Розрахунок ринкової вартості/курсу цінних паперів

Класифікація цінних парерів здійснюється за багатьма різноманітними ознаками. Проте кожному інструменту повинні бути притаманні такі риси, як ліквідність, дохідність, надійність, самостійний обіг.

Емісійна ознака задається емітентом і державою та включає в себе: означення випуску, серію, номера, умови обігу, особливості випуску, розміщення, обігу та статусу.

До емісійних ознак акцій належить її емісійна ціна – ціна первинного ринку. Необхідно розрізняти також ринкову вартість акцій (курс):

, (6.3)

де КА – курс акції; Див. – дивіденди; Д_д.б. – дохідність банківських депозитів; ЧП – чистий прибуток; Н – норма дивідендних виплат.

Суть формули полягає в порівнянні можливих доходів від розміщення грошей у ЦП і на депозит. Акція коштуватиме не більше за ту суму, яка, будучи покладеною на депозит, принесе дохід, що дорівнює дивіденду цієї суми.

Звідси курс акцій матиме вигляд:

, (6.4)

де ЗП – засновницький прибуток; Ном. – номінал акції.

Курсоотвурюючим фактором, крім номіналу, буде рівень засновницького прибутку і коефіцієнт ринкової кон’юнктури (К_р.к.), який рівний:

, (6.5)

де ОПП – обсяг платоспроможного попиту на дані акції; ОП – обсяг їх пропозиції.

Вище розрахований коефіцієнт демонструє обґрунтованість ринкового котирування. Якщо він рівний 1, то це означає, що встановлений емітентом курс акцій правильний. Він дає змогу реалізувати весь випуск і отримати запланований засновницький прибуток. Якщо ж ця величина менша за 1, то можна передбачати завищення курсу, а відтак, і недорозміщення ЦП. Якщо більший 1, то можна говорити про певну недооцінку акцій емітентом, про наявність потенціалу приросту вартості.

Окрім номінального курсу акцій, у теорії і практиці досить часто оперують показниками балансового та ринкового курсу акцій.

Показник балансового (розрахункового) курсу корпоративних прав характер­ри­зує структуру власного капіталу підприємства. Він показує величину чистих активів, які припадають на одну акцію (частку, пай) і дорівнює вираженому в процентах відношенню між власним капіталом (ВК) і статутним капіталом (СК):

Балансовий курс (БК) = · 100 %. (6.6)

Приклад. Розрахуємо балансовий курс акцій підприємства, якщо власний капітал підприємства характеризують такі наведені в балансі дані, тис. грн.:

Актив	Пасив
1. Необоротні активи 600 2. Оборотні активи 300	1. Статутний капітал 550 2. Додатковий вкладений капітал 30 3. Інший додатковий капітал 50 4. Нерозподілений прибуток 10 5. Вилучений капітал (40) 6. Зобов’язання 300
Баланс 900	Баланс 900

Власний капітал підприємства становить 600 тис. грн. (550 + 30 + 50 + 10 – 40).

Балансовий курс акцій дорівнює 109 % = (600/550) · 100 %.

Основними чинниками, які впливають на величину балансового курсу, є величина капітальних резервів і резервів, сформованих за рахунок прибутку, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) і статутний капітал. Якщо балансовий курс вище за номінальний, тобто перевищує 100 %, то це означає, що власний капітал перевищує статутний капітал, отже, у підприємства сформований додатковий капітал, резерви та (або) є нерозподілені прибутки.

У разі, якщо номінальний курс перевищує балансовий, тобто останній є меншим за 100 %, то це означає, що власний капітал підприємства є меншим за статутний капітал. Це можна спостерігати лише тоді, коли підприємство має непокриті резервним капіталом та іншими джерелами збитки. Якщо за даними фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше за статутний, то слід вжити заходів щодо санації підприємства, в т. ч. на основі зменшення статутного капіталу, залучення додаткових коштів, реорга­нізації тощо.

Ринковий курс акцій. Ринковий курс – це вартість, за якою акції можуть купуватися і продаватися на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку. У країнах з розвинутим фондовим ринком ринковий курс акцій здебільшого встановлюється на фондовій біржі. Фондова біржа – це організований інститут, який зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх ринкового курсу. Правила фондової біржі, окрім іншого, повинні передбачати порядок торгівлі на біржі та механізм формування цін, біржового курсу та їх публікації.

Механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного папера називається котируванням. Котирувальна ціна – середньовиважена ціна, яка розраховується протягом біржового дня (торговельної сесії) до моменту, визначеного правилами біржі. Курсова ціна – середньовиважена ціна за угодами, здійсненими з початку біржового дня (торговельної сесії) до моменту, визначеного правилами біржі.

Ринковий курс залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цінні папери. У свою чергу, покупці та продавці акцій при прийнятті відповідних рішень враховують такі чинники:

– очікування щодо майбутньої прибутковості та ліквідності об’єкта інвесту­ван­ня, які формуються на основі аналізу інформації про емітента, в т. ч.:

а) інформації щодо поточних і прогнозованих дивідендних виплат;

б) висновків аналітиків щодо якості фінансового стану емітента;

в) оцінки перспектив у виробничо-господарській сфері підприємства;

г) інших даних, які характеризують фінансовий стан і господарську діяльність емітента акцій.

– можливі зміни курсу акцій під впливом факторів, не пов’язаних з прибутковістю чи ліквідністю емітента, наприклад у результаті прийняття рішень щодо додаткових емісій, виплати дивідендів акціями, дроблення акцій тощо;

– наявність і прибутковість альтернативних об’єктів інвестування;

– загальноекономічне становище в країні та тенденції його розвитку (кон’юн­кту­ра, зростання, стагнація тощо);

– перспективи розвитку відповідної галузі;

– політичний вплив через політико-економічні рішення та державну фінансову політику;

– психологічні та спекулятивні чинники.

Слід враховувати, що акції не всіх емітентів можуть бути допущені до торгівлі на організованому фондовому ринку. Внесення акцій до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути предметом укладення угод у торговельно-інформаційній системі, називається лістингом.

Згідно з нормативними актами правилами фондової біржі має бути передбачена наявність порядку допуску (лістингу) цінних паперів до офіційного та неофіційного котирування.

Ринковий курс корпоративних прав підприємства майже ніколи не збігається з балансовим курсом. Окрім іншого, це зумовлено тим, що сума власного капіталу майже ніколи не збігається із загальною ринковою вартістю акцій підприємства чи із вартістю, яку можна отримати в результаті продажу чистих активів або підприємства в цілому. Позитивну різницю між біржовим та балансовим курсом акції можна інтерпретувати як ринковий індикатор потенціалу прибутковості підприємства. З іншого боку, ця різниця може трактуватися як оцінка прихованих резервів, у т. ч. гудвілу, які є в розпорядженні підприємства, однак, недостатньо повно відображені в балансі.

Окрім балансового та ринкового курсу акцій, у науково-практичній літературі досить часто можна зустріти показник курсу акцій, визначений на основі розрахунку їх капіталізованої вартості. Зазначений курс розраховується як виражене у процентах відношення між капіталізованою вартістю (КВ) підприємства до його статутного капіталу (СК):

Курс за капіталізованою вартістю KKВ = · 100 %. (6.7)

Цей підхід побудований на концепції теперішньої вартості очікуваних майбутніх доходів від володіння корпоративними правами. Капіталізована вартість підприємства – це приведена до теперішньої вартості величина майбутніх доходів на основі їх дисконтування (див. розд. 9). За порівняно стабільних доходів підприємства та ставки дисконтування капіталізована вартість може визначатися за формулою:

, (6.8)

де r = р / 100 %; р – ставка капіталізації; ЧП – чистий прибуток підприємства.

Приклад. Стабільний середньорічний чистий прибуток підприємства становить 100 тис. грн, ставка капіталізації – 12 %, статутний капітал – 550 тис. грн. Курс акцій, визначений за методом капіталізованої вартості, дорівнюватиме:

КВ = 100 000/0,12 = 833333,3 ККВ = · 100 % = 151,5 %.

Курс акцій, розрахований за методом капіталізованої вартості, характеризує "внутрішню" вартість акцій, яка формується на основі очікуваних майбутніх доходів.

Що стосується курсу додаткової емісії акцій, то в основі лежить вже не номінал, а реальний курс цих акцій. Останній, у свою чергу, коливається навколо “внутрішньої вартості” (ВВА):

, (6.9)

де ЧАК – чисті активи корпорації; КА – кількість акцій.

Курсотворчим фактором тут є коефіцієнт ринкової кон’юнктури (К_р.к.):

, (6.10)

де КА_с. – курс акцій, що склався.

При КА_с., що дорівнює 1, курс акцій додаткового випуску відповідатиме курсу, який вже склався, і цінових змін на ринку не відбулося. Новий випуск вдало випускається в ринок, покривши незадоволений попит. Якщо ж цей коефіцієнт буде меншим за 1, то існує можливість падіння або обвалу курсу. (У даному випадку переоцінено емісійні можливості і місткість ринку.) Якщо ж коефіцієнт ринкової кон’юнктури перевищує 1, даний випуск (за інших рівних умов) не впливатиме на курс акцій. Емітент знову може проводити емісію.

Облігації їх ціна або ж прибутковість визначається в залежності від їх виду, скажімо прибутковість купонної облігації визначається розміром купонних виплат (проводяться з чистого прибутку, відносяться на витати, виплачуються і при умові збитковості), що визначається:

, (6.11)

де КВ – розмір купонних виплат; Н_ом. – номінал; КП – купонний відсоток.

Ринковий курс облігації можна подати у такий спосіб:

, (6.12)

де РК – ринковий курс облігації, %; РЦ – риноква ціна облігації, грн.

Звідси, у свою чергу, ринкова ціна облігації рівна:

. (6.13)

Як і у випадку з акцією, курс і ціна облігації у першу чергу пов’язані з рівнем прибутковості будь-якого іншого альтернативного способу вкладення капіталу:

, (6.14)

де Д_о – прибутковість облігації – купонний відсоток за облігацію (у сотих частках від­сотка); Д_а – прибутковість альтернативних вкладень капіталу (у сотих частках відсот­ка); н – кількість років, що залишилась до погашення облігації.

Спрощено ринкову ціну облігації можна подати у такий спосіб:

, (6.15)

де С – сума річних купонних виплат за облігацією.

Таким чином, ціна облігацій залежать не лише від рівня прибутковості альтернат­тив­них інвестицій, а й від прибутковості самої облігації, терміну, на який вона випущена. Якщо облігація дисконтна то спрацьовує правило “довгі” гроші найкоротші (чим ближче до дати погашення тим дисконт менший).