Директорія. Відродження УНР

Директорію УНР було створено у складі: В.Винниченка (голова), С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, П.Андрієвського. Директорія оголосила гетьмана поза законом, його декрети та реформи скасовано, відновлено попередню назву держави – УНР і чинність її законів.

Було обрано Раду народних міністрів УНР у складі 18 осіб, яку очолив В.Чеховський і яка відповідала перед Директорією в періоди між сесіями Конгресу трудового народу (своєрідного парламенту).

Дії Директорії у суспільно-політичній та економічній сферах:

- відновлювалися демократичні свободи;

- встановлювалася національно-персональна автономія;

- поновлювався восьмигодинний робочий день;

- ухвалено закон про передачу селянам усієї поміщицької землі без викупу;

- проводилася боротьба із спекуляцією;

- поверталися селянам зібрані поміщиками контрибуції.

Директорія не мала єдиної позиції щодо перспектив державного будівництва, її голова В.Винниченко наполягав на розбудові держави за радянським зразком і на союзі з більшовицькою Росією проти Антанти. Головний отаман війська С.Петлюра, навпаки, виступав за “європейську модель” і спільну з Антантою боротьбу проти радянської Росії. Внаслідок цього відбувся розкол у Директорії. Всю повноту влади зосередив у своїх руках С.Петлюра, який проголосив себе Головним отаманом.

Коли у січні 1919 р. почався новий збройний конфлікт з більшовиками, Директорія практично не могла ефективно управляти своїми військовими з’єднаннями, які були по суті напівпартизанськими загонами і часто переходили на бік ворога. На бік більшовиків перейшли збройні угрупування під керівництвом М.Григор’єва, Н.Махна, Д.Терпила (Зеленого). Ради захопили: Харьків (3 січня), Чернігів (12 січня), Полтаву (19 січня), Катеринослав (27 січня), Київ (5 лютого), а до літа 1919 р. всю Україну.

Намагаючись зміцнити свої позиції та надати взаємну допомогу проти ворогів, уряди ЗУНР і УНР (Директорії), 22 січня 1919 р. проголошують Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

Однак після переговорів Директорії з Польщею наприкінці 1919 р. про передачу полякам частини західноукраїнської території в обмін на визнання незалежності УНР та військовий союз, Президент ЗУНР Є.Петрушевич денонсував Акт злуки.

Навесні 1920 р. українсько-польський союз (С. Петлюра підписав з Ю. Пілсудським Варшавський договір) зазнав поразки від Червоної армії і у 1921 р. було остаточно покладено кінець існуванню УНР.