Передумови розвитку глобализационных процесів

Можна виділити основні передумови (рушійні сили), що обумовлюють процес глобалізації:

1. Виробничі, науково-технічні і технологічні:

· різке зростання масштабів виробництва;

· перехід до нового технологічного способу виробництва — до високих, наукомістких технологій; швидке і широке поширення нових технологій, що ліквідують бар'єри на шляху переміщення товарів, послуг, капіталів;

· якісно нове покоління засобів транспорту і зв'язки і їхня уніфікація, що забезпечують швидке поширення товарів і послуг, ресурсів і ідей з додатком їх у найбільш сприятливих умовах. В даний час передача інформації здійснюється практично невідкладно. Повідомлення про економічні можливості й угоди швидко передаються по усьому світі. Для товарів і деяких видів послуг поки ще потрібно кілька днів і навіть тижнів, щоб потрапити з одного місця в інше, інформація ж передається негайно. Якщо в якому-небудь куточку світу відбувається істотна зміна на ринку, то про нього стає відомо практично миттєво у всіх інших його частинах. Це особливо характерно для подій на фондових біржах, валютних і товарних ринках, а також для наукових відкриттів і їхнього використання. Отже, далекість партнерів друг від друга перестає бути вирішальною перешкодою для їхнього виробничого співробітництва;

· швидке поширення знань у результаті наукового чи іншого видів інтелектуального взаимообмена:

· різке скорочення завдяки передовим технологіям транспортних, телекомунікаційних витрат, значне зниження витрат на обробку, збереження і використання інформації, що полегшує глобальну інтеграцію національних ринків. Приводяться воістину разючі цифри. «Вартість трихвилинної розмови між Лондоном і Нью-Йорком упала (у реальному вираженні) з 300 дол. у 1930 р. до 1 дол. у 1998 р. Вартість комп'ютерної обробки одиниці інформації за останні 20 років (з 1975 по 1995 р.) скорочувалася щорічно (у реальному вираженні) на 30%».

2. Організаційні:

· міжнародні форми здійснення виробничо-господарської діяльності (ТНК): організаційні форми, рамки діяльності яких виходять за національні границі, здобувають міжнародний характер, сприяючи формуванню єдиного ринкового простору;

· вихід неурядових організацій на багатонаціональний чи світовий рівень. Нову глобальну роль стали грати такі міжнародні організації, як ООН, МВФ, Всесвітній банк, ВТО і т.п.;

· перетворення багатонаціональних компаній і інших організацій, як часток, так і державних, в основних діючих облич глобальної економіки.

3. Економічні:

· лібералізація торгівлі товарами і послугами, ринків капіталу й інші форми економічної лібералізації, що викликали обмеження політики протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільної (якщо в 1947 році середній рівень ставок імпортних тарифів складав 50—60%, те на початку 90-х років він знизився до 9.6%, а надалі Всесвітня торгова організація припускає довести його до 3%):

· небувала концентрація і централізація капіталу, взрывообразный ріст похідних фінансово-економічних інструментів, різке скорочення часу здійснення межвалютных угод;

· упровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики в області зайнятості й ін.:

· посилення тенденції до уніфікації і стандартизації. Усе ширше застосовуються єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Стандарти поширюються на утворення і культуру.

4. Інформаційні:

· радикальна зміна засобів ділового спілкування, обміну виробничої. науково-технічною, економічною, фінансовою інформацією; поява і розвиток принциповий нових систем одержання, передачі й обробки інформації дозволили створити глобальні мережі, що поєднують фінансові і товарні ринки, включаючи ринки ноу-хау і професійних послуг. Інформаційне обслуговування безпосереднє зв'язано з успіхами в електроніці — зі створенням електронної пошти, Інтернет;

· формування систем, що дозволяють з одного центра керувати розташованим у різних країнах виробництвом, що створює можливості оперативного, своєчасного й ефективного рішення виробничих, науково-технічних, комерційних задач не гірше, ніж усередині окремих країн. Обмін інформацією в реальному часі знаменує дійсну революцию в менеджменті і маркетингу, у керуванні фінансовими й інвестиційними потоками, виникають нові форми реалізації продукції (наприклад, електронна торгівля). Комп'ютеризація, системи електронних рахунків і пластикових карт, супутниковий і оптико-волоконний зв'язок дозволяють практично миттєво перемішати фінансову інформацію, укладати угоди, переводити засобу з одних рахунків на інші незалежно від відстані і державних кордонів.

5. Політичні:

· ослаблення твердості державних кордонів, полегшення волі пересування громадян, товарів і послуг, капіталів;

· закінчення «холодної» війни, подолання політичних розбіжностей між Сходом і Заходом.

6. Соціальні і культурні:

· ослаблення ролі звичок і традицій, соціальних зв'язків і звичаїв, подолання національної обмеженості, що підвищує мобільність людей у територіальному, духовному і психологічному відношеннях, сприяє міжнародної міграції;

· виникнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі. На зміну недавніх протиріч між ринковою економікою Запала і соціалістичною економікою Сходу прийшла практично повна єдність поглядів на ринкову систему господарства:

· прояв тенденції формування глобализованных «однорідних» засобів масової інформації, мистецтва, попкультуры. Англійська мова стає міжнародною мовою спілкування, полегшуючи межкультурное спілкування, навчання і взаєморозуміння;

· подолання границь в утворенні завдяки розвитку дистанційного навчання:

· лібералізація підготовки трудових ресурсів, що веде до ослаблення контролю національних держав за відтворенням «людського капіталу».