Осмотичне концентрування сечі

У разі нестачі води в організмі нирки зму­шені працювати в іншому режимі, коли біль­шість відділів нефрону працюють у попе­редньому режимі і лише кінцева частина дистальних звивистих канальців, а також збірні ниркові трубочки різко змінюють ре­жими: під впливом вазопресину (АДГ) вони починають пропускати воду, яка виходить у міжклітинний простір з тим більшою швид­кістю, чим вища осмолярність середовища за межами канальців (мал. 98, б).

А осмо­тичний тиск і відповідно осмолярність інтерстицію в мозковій речовині нирки висо­кі і прогресивно зростають у міру заглиб­лення у внутрішню її частину, досягаючи у випадках антидіурезу 1200 — 1400 мосм/л біля вершин пірамід.

Така висока осмолярність тканинної ріди­ни в мозковій речовині нирки, що якнай­краще забезпечує концентрування сечі, зумовлена кількома чинниками.

По-перше, це активна реабсорбція натрію і деяких ін­ших катіонів із канальцевої сечі і пасив­ний перехід за ними неелектролітів та сечо­вини.

По-друге, це секреція деяких речо­вин (К⁺, Мg²⁺, Н⁺, сульфати, сечова кис­лота) і, по-третє, це особливості кровообігу в мозковій речовині нирки. (Він дуже ма­лий (1 —2 % загального ниркового крово­обігу) і здійснюється через судинний пучок, або прямі судини — довгі прямі капіляри, що проходять поруч із довгими петлями довгих (юкстамедулярних) неф­ронів. Ці капіляри так само, як і петлі, функ­ціонують у поворотно-протипоточному ре­жимі. Спускаючись у мозкову речовину нирки, вони завдяки своїй високій проник­ності віддають у гіперосмолярне середо­вище воду і натомість отримують натрій і сечовину)

У кірковій речовині прямі судини в міру зменшення осмолярності інтерстиціальної рідини віддають йому солі й сечо­вину і забирають та виводять з неї воду. Таким чином, прямі судини, постачаючи кров до мозкової речовини, одночасно видаляють з неї воду, але утримують натрій і сечови­ну, підтримуючи в ньому за рахунок цього високий осмотичний тиск.

Регулювання процесів утворення сечі

Весь шлях утворення сечі регулюється нервово-рефлекторними та гор­мональними механізмами і місцевим авторегулюванням.