Склад доходів і витрат страхової компанії

Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими договорами. Двоїстий характер фінансової діяльності страховика полягає в об'єднанні страхової та інвестиційної діяльності.

Доходи страховика можна розділити на три великі групи:

1 Доходи від страхової діяльності (страхові премії зі страхування і перестрахування).

2 Доходи від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів).

3 Інші доходи, тобто ті, які не відносяться ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але з'являються у страховика в процесі його звичайної господарської діяльності (наприклад, надання власних потужностей в оренду)

Розглянемо кожну групу окремо.

Доходи від страхової діяльності є первинними доходами страхової компанії. На залучення цих доходів розраховує страховик, коли з'являється на страховому ринку і пропонує страхові послуги за певну плату. Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Плата за страхування може надходити в готівковій та безготівковій формі в основному в національній валюті (виняток становлять страхові платежі від нерезидентів).

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми і страхового тарифу). Ціна страхової послуги (страхова премія) обчислюється за формулою:

Страхова премія = Страхова сума * Страховий тариф (1)

Страхова сума по добровільному страхуванню визначається за згодою сторін. В обов'язкових видах страхування страхова сумавстановлюється, як правило, відповідними законодавчими або нормативними актами.

Страховий тариф - це друга складова страхової премії. Це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або вартості об'єктастрахування за певний період страхування.

З обов'язкових видів страхування страхові тарифи встановлюються законодавчими актами, за добровільними видами - розробляються страховиками і затверджуються Уповноваженим органом нагляду за страховою діяльністю при розгляді на видачу ліцензії.

Страхові тарифи розраховуються виключно з того, щоб страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, вистачило для того щоб:

Страховик міг виконати зобов'язання перед страхувальниками (провести виплати).

Покрити витрати на утримання страхової компанії і отримати прибуток.

Страховий тариф складається з нетто-тарифу, який забезпечує засоби для страхових виплат, і навантаження, яке забезпечує страховикові покриття витрат на ведення справи та отримання прибутку.

Доходи від інвестиційної діяльності (доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних власних коштів і тимчасово вільних коштів страхових резервів). Ці доходи є похідними від первинних доходів страховика. Збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової діяльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестувати їх в різні сфери.

У країнах з розвиненим страховим ринком страховики виступають одним з найзначніших інвесторів.

Інвестиційна діяльність пов'язана з характером коштів, які розділені на групи:

1 Власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку.

2 Залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Згідно з чинним законодавством, страховики України можуть інвестувати кошти страхових резервів в акції, облігації, депозити банків, інвестиції в економіку України з переліку, визначеного урядом, банківські метали, нерухомість, компанії, які здійснюють страхування життя, можуть кредитувати своїх страхувальників або будівництво житла для фізичних осіб.

До третьої групи доходів страховика відносяться інші доходи.

Ці доходи не мають відношення до страхування. До них слід віднести: оперативний і фінансовий лізинг (доходи від здачі майна в оренду), доходи по перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду: доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, доходи від надання консультаційних послуг, штрафів, пені та інші доходи. Ця група доходів страховика об'єктивно є найменшою.

В Україні, відповідно до чинного законодавства, крім доходів від страхування, страхова компанія може отримати:

> Винагороди (комісійні) від передачі ризиків у перестрахування;

> В частку від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачену пере страховиками;

> Повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів;

> Повернуті суми технічних резервів, відмінних резерв незароблених премій, які розраховуються як різниця між зарезервованої сумою і сумою, фактично сплаченою страхувальникові.

Витрати страхової компанії поділяють наступним чином:

^ Витрати на проведення страхових операцій (формують собівартість страхової послуги);

^ Витрати на проведення інших операцій (супроводжують отримання доходів від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страховика).

Більше 90% загальної суми витрат страхової компанії припадає на витрати з проведення страхових операцій.

За економічним змістом, витрати діляться на три групи:

^ Виплати страхових сум і страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

^ Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

^ Витрати на утримання СК.

Дві останні групи витрат можна об'єднати поняттям "витрати на ведення справи".

Вагомою є перша група - виплати страхових сум і страхових відшкодувань.

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування в практиці страховиків розвинених країн мають розподіл на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні.

Аквізиційні витрати - це витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Ці витрати можуть включати оплату послуг з розробки умов, правил страхування, актуарних розрахунків, виплату комісійних винагород брокерам, витрати на службові відрядження і т.д..

Інкасаційні витрати - це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців страхової компанії, витрати на виготовлення банківських квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій, на оплату банківських послуг.

Ліквідаційні витрати - це витрати з врегулювання збитків. Вони вміщують оплату послуг фахівців по з'ясуванню причин і визначення розміру збитків, завданих об'єктам страхування, витрати на накопичення відповідної інформації, оплату банківських послуг, пов'язаних із здійсненням виплат страхового відшкодування, витрати на проїзд експертів до місця страхової події і назад, судові витрати, почтово- телеграфні витрати.

До третьої групи витрат - витрати на утримання СК - відносять адміністративно-управлінські витрати.

Вони включають заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку, витрати на придбання канцелярських і господарських товарів, рекламу.

В Україні при обчисленні прибутку страховика витрати поділяють на:

Виплати страхових сум і страхових відшкодувань.

Відрахування в централізовані страхові резервні фонди.

Відрахування в технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій.

Витрати на проведення страхування (вміст фірми). Інші витрати, включають до собівартості страхових послуг.