3+1)=5 день перед березневими Нонами – ante diem quintum Nonas Martias.

11 травня (15-11+1)=5 день перед травневими Ідами – ante diem quintum Idus Maias.

Дати позначалися скорочено: a. d. V Id. Mai., тобто 11 травня.

Високосного року, коли у лютому 29 днів, після 24 лютого (a. d. VI. Kal. Mart.) вставляли ще один день (bis sextus) і позначали так: ante diem bissextum Kalendas Martias – повторний день перед березневими Календами.

Дні тижня

Староримський тиждень налічував 8 днів. Дев’ятий день називався nundīnae, ārum, f. Цього дня відбувався торг, налагоджувалися урядові справи. З часів Августа було запроваджено семиденний, так званий планетний тиждень, його узаконив імператор Костянтин 321 р. Також він узаконив вільний від праці день – dies Solis (неділя).

Назви днів тижня:

1. Dies Solis – день Сонця, неділя. Неділю за часів християнства називали dies dominĭca, що означає “господній день”.

2. Dies Lunae – день Місяця, понеділок.

3. Dies Martis – день Марса, вівторок.

4. Dies Mercurii – день Меркурія, середа.

5. Dies Iovis – день Юпітера, четвер.

6. Dies Venĕris – день Венери, п’ятниця.

7. Dies Saturni – день Сатурна, субота.

Доба ділилась на 24 години (hora): 12 годин день і 12 годин ніч. Тривалість години була різною, залежно від пори року, тому що день вважався від сходу і до заходу сонця, а ніч – відповідно від заходу до сходу сонця.

Ніч ділилась на чотири варти (vigilia). Кожна варта складалась із трьох годин:

prima vigilia – з 6 до 9 години вечора

secunda vigilia – 9 до 12 години ночі

tertia vigilia – з 12 години ночі до 3 години ранку

quarta vigilia – з 3 до 6 години ранку.