Участь України в СНД

Переваги співробітництва із країнами СНД:

1) розвиток відносин у межах СНД дозволяє використати багаті ресурси даного регіону.

2) участь у СНД дає можливість більш успішно формувати й розвивати зовнішньоекономічні зв'язки в рамках даного регіону. Це обумовлюється тим, що країни регіону об'єднані загальним геополітичним положенням, мають міцні історичні, культурні, язикові, етнічні, економічні зв'язки, загальні принципи, перебувають на приблизно рівному рівні соціально-економічного розвитку;

3) інтеграція в рамках СНД дозволяє більш ефективно використати сформовану раніше систему внутрірегіонального подолу праці, спеціалізації виробництва;

Особливості участі України в системі міждержавних відносин у рамках СНД укладаються в наступному.

Україна не є де-юре державою членом СНД (оскільки не підписала Устав СНД), але проте ставиться до держав-засновників і держав-учасників СНД. З 90 статутних інститутів (міждержавна, міжгалузева й галузевих) Україна бере участь в 58. Україна не підписала Устав СНД, не приймає участі в роботі Ради міністрів оборони, Об'єднаному командуванні колективних миротворчих чинностей, ряді галузевих органів. Тільки після багаторічної дискусії Верховна Рада України вирішив питання про приєднання до Міжпарламентської асамблеї СНД.

Відправними основами концепції відносин України зі СНД із моменту його створення була орієнтація на пріоритет економічних елементів співробітництва над політичними: першочергова увага до двостороннього, а не багатобічним зв'язкам, неучасть у наднаціональних органах, які можуть обмежувати національний суверенітет.

Важливою особливістю відносин України із країнами-членами СНД є значна їхня залежність не від економічних, а від політичних факторів. Разом з тим, є ряд економічних факторів, які виділяють цей регіон як потенційно важливий для розвитку господарства України, а саме:

· історичні зв'язки в рамках народногосподарського комплексу колишнього СРСР;

· відносна близькість ринку збуту;

· можливість обміну продукцією, що менш конкурентноздатна в інших регіонах;

· діюча система виробничо-комерційної кооперації між підприємствами країн СНД.

У цей час гнітюча частина зовнішньоекономічних зв'язків України в рамках СНД доводиться на Росію. Зокрема, на частку Росії доводиться 66,7% усього товарного торговельного обороту України з усіма країнами СНД, у тому числі майже 68,1% експорту й майже 65,7% імпорту. Важливо підкреслити, що Договір про дружбу, співробітництво й партнерство Україна й Росія підписали 31 травня 1997 р. і ратифікували в 1999 р. Строк його дії минув 1 квітня 2009 р., але він був автоматично продовжений на наступний десятилітній строк, оскільки 1 жовтня 2008 р. минув строк, коли обидві країни могли проінформувати про денонсації цього договору.

Таким чином, економічні відносини Україна - СНД власне кажучи зводяться до двосторонніх україно-російських зв'язків. Причому, ці зв'язки поки носять скоріше залежний, чим взаємозалежний характер. Звідси ступінь географічної й галузевої диверсифікованості зовнішньої торгівлі України в рамках СНД є досить низкою, і потенційні можливості її збільшення незначні.

До перспектив участі України в СНД варто віднести:

1. Росія є головним економічним партнером України в рамках СНД. А тому основні цілі й завдання на перспективу - розширювати обсяги, диверсифікувати форми й напрямки зовнішньоекономічної діяльності України у відносинах з Росією; закріплювати свої позиції на ринках Росії Особлива увага повинне бути приділене розширенню науково-технічного співробітництва, інноваційної сфери співробітництва, формуванню транснаціональних корпорацій;

2. розширення сфери й обсягів зовнішньоекономічних зв'язків з іншими членами СНД. Особлива увага приділяється системі двосторонніх відносин саме в рамках Співдружності;

3. найбільш ефективним напрямком оптимізації участі України в СНД, як і розвитку самої Співдружності, може послужити певна перебудова механізму здійснення економічного співробітництва як на макро-, так і на мікрорівні;

4. нарощування обсягів зовнішньоекономічних зв'язків зі СНД. Хоча, донедавна проглядалася тенденція до скорочення питомої ваги цих обсягів у загальній зовнішній торгівлі України. Так, якщо в 1996 р. на частку СНД доводилося 48,6% загального експорту України, а на інші країни - 51,4%, те в 1999 р. - 28,1% і 72,9%, в 2003 р. - 26,2% і 73,8% відповідно. Ситуація змінилася з 2005 р., коли відбувся ріст частки країн СНД у загальному обсязі експорту України до 31,3%. В 2007 р. цей показник знову зріс - до 37,8%, таким чином, вийшовши приблизно на рівень 1997 р. (39,2%);

5. в умовах недостатньо ефективного функціонування як самого СНД, так і участі України в ньому, необхідно основна увага приділити формуванню зони вільної торгівлі, розвитку взаємовигідної кооперації, співробітництву по створенню об'єктів у третіх країнах, підвищенню конкурентноздатності продукції на ринках цих країн, створенню спільних підприємств, фінансово-промислових груп. Україна однієї з перших ратифікувала Угоду про сприяння розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей учасниця^-учасниць-країн-учасниць СНД, прийнятого в грудні 1993 р., яким передбачалося взаємне незастосування ввізного й вивізного мит, податків, акцизів і кількісних обмежень відносно товарів, які поставляються кооперацією;