7 страница. Опрацювання статті «Народні промисли України»

Робота з підручником

Опрацювання статті «Народні промисли України».

Розгляд малюнків (С. 104, 105).

Розгляд національного одягу, що зображено у кінці підручника.

Чи доводилося тобі бачити такі вироби? Де?

Чи маєш ти і твої рідні національний одяг?

Яка особливість костюма твого рідного краю?

Гра «Хто звідки приїхав»

Прочитати вірш І. Січовика, роздивитися ілюстрацію (с. 106), користу- ючись малюнком «Національний одяг», визначити, хто звідки приїхав.

Підсумки уроку

Які елементи національного одягу є тільки в нашому краї? Костюм якого краю тобі найбільше сподобався?

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Дібрати за допомогою дорослих цікаві історичні факти про україн-

ський віночок.

Додатковий матеріал до уроку

Із чого для кожного з нас починається Батьківщина? Певно, що по- чинається вона з отчого дому, з рідної хати, де людина з'являється на світ і де вона відходить у вічність. Саме з батьківською домівкою пов'язані найтепліші спогади і почуття кожної людини, до неї лине вона і в щас- ливі, і в гіркі часи свого життя.

Хата — це символ тепла, затишку, добра і надії, захисту і допомоги. Хата завжди була не просто житлом, вона споконвіку виконувала своє призначення родинного вогнища, де вчили любити рідну землю, бать- ків, природу.

Народна мудрість говорить, що людина за своє життя має збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину. І починати треба саме з будівни- цтва дому.

Колись наші предки, заселяючи нові землі, обирали найкращі, най- живописніші місця для зведення осель, де мали жити їхні родини.

Хати у нас в Україні найчастіше будували з дерева, глини, соломи, очерету, лози. Були вони хоч і невеликими, але теплими, чепурними, з вікнами до сонця. Обираючи місце для майбутньої хати, українці до- тримувались певних традицій: де любить лежати худоба, там і людям буде добре; якщо на обраному для будівництва місці добре росло жито, то це місце гарне для хати. А ще не можна було зводити хату там, де раніше були поховання; де часто хворіли; на пустирищах, на роздоріжжі, пере- хресті доріг.

Обсаджували хату мальвами, нагідками, любистком, м'ятою, була вона завжди чисто вибіленою, дуже часто розмальованою.

В хаті було світло й сонячно, тому й називалася вона світлицею. Гор- дістю кожної оселі була піч — символ домашнього затишку і тепла. Сто­яла вона в лівому кутку від входу. В печі готували їжу, на ній спали, вона обігрівала хату. За те дуже шанували її в українській родині. Кожна гос­подиня після того, як витопить піч, підмітала її, часто підмазувала білою глиною. Народне прислів'я каже: «Яка піч, така й господиня».

У правому кутку хати оздоблювали святий кут, або покуть. Це було місце для ікон, прикрашених рушниками, пахучими травами і квітами. Поряд стояли стіл, лава.

Ліворуч від столу, найчастіше в кутку біля стіни, стояла скриня, де зберігався одяг, рушники, прикраси. Скриня була різьбленою або розпи- саною орнаментом і тим завжди виділялася серед інших простих селянсь- ких меблів. У скриню батьки складали для молодої дівчини-нареченої одяг, постіль, білизну — так званий посаг. Виходячи заміж, молода дру­жина вивозила скриню з батьківської хати як спогад про своє дівоцтво.

Українську хату в будь-якому регіоні прикрашали рушниками, ряд­нами, килимами; долівку посипали пахучими травами, аби пахло в ній свіжістю, віяло затишком і теплом.

Ще один народний символ України, національний оберег — рушник. Рушник — це символ злагоди, любові, краси, щасливої долі, надії, захис- ту від злих сил. Кожну оселю прикрашали рушники, вишиті руками гос- подині, або ще й ті, що дісталися їй у спадок від матері та бабусі. Рушни­ки не лише прикрашали житло, їх також вішали над дверима і вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати. Гарно оздоблений рушник висів на кілочку біля ґанку, ним витирали руки і посуд, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, з ним ходили доїти корову, починали обжинки — руш­ник супроводжував людину скрізь. По-різному називали рушник, залеж- но від його призначення. Рушник для утирання рук і обличчя — утирач; для посуду, стола й лави — стирач; святковий, для застеляння столу — обрус; для пов'язування сватів — плечовик. А був ще один — рушник долі. Його готувала мати ще до народження дитини. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчин- ки — калину, щоб дочка була гарною, немов калина. Цей рушничок піс- ля народження дитини клала мати під дитячу подушечку. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одру- ження, з ним виряджала дитину в далеку дорогу. Цей рушник берегли все життя і клали у домовину, коли людина помирала.

У кожному регіоні України рушники мають свої характерні ознаки. На Київщині, Чернігівщині переважає рослинний візерунок червоного, синього та чорного кольорів, для Західної України характерний геомет- ричний візерунок з яскравими барвами. Проте, де б і ким би не вишива- лися рушники, для кожного українця вони символізують щастя-долю, рідну домівку, батьківську оселю, мамине тепло.

Ще один символ України, найулюбленіша прикраса кожної дівчини в часи дівоцтва наших прабабунь — вінок. Вінок — символ слави, пере­моги, успіху; молодості, чистоти, кохання.

Вінки з'явилися ще в сиву давнину і були пов'язані у слов'ян з куль­том Сонця. На честь його у певні дні літа люди плели із квітів, трав, лис­тя вінки, які одягали на голову. Плетіння віночка — то своєрідна наука: потрібно було знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким впліта- лося поруч. А всього у повному українському віночку могло бути до два- надцяти різних квіток, кожна з яких щось символізувала, була своєрід- ним оберегом і лікарем.

Найпочесніше місце серед рослин, що впліталися у вінок, належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають у народі деревцем. Коли квіти відцвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та, хоч би де не проросла ця рослина, вона зав­жди цвіте. Тому й вплели її люди до віночка як символ нескореності.

Мальва, ружа та півонія символізували собою віру, надію та любов. Листя дуба — символ сили, троянда завжди була символом кохання. Біла лілея — символ чистоти і невинності, вважається квіткою Діви Марії.

Не менш важливе місце у віночку належало барвінку. Він є символом життя й безсмертя людської душі.

Безсмертник у віночку — символ здоров'я. Він лікує багато хвороб, хоч на вигляд дуже скромний.

Ромашка у віночку — наймолодша за своїм віком, її вплели люди тоді, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров'я, а й доброту та ніжність. Її вплітають у вінок поруч з цвітом калини, яблуні і вишні, пе- реплітають з вусиками хмелю — символом гнучкості і розуму.

У повному віночку сусідять любисток і волошка. А ще з цих квітів виплітають окремо віночок відданості. Його дарувала дівчина парубкові, коли він ішов у дорогу.

Цвіт маку — символ печалі і туги — вплітали до віночка лише ті дів- чата, в чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами.

Кожна дівчина мала свої секрети плетіння віночка, що перейшли до неї від матері чи бабусі: як плести і коли, які квіти долучати віночка, як зберігати їх якнайдовше свіжими.

Віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожна стріч- ка мала своє символічне значення. Найпершою посередині в'яжуть ко- ричневу стрічку — символ землі. По обидва боки від неї — жовті стріч­ки — символ сонця; за ним — світло-зелені — символ молодості і краси. Потім — голубі та сині — символ неба і води, що дають силу і здоров'я; далі в'яжуть жовтогарячу — символ хліба, фіолетову — символ мудрості, ма- линову — символ здоров'я, рожеву — символ достатку і врожаю. В'язали і білу стрічку, кінці якої були розшиті срібними і золотими нитками. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому — місяць.

Люди вірили у магічну силу стрічок, вважали їх оберегами волосся від лихого ока. Тому й довжина стрічок була такою, щоб під ними була надійно схована дівоча коса.

Починали носити віночок дівчата з трьох років. Перший віночок пле­ла для доньки мати, змочувала його в росах сім днів, коли на небі сон- це зійде, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, неза­будки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобрив- ці допомагали від головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири роки плівся інший віночок, до вже названих квіток доплі- талися безсмертник, листочки багна чи яблуні.

Для шестирічної дівчинки у вінок вплітали мак, що давав сон і беріг думку ясною, і волошку — символ прозріння.

Для семирічної доньки плели вінок із семи квіточок. У центрі віноч­ка — ґроно калини — символ краси дівочої, далі впліталися квітки неза­будки, барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертника, цві- ту яблуні.

Дівчатка-сироти, в кого не було мами й тата, носили віночок із маку з голубими стрічками.

Дівчата-наречені одягали віночок з барвінку.

Одягався вінок лише на свята, адже був він і найкращою прикрасою, і оберегом, і знахарем.

УРОК 28

Тема. Київ — столиця України

Мета: ознайомити учнів із минулим Києва; формувати уявлення про столицю як головне місто країни; розвивати вміння фантазувати, прогно- стичне мислення, виховувати почуття громадськості у другокласників.

Обладнання: стенд ілюстрації із зображенням Кия, Щека, Хорива, зо­браженням Києва, додаткова література.

ХіД УРОКУ

Організація класу до уроку

НАША МАТИ

Хатини, криті очеретом, Калина, чумаки, воли, Князі, козацтво і поети Нам Батьківщину берегли. І матір-Русь, як рідну матір, Що нам дала життя і світ, Ми всі любити й шанувати За щастя маєм сотні літ. Ласкаві материні руки, Слова утіхи негучні Ми ж не забудемо в розлуках, Не зрадимо її пісні.

(І. Тесленко)

Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні на уроці ми розширимо знання про славне минуле ук- раїнського народу та сучасні дні Києва.

Вивчення нового матеріалу 1. Розповідь вчителя.

Сьогодні ми перегорнемо з вами сторінки історії утворення Киє- ва — столиці нашої країни.

Над Дніпром, на правому його березі, розташований Київ. Звідси взяла початок Українська держава. Київ — найстаріше і найгарніше українське місто. Його почали будувати наші предки дуже багато років тому, ще до того часу, як прийняли християнську віру. Хрестив нашу зем­лю князь Володимир Великий. А до хрещення наші предки були язич- никами, поклонялися багатьом богам. Існує багато легенд про заснуван- ня Києва. Всі ми знаємо легенду про трьох братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь.

Засновниками міста були мужні та хоробрі рицарі. Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь пливли по Дніпру з півночі і побачили дуже краси- ву місцевість, яка їх зачарувала. Найстарший брат Кий сказав: «Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати». Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те збудоване місце обвели ровом й обгородили гострокіллям; назвали цю оселю город Київ, тоб- то Києве місто.

Пройшло багато часу. Вздовж правого берега Дніпра їхали два хороб- рих лицарі: Аскольд і Дір. Вони побачили гарне місто над рікою, і воно їм дуже сподобалося. Тому ввійшли до нього і сказали киянам: «Ми будемо у вас князями. Будемо вас боронити від нападників чужих племен, щоб ви спокійно могли обробляти землю, торгувати та їздити по Дніпру на пів- день до Царгорода і на північ до Новгорода. За це ви будете платити нам малу данину, щоб було за що утримувати військо для рідної землі».

Жителі Києва радо згодилися на те, і Аскольд та Дір панували як пер­ші князі. Свою державу вони поширили на всі ті села, містечка і міста, що вже тоді постали довкола Києва. Вони зібрали стільки війська, що не тіль­ки могли боронити свою державу від нападів чужих племен і чужих князів, але й самі йшли з військом на сусідні краї, навіть аж до грецької столиці — Царгорода.

Зараз Київ — сучасне промислове місто, столиця нашої держави. Тут багато заводів, шкіл, музеїв, пам'ятників. Це історичний та політич- ний центр України. Історичний, бо збереглося багато пам'яток минуло- го. Політичний, бо в Києві знаходиться резиденція Президента, працює уряд, Кабінет Міністрів, проходять засідання Верховної Ради.

І сьогодні Київ зачаровує людей красою золотоверхих храмів, архітек- турою будинків і мостів. Але тобі варто знати, що багато пам'яток старо- вини не збереглося до наших днів. Такі колись прекрасні київські річки, як Либідь, Почайна, Дарниця, вже давно не милують людей своєю кра­сою або й зовсім зникли...

РІДНЕ МІСТО МОЄ...

Місто мого дитинства, Рідний Києве мій! Матір, купіль, колиска, Місто надій і мрій. Сиві Дніпрові хвилі Плинуть з глибин віків... Либідь отут ходила, Щек, і Хорив, і Кий. В горах оцих легенди З давніх живуть часів. Древня земля Олега... Ось ти в усій красі! Славне, стрімке, барвисте Місто моїх надій. Берег мого дитинства — Дарниця і Поділ...

...Нам ще жити і жити! Ми — майбутнє твоє. Як тебе не любити, Рідне місто моє!

(В. Бутрім)

Найкрасивіша вулиця Києва — Хрещатик. Широкий, просторий, із зеленими алеями каштанів.

Хіба можна повірити, що там, де простягнувся Хрещатик, у давни- ну був глибокий яр, посередині якого протікав струмок, а навколо шумів густий ліс? Яр цей називався Хрещатим. Від нього і пішла назва цент­рально! вулиці Києва.

Розгляд у підручнику ілюстрацій «Сучасний Київ».

Робота з підручником. Читання учнями «Легенди про Київ».

Складання невеличкої розповіді про своє місто (село).

Як називається центральна вулиця?

Які історичні пам'ятки є на твоїй малій Батьківщині?

У Києві було дуже багато князів. Але найбільш могутнім був князь Мономах...

Читання в підручнику вчителем «Повчання князя Мономаха».

Підсумок уроку

Сьогодні ми багато дізналися нового. Наші подорожі славним Киє- вом будуть продовжуватися. Про Київ ви зможете прочитати ще багато- багато цікавого. (Перегляд виставки додатковоїлітератури.)

Домашнє завдання

Опрацювати статті підручника.

Скласти невеликий кросворд «Київ» (за допомогою дорослих).

УРОК 29

Тема. Весна. Рослини навесні. Охорона здоров'я навесні

Мета: виявлення змін, що сталися навесні в неживій природі, в жит­ті рослин, у праці людей; з'ясування причин, що зумовлюють ці зміни; охорона здоров'я навесні; розкриття значения перебування на свіжо- му повітрі для зміцнення й охорони здоров'я; розширення понять дере­ва, кущі, трав'янисті рослини; розвиток спостережливості учнів; складан- ня календарика фенологічних спостережень за початком цвітіння дерев (за зошитом).

Тип уроку: урок-екскурсія.

Хід УРОКУ

Підготовка учнів до екскурсії

Діти, яка настала пора року? Які ви знаєте весняні місяці? (Від­повіді дітей.)

А чи знаєте ви, чому вони так називаються?

Березень своє перше ім'я — мартус — одержав на честь бога пастухів і хліборобів Марса. Наші предки називали його сухій, березень (починаєть- ся сокорух у березні), березоль, марець.

Квітень (апріль) своєю назвою зобов'язаний латинському слову «апе- ріре» (відчиняти, відкривати). В українській літературі вона з'явилася у XVI ст., а в побуті — значно раніше. Вживались також такі назви: апріль, цвітень, красенець (краснець), квітень, водолій, дзюрчальник, снігогін.

Травень — це сезон цвітіння трав і квітів. На Україні він мав й іншу назву — май (від імені римської богині природи Майї). У народі побутують такі назви: соловейків, росяник, грозовик, дощовик, зеленошумний, п'янкий.

От ми й помандруємо в парк до весняних місяців.

Проведення екскурсії

У парку діти читають вірш Н. Забіли «Весна».

Ось іде весна степами, Перелогами, горбами... Де не ступить — з-під землі Лізуть паростки малі. Як опустить вниз правицю — Зеленіє скрізь травиця. Як лівицю підведе — Всюди листя молоде. На берізку гляне зблизька — У сережках вся берізка, До верби торкнеться — ба! — В білих котиках верба. А підійме руку вгору — До блакитного простору З кожним помахом руки Линуть з вирію пташки. Розцвітають в луках квіти, Зеленіють в лісі віти. Все зелене, молоде... За весною літо йде.

Отже, ми вже говорили, що перший весняний місяць має кілька назв. Пояснюється це природно. В березах починає рухатися сік, тож і ка- жуть: місяць-соковий; він і березоль, бо на березах розпускаються бруньки; він і сухий — де-не-де підсихає ґрунт. А ще його називають протальник, різнопогодник, бо березень примхливий: то дощ, то сніг, інколи ще мороз нагадує про себе. На осонні капіж, розтає сніг, темнішає дорога, на полях з'являються перші проталини, парує земля. А народ примічає: довгі бу- рульки — на затяжну весну. 21 березня — день весняного рівнодення. Піс- ля цього день продовжує збільшуватись, а ніч зменшуватись.

Вільха вкривається пилковим серпанком, підростає підбіл, квітує підсніжник. Це — справжні посланці тепла. Крони у беріз почервоніли, а кора осики стає зеленою. Розпочинається сокорух насамперед у клена. Красуня-береза у цьому відстає від нього на два тижні. Уже в кінці бе­резня — на початку квітня на осонні можна побачити метеликів-лимон- ниць і кропив'янок.

У наших краях настала і пташина весна: граки прилетіли — перші та- ловини на поля принесли, малинівки з'явились — струмочки заспівали, жайворонки над полями закружляли — трава зазеленіла.

Яку ж користь приносять птахи?

Які птахи ще до нас прилетять?

Як поводяться в березні тварини?

Що роблять садівники у садах?

А тепер зірвіть по «листочку» (заздалегідь розвішані паперові лис­точки) з берізки і прочитайте березневі приказки й прикмети.

Проліски — очі березня.

У березні курка нап'ється води з калюжі.

Як березень не хмуриться, а вже весною пахне.

У березні позаду і попереду зима.

Ворони купаються ранньою весною — до тепла.

Червоний колір Місяця у березні — ознака швидкого похолодання,

посилення вітру, але ненадовго.

Сніг навесні тане з північної сторони мурашника — літо буде теп­лим.

Якщо рання весна щедрить інеєм — на хорошу погоду.

Давайте «помандруємо» у місяць квітень. Уявіть собі: цвітуть си- ньоокі проліски, золоті кульбаби, ніжні фіалки, пахучі конвалії, сади ук- вітчуються білим та рожевим цвітом — настав місяць квітень. Давньо- руська назва цього місяця «цвєтень». За непостійність погоди давні ру- сичі називали цього примхливця «парильник», «шилокрут». Сонце, сніг і дощ бувають вперемішку. Куди не глянь — скрізь вода: настав час вес- няної повені. А які прикмети квітня знаєте ви? (Відповіді дітей.) Перед- бачати, якою буде весна,— важливо для хлібороба, адже від цього зале- жатиме час проведення весняних польових робіт.

Які роботи проводяться в полі весною у квітні? (Розповіді дітей.)

З'явились підсніжники — час орати. Зацвіла осика — сій морк- ву, черемха — час висаджувати картоплю. Розпускається листя на бе- резі — треба сіяти овес. До появи листя на дубі не варто сіяти пшеницю, коли ж трава вже добре проросте, настає час для гречки.

Багатий квітень на трав'янисті рослини. З'явились метелики. Повер- таються додому птахи.

Зірвіть із клена по «листочку» і прочитайте квітневі приказки і при­кмети.

Квітневі струмки землю пробуджують.

Квітень багатий водою.

Квітень воду підбирає, квіти розкриває.

Вода у квітні на лузі — сіно в копиці.

У квітні вітер із південного заходу — чекай тривалої погоди.

У квітні ранковий туман віщує гарну ясну погоду.

Якщо у квітні кропивниця сідає на вулики, буде медовий місяць.

Гроза на початку квітня — на тепле літо.

Ранній обліт бджіл — на красну весну.

Жайворонок з'явився — до тепла, а зяблик — до холоду.

Третій весняний місяць — травень. Назва цього місяця відбиває весняне буяння трав. У Древній Русі цей місяць ще називали мур (мура­ва), рослинник. А в Греції його нарекли на честь богині гір Майї. З грець- кої Майя — мати-годувальниця.

А які прикмети травня ви знаєте? (Розповіді дітей.)

Поспостерігайте: якщо береза розпустилась раніше за вільху, то можна чекати гарного теплого літа з короткочасними рясними дощами. І, навпаки, якщо вільха розпустилась раніше за березу, літо буде холод- ним і дощовим.

У травневій природі багато цікавого... Розквітла верба. Листя на де- реві ще немає, а гілки суцільно уквітчані жовтими пухнастими кулька­ми. Здаля дерево здається жовтою кулею, над якою зранку до вечора гу- дуть бджоли, збираючи цілющий травневий мед. Дикорослі трави допов- нюють нашу їжу вітамінною зеленню. Серед них знайдете й такі, з яких можна зварити борщ, юшку, кашу, приготувати салати, смачні напої. Це щавель, лобода, грицики, подорожник, кульбаба, кропива, лопух.

Вилітають травневі хрущі. У більшості пернатих мешканців з'явились пташенята.

Як треба поводитись в цей час у лісі? (Відповіді дітей.)

А тепер зірвіть «листочки» з вербички і прочитайте травневі при- казки і прикмети.

Травень — пора цвітіння.

Як на дощ багатий май — щедрий буде урожай.

Дощ у травні хліба піднімає.

Холодний май — буде каша й коровай.

Травень ліси прикрашає, літо в гості чекає.

Ластівка прилетіла — скоро грім загримить.

Перший весняний грім — на ясний день.

Хрущів багато — на посуху.

Якщо на воді річок та озер розстелилося листя білого латання, замо- розків не буде.

Якщо загули бджоли над горобиною, то це означає, що скоро кінець весни і починається літо.

Діти, заплющте очі і послухайте весняні голоси, вдихніть чисте про- холодне повітря, відчуйте запах першої зелені. Весною люди висаджують дерева, кущі, квіти. Тож давайте і ми допоможемо рідній природі.

Про які прикмети весни ви дізналися на екскурсії?

Повернення в клас

Бесіда з учнями.

Поміркуйте. Чому так кажуть: «Весняний день рік годує»?

Розкажіть, як ви зустрічаєте весну. (Скористатися матеріалом підруч­ника (С. 114-115).)

Із кожним весняним днем стає тепліше. Скрізь торішнє листя про- биваються проліски, ряст, сон-трава, фіалки.

Дерева й кущі вкриваються ніжним зеленим листям, а потім зацві- тають.

Робота з підручником (С. 117).

Які рослини, що зображені на малюнку, ростуть там, де ви живе­те? Які з цих рослин занесені до Червоної книги України?

(Показ Червоної книги і рослин, які занесені в Червону книгу України.)

Складання календарика фенологічних спостережень за початком цвітіння дерев (за зошитом).

Підсумок уроку

Зачитування вірша з підручника «Прийди до нас, весно».

Під час зустрічі з прекрасними квітками королеви весняної Флори майте шану до цих справді чарівних і до того ж цілющих рослин. Не нари- вайте даремно оберемки квітів, які згодом бездумно викинете. Краще по- милуйтеся ними в природі, а на згадку візьміть одну-дві квіточки. Тим до- рожчі вони будуть для вас. Бережіть красу природи, весняні усмішки рід- ної землі.

За першими гінцями весни вгору викидають свої квіти й чарівні кон- валії, і зелений барвінок, і багато-багато інших рослин. Молода прозо- ра зелень повсюдно й щільно укриває землю. Тріумфальний похід зе- лен-квіту триватиме всю весну, славлячи її й співаючи усім на весь голос: «А вже весна, а вже красна!».

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Дібрати вірші, приказки про весну.

УРОК 30

Тема. Тварини навесні. Зустрічаємо птахів

Мета: з'ясування змін у житті комах, птахів, звірів; навчитись бачи- ти красу рідної природи, цінувати її і берегти; вміти фантазувати, розви­вати уяву в дітей; виховувати повагу до природи; розробка проектів (на вибір) «Колекціонуємо клички тварин», «Ластівка сільська».

Обладнання: предметні картинки із зображенням тварин, птахів.

ХіД УРОКУ

Актуалізація опорних знань

Відгадайте загадку.

Привітанням журавля

Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї

Та заквітчую гаї.

І усякий мене зна.

Відгадали? Я —... (Весна).

Повідомлення теми і мети уроку

Яка зараз пора року?

Сьогодні ясно світить сонечко. А скажіть мені, будь ласка, які ж змі- ни відбулись у довкіллі з приходом весни?

Як ви гадаєте, якою буде тема нашого уроку?

Так, «Тварини навесні».

Пояснення нового матеріалу

Розповідь вчителя.

Настала весна. Сонце піднімається все вище, дужче пригріває. Земля звільняється від снігу. Течуть по вибалках струмки. На річках по­чала скресати крига. Рівень води у водоймах піднімається (підвищуєть- ся). Повітря ще холодне.

Із кожним весняним днем стає тепліше. Рослини пробуджуються від зимового сну. Крізь торішнє листя пробиваються проліски, ряст, анемони. До появи листя зацвітають верба і ліщина. Це — кущі. А з дерев першою прокидається вільха, після вільхи зацвітає осика, потім — тополя. Інші дерева і кущі вкриваються ніжним зеленим листям, потім зацвітають.

Розгляд ілюстрації в підручнику (С. 122).

Із настанням весни, з появою рослин і комах у сади і ліси пере- селилися птахи, які зимували поруч з нами. З теплих країв повернулися шпаки, зозулі, ластівки, стрижі, солов'ї, лелеки...

У них багато турбот. Птахи будують гнізда, відкладають у них яйця і виводять пташенят. Налякані птахи можуть залишити своє гніздо, і тоді пташенята загинуть.

Не руйнуй пташиних гнізд! Руйнівники гнізд — вороги природи. Охо- роняй птахів! Пташкам потрібна допомога цілий рік.

Довідка пошуковців.

Я надаю слово нашим пошуковцям. Вони розкажуть, яких птахів український народ вважає своїми оберегами.

Люди вважають оберегом малесеньку пташку — солов'я. Прилі- тають вони навесні в травні, а відлітають у серпні. Соловей — це сим­вол радості. Іноді соловей, як і зозуля, віщує долю. Пісня солов'я — оз- нака щастя оселі, біля якої він співає. Лихом вважається розорення гніз- да солов'я.

Зозуля мешкає в лісах України. Раніше, коли люди чули спів зо- зулі, то питали: «Зозулю, зозулю, скільки років залишилось мені жити?» У відповідь вони чують «ку-ку». Скільки разів вона прокує, стільки років і буде жити людина. Зозуля — символ жіночий, материнський. Вбити зо­зулю вважається великим злочином. Зозуля — добрий вісник. Якщо кує зранку, роздає щасливу долю, а коли співає на могилі — то втішає.

Гніздо лелеки — окраса української оселі. У народі кажуть: «Лелека селиться біля добрих людей. Якщо на хаті звив гніздо лелека, то в родині має бути лад». Тому люди з особливою шаною ставляться до цих птахів. Ле- лечина вірність є символом любові до рідної землі. З лелекою пов'язують народження дитини в народі: «Лелека дитину приніс». Якщо хтось зруй- нує гніздо, накличе на себе лихо: «Зруйнуєш лелечине гніздо — згорить хата». Майже кожна людина мріє, щоб біля її хати оселився лелека.

Про цих птахів існує багато легенд.

У селі знайшли лелеку з поламаним крилом, виходили, випустили на волю. Одного разу зайнялася хата, там були два маленькі хлопчики. При­летів лелека. Закружив над хатою, заклекотав, кинувся у вікно, крізь яке йшов дим.

Врятував лелека хлопчиків, але дуже обпік собі ноги і дзьоб, що ста­ли, мов розжарені вуглики. З того часу у лелеки червоні ноги і дзьоб та чорні крила. Господарі віддячили лелеці і поставили на ясен колесо від воза, щоб він завжди був перед ними і виводив своїх малят.

Розповідь вчителя.

Із початком весни пробуджуються ведмеді, борсуки, їжаки. Змінюєть- ся колір хутра і в зайців, і в білок. Густе пухнасте зимове хутро навесні стає рідшим. У кінці зими і на початку весни у звірів народжуються малята.

Дорослі звірі оберігають їх, вчать добувати їжу.

Робота з підручником. Розгляд ілюстрацій із зображенням звірів.

Розробка проекту «Ластівка сільська».

У цьому проекті наш задум — якомога більше дізнатися про лас- тівку сільську. Щоб здійснити цей задум, треба подумати, які відомості про неї слід зібрати і хто це буде робити.

Ось про що потрібно дізнатися: на що подібний дзьоб, хвіст; колір пір'я: зверху (чорний), знизу (білий); колір горла і лоба (рудий); як вона літає; з чого будує гніздо, на що воно схоже; де його будує; чим вона жи­виться; чому відлітає до теплих країв; як ластівки відпочивають перед далеким перельотом; застереження тим, хто руйнує їхні гнізда; народні прикмети про ластівку; загадки.

Після того, як матеріал зібрано, домовтесь про його оформлення. Крім записів, можна використати листівки, власні малюнки, фотографії.

Для оформлення матеріалів візьміть окремий зошит або альбом для малювання.

7. Читання тексту в підручнику (С. 121 «Кроленята з Кролицею»).

На основі цього тексту розробити проект «Колекціонуємо клички тварин».

IV. Підсумок уроку

Тепер повна тиша й увага! Слухайте тільки мій голос. Я буду гово- рити від вашого імені про те, що можна побачити і почути в лісі.

Який чудовий світ лісу оточує мене! Я вдихаю чудове, прозоре, лісо- ве повітря. Мені легко й радісно. Мої знайомі дерева вітають мене ше- лестінням свого листя. Я торкаюся шершавого стовбура сосни, ніжно гладжу гілочки молодої ялинки, оксамитовим здається здалеку стовбур білосніжної берези.

Мої відчуття доповнюються різними звуками. Ось дятел відстукує свою телеграму азбукою Морзе. Довгохвоста сорока рознесла своїм кри­ком чергову плітку, а зозуля все кує довгії літа.