Сечовиділення, його регуляція

Зі збірних трубочок, що відкриваються на вершині пірамід, кінцева сеча надходить до ниркової миски, а звідти за допомогою скорочень гладкої мускулатури її стінок та перистальтичних рухів двох сечоводів — до сечового міхура.

Сечовід - циліндрична трубка діаметром 6-8 мм, довжиною близько ЗО см. Сеча пересувається сечоводом завдяки ритмічним перистальтичним скороченням його товстої м'язової оболонки, яка складається із зовнішнього циркулярного і внутрішнього поздовжнього шарів, а в нижній третині - із внутрішнього поздовжнього, середнього циркулярного і зовнішнього поз­довжнього. Циркулярний шар утворює сфінктери сечоводів. Ці сфінктери відкриваються кожні 2 – 3 сек і сеча порціями потрапляє в сечовий міхур. Крім того, ці сфінктери не дозволяють сечі повернутися назад в нирку (рефлексу сечі), що запобігає висхідному потраплянню інфекції по сечовим шляхам

Сечовий міхур є порожнистим органом, тонка стінка якого складається з трьох оболонок: слизової, м'язової і спо­лучнотканинної — серозної.

Функція се­чового міхура полягає в збиранні, нако­пиченні й виведенні сечі з організму.

Міст­кість міхура дорослої людини становить 400 — 500 мл.

М'язовий шар стінки сечо­вого міхура складається з кільцевих і по­здовжніх гладком'язових волокон, які у ділянці шийки і біля виходу утворюють м'яз — випорожнювач міхура (детрусор). Від нижньої звуженої частини сечового міхура відходить сечівник з дво­ма сфінктерами: внутрішнім, гладком'язовим, і зовнішнім, утвореним посмугова­ними м'язами.

Сечовий міхур і його сфінктери, на відміну від інших органів, отримують потрій­ну іннервацію:

- парасимпатичну,

- симпатичну і

- соматичну (мал. 100).

Парасимпатична іннервація. Прегангліонарні парасимпатичні волокна ви­ходять із 2 —4-го крижових сегментів спин­ного мозку і в складі тазового нерва під­ходять до сечового міхура. В його стінці розміщені тіла післявузлових нейронів, ко­роткі аксони яких безпосередньо іннерву­ють м'язові волокна стінки сечового міху­ра, м'яз — випорожнювач міхура (детрусор) і внутріш­ній замикач (сфінктер) сечівника. М'язо­ві волокна внутрішнього сфінктера і нижньої час­тини м'яза — випорожнювача міхура роз­міщені таким чином, що, коли під час збу­дження парасимпатичних нервів м'яз ско­рочується, внутрішній сфінктер сечівника автоматично розкривається і відбувається сечовипускання.

Симпатична іннервація сечового мі­хура представлена післявузловими волок­нами у складі підчеревного нерва, що відхо­дить від однойменного нервового вузла, а останній отримує передвузлові волокна пе­реважно від 2 —4-го поперекових сегмен­тів спинного мозку. Донедавна вважали, що симпатичні нерви діють протилежно до парасимпатичних: закривають внутрішній сфінктер сечівника і розслаблюють м'яз — випорожнювач міхура, що сприяє напов­ненню сечового міхура. Проте, за остан­німи даними, ці функції здійснюються пере­важно міхуровим нутрощевим (вісцераль­ним) сплетенням після припинення збу­дження парасимпатичної іннервації. За сим­патичними нервами залишається лише підтримання регуляції тонусу кровоносних судин сечового міхура.

Соматична іннервація представлена ак­сонами мотонейронів 2 —4-го крижових сегментів спинного мозку, які в складі со­ромітного нерва підходять виключно до зовнішнього сфінктера сечівника. За допо­могою цих волокон зовнішній сфінктер сечівника довільно відкривається і закри­вається, тобто здійснюється довільний кон­троль сечовипускання.

До складу перелічених нервів крім рухо­вих входять також чутливі волокна, які несуть до ЦНС сигнали від механорецеп­торів стінки сечового міхура і сечівника. Ці аферентні сигнали відіграють головну роль у регуляції сечовипускання.

Механізм сечовиділення

Сеча зі збірних трубочок через ниркові миски і сечоводи надходить у сечовий міхур. Для цього миска повинна заповнитися до певної межі, що контролюється барорецепторами. Подразнення барорецепторів сприяє рефлекторному відкриванню просвіту сечовода і скороченню м'язів миски.

На початковому етапі заповнення сечового міхура відбувається релак­сація м'язів його стінок і тиск у ньому не змінюється.

Подальше його на­повнення призводить до подразнення барорецепторів і появи перших по­тягів до сечовипускання.

Основним механізмом подразнення рецепторів сечового міхура є його розтяг, а не збільшення тиску. У дорослої людини перші потяги до сечовипускання починають з'являтися за наявності 150 мл сечі, а в разі 200-300 мл потік імпульсів від рецепторів міхура різко зростає.

Подразнення механорецепторів міхура доцентровими нервами пере­дається у крижовий відділ спинного мозку, де розташований центр сечо­випускання, який перебуває під регулювальним впливом вищих відділів:
кора великого мозку і середній мозок - гальмують, а нейрони заднього відділу гіпоталамуса і передньої частини моста - стимулюють активність спинномозкового центру.

Після народження до безумовних рефлексів, які регулюють сечовипускання, починають приєднуватися умовні.

Стійкий контроль кори над процесом сечовипускання розвивається до кінця друго­го року, хо ча умовні рефлекси починають формуватися уже наприкінці першого року життя. Людина відчуває періодичні зростаючої сили позиви, які легко гальмуються вольо­вим зусиллям.

Сеча, яка знаходиться у сечовому міхурі, може піддаватися подальшій трансформації і здійснювати певний вплив на процес сечоутворення у нирках. Так, наповнення сечового міхура до 100 мл призводить до знижен­ня швидкості утворення вторинної сечі, тому що підвищується реаб­сорбція води. Перебування сечі в сечовому міхурі супроводжується усмок­туванням з неї деяких речовин, зокрема води, Na, сечовини.