Формування прибутку страховика від інвестиційної діяльності

У розвинених країнах світу більшість прибутку страхові компанії отримують від інвестиційної діяльності. Тому кожна компанія повинна сформувати свою інвестиційну політику.

Реалізація інвестиційної політики страхової компанії забезпечується через інвестиційний процес.

Інвестиційний процес являє собою прийняття інвестором рішення щодо цінних паперів, в які здійснюються інвестиції, обсягів і термінів інвестування.

Інвестиційний процес включає в себе п'ять етапів:

1 Вибір інвестиційної політики.

2 Аналіз ринку цінних паперів.

3 Формування портфеля цінних паперів.

4 Коригування портфеля цінних паперів.

5 Оцінка ефективності портфеля цінних паперів.

Перший етап - вибір інвестиційної політики (investment policy) - містить визначення мети інвестора і обсягу коштів для інвестицій. Мета інвестування повинна враховувати прибутковість і ризик. Для страхових компаній, що здійснюють ризикове страхування, метою інвестування коштів має бути збереження коштів від інфляції та отримання прибутку за ставкою не нижче, ніж середньоринкова (в окремих випадках може визначатися прибутковість на рівні дохідності державних цінних паперів). Обсяг коштів для інвестицій умовно можна визначити як загальну суму капіталу (активів) компанії за мінусом активів, які вона використовує для забезпечення своєї життєдіяльності (офіс, офісне обладнання, нематеріальні активи, транспортні засоби тощо).

Другий етап інвестиційного процесу відомий як аналіз цінних паперів (security analysis). Цей етап включає вивчення окремих видів цінних паперів. Однією з цілей такого дослідження є вивчення тих цінних паперів, які представляються невірно оціненими зараз. Іншою метою такого аналізу є прогнозування майбутньої вартості цінних паперів і доходів по них. Існує багато підходів до аналізу цінних паперів, проте велика частина цих підходів відноситься до двох головних напрямках. Перший напрямок називають технічним аналізом (technical analysis), а другий напрямок - фундаментальним аналізом (fundamental analysis).

Технічний аналіз у його більш простій формі включає вивчення кон'юнктури курсів цінних паперів з тим, щоб дати прогноз динаміки вартості цінних паперів окремого емітента. Технічний аналіз розглядається багатьма вченими як дієвий інструмент управління фінансовими активами.

Фундаментальний аналіз виходить з того, що внутрішня вартість будь-якого фінансового активу дорівнює приведеній вартості всіх готівкових грошових потоків, які власник активу передбачає отримати в майбутньому. Відповідно до цього аналітик намагається визначити час і величину всіх готівкових грошових потоків, а далі розраховує їх теперішню вартість, використовуючи відповідну ставку дисконтування.

Третій етап інвестиційного процесу - формування портфеля (portfolio construction) цінних паперів включає визначення конкретних активів для вкладення коштів, а також розподіл пропорцій інвестованого капіталу між ними. Основу цього етапу становить диверсифікація, як метод зниження ризику. Диверсифікація як метод зниження ризику при вкладенні коштів страхових резервів закладена і в Законі України "Прострахування".

Четвертий етап інвестиційного процесу - коригування портфеля (portfolio revision), пов'язаний з періодичним повторенням трьох попередніх етапів. Тобто через деякий час цілі інвестування можуть змінитися, в результаті чого поточний портфель фінансових активів перестане бути оптимальним. Іншою підставою перегляду портфеля може стати зміна курсів цінних паперів з плином часу.

П'ятий етап інвестиційного процесу - оцінка ефективності портфеля (portfolio performance evaluation) включає періодичну оцінку отриманої дохідності та показників ризику. Періодично (раз на квартал, рік) керівництво компанії має на підставі облікових даних проводити порівняння запланованих фінансових результатів від інвестування коштів з фактично отриманими. Оцінка ефективності здійснення інвестицій у минулих періодах є підставою для коригування плану управління активами в наступних періодах.

Останнім часом з'являються нові об'єкти для інвестування, до яких можна віднести банківські метали.

Страховим компаніям, варто інвестувати кошти в банківські метали з двох причин:

інвестування коштів у банківські метали певною мірою нейтралізує обмеження, що існують з інвестування коштів в іноземні валюти та іноземні фінансові активи;

переважна більшість вітчизняних і західних експертів прогнозує зростання вартості банківських металів у зв'язку з нестабільністю, яка існує на ринку іноземних валют.

Великі можливості для інвестування мають компанії, які займаються страхуванням життя, оскільки, крім названих вище варіантів для інвестування коштів, вони ще можуть здійснювати деякі кредитні операції (кредитувати будівництво житла). До того ж розташовуючи більш довгострокові кошти, ці компанії можуть інвестувати як короткострокові, так і довгострокові проекти, в той час як компанії загальногострахування повинні віддавати перевагу короткостроковим.