Секреція відбувається в проксимальних і дистальних звивистих канальцях і меншою мірою у збірних тру­бочках

У проксимальних канальцях секретуються органічні сполуки, для яких у базолатеральних мембранах клітин канальцевого епітелію існують спе­ціальні молекули-переносники. Вони зв'я­зуються з речовиною, що переноситься, і транспортують її через мембрану клітини до її цитоплазми. А звідти ця речовина вже дифундує або переноситься іншим переносником у просвіт канальця. Існує принаймні три типи переносників, кожен з яких секретує певну групу речовин і мо­же бути вибірково заблокований специфічним блокатором. Частково у прокси­мальних канальцях секретуються йони гідрогену та аміак.

У дистальному звивистому канальці, точ­ніше в його каудальній частині, і в кірковій збірній трубочці секретуються К+, Н⁺, NН₃. Калій секретується канальцевим епітелієм цих відділів нефрона за вже відомим нам механізмом обміну на Nа⁺ за допомогою К⁺- АТФ -ази. Цей фермент-переносник міститься на базолатеральній мембрані клітин канальцевого епітелію, він активно реабсорбує з цитоплазми клітини в інтерстиціальну тканину нирки Nа ⁺ і переносить у протилежний бік, тобто в цитоплазму цих клітин, йони К⁺. Останні вже вільно дифун­дують до канальцевої рідини

Сечовина - речовина, яка завдяки своїй неполярності легко може про­никати через клітинні мембрани. Вона вільно фільтрується у клубочках, але коли створюється градієнт її концентрації між фільтратом і міжклітин­ною рідиною, що оточує канальці, може пасивно реабсорбуватися. Інтен­сивність цього процесу залежить від градієнта концентрації і від швид­кості просування фільтрату канальцями. Якщо в результаті малої кількості утвореного фільтрату швидкість руху знижується, то реаб­сорбція сечовини збільшується. Збільшення сечоутворення посилює виве­дення сечовини з організму: просуваючись через нефрон, вона не встигає реабсорбуватися.

Сечовина може не тільки реабсорбуватися, але й секретуватися. Істин­на реабсорбція сечовини відбувається переважно у збірних трубочках. Це підвищує її концентрацію у міжклітинній речовині, за рахунок чого вона за градієнтом концентрації може секретуватися у попередній відділ нефрона - петлю Генле.

Слабкі органічні кислоти та основи піддаються, як і сечовина, реаб­сорбції і секреції. Основою взаємодії цих процесів є неіонна дифузія. Такі речовини в недисоційованому вигляді добре розчиняються у жирах і тому можуть легко дифундувати за градієнтом концентрації. В іонізованому стані вони гірше проникають через мембрани і затримуються у фільтраті. Виходячи з цього, реабсорбція зазначених сполук визначається співвідно­шенням їх дисоційованих і недисоційованих форм у сечі. У свою чергу, ступінь дисоціації слабких кислот та основ багато в чому залежить від рН сечі. За відносно низьких значень рН слабкі кислоти перебувають у сечі пе­реважно в недисоційованому стані, а основи - в дисоційованому. Тому в кислій сечі швидкість реабсорбції слабких кислот зростає, а отже, зни­жується швидкість їх виділення. За таких умов швидкість реабсорбції слаб­ких основ, навпаки, зменшується, а виділення - збільшується. У лужному середовищі спостерігається зворотна картина. Наприклад, слабка основа -нікотин - у 3-4 рази швидше виводиться з кислою сечею (за рН близько 5).

Секреція аміаку. Виведення аміаку, який має високу розчинність у жи­рах і легко проникає через мембрану в сечу, грунтується на принципі неіонної дифузії. Але якщо його не зв'язати в сечі, то він легко може повер­нутися у клітину або позаклітинну рідину. У сечі відбувається реакція зв'язування Н+ з аміаком, завдяки чому аміак знаходиться у врівноваже­ному стані з амонієм:

Іон амонію погано проникає через мембрану і в сполуках з катіонами виділяється із сечею. Таким чином, кисла сеча, що містить багато Н+, сприяє більшій екскреції аміаку.

Роль секреції полягає у виділенні з організму продуктів обміну і сторонніх речовин з крові навіть проти концентраційного й елект­ричного градієнтів.

Наприклад, секреціяпараміногіпурової кисло­ти(ПАГ). Для її виділення через апікальну мембрану існує спеціальний ме­ханізм.

За ШКС (швидкість канальцевої секреції) параміногіпурової кислоти (плазма крові повністю очи­щується від цієї речовини при одному проходженні через нирки) можна розрахувати величину ефективного плазмотоку через нирки. Тобто кліренс параміногіпурової кислоти (ПАГ) дорівнює величині ниркового плазмотоку.