Ф’ючерсні контракти

Визначення ф’ючерсного контракту практично є ідентичним до форвардного. Відмінністю є стандартизація всіх його параметрів. Торгів­ля ф’ючерсними контрактами ведеться на організованих ринках, а гарантом виконання домовленості є спеціальна організація – клірингова палата.

Ф’ючерсний контракт (скорочено ф’ючерс) – це контракт на покупку певної партії товару за ціною, що влаштовує обидві сторони у момент укладення оборудки, а сам товар поставляється продавцем опісля досить тривалий час. Ф’ючерс – це цінний папір другого порядку, яка є об’єктом операцій на фондовому ринку.

Осіб, що купують і продають ф’ючерсні контракти, можна визначити як хеджерів або спекулянтів. Хеджери беруть участь у ф’ючерсних операціях в основному для зменшення ризику, оскільки дані особи або проводять, або використовують актив в рамках свого бізнесу. Спекулянти укладають ф’ючерсні контракти в цілях отримання прибули в короткі терміни.

Основними товарами, по яких полягають ф’ючерсні контракти, є зерно, дорогоцінні і кольорові метали, нафта і нафтопродукти.

З 1970-х років на основних біржах були упроваджені фінансові ф’ючерсні контракти на іноземну валюту, цінні папери з фіксованим доходом і ринкові індекси. За об’ємом торгівлі вони зараз мають набагато важливіше значення, ніж базисні активи і традиційні ф’ючерсні контракти.

Ф’ючерсний контракт на ринку фінансових активів – це договір між двома інвесторами, згідно якому один з них бере на себе зобов’язання після закінчення терміну договору продати іншому інвесторові (або купити у нього) певну кількість цінних паперів за заздалегідь обумовленою ціною.

Основна відмінність ф’ючерсу від опціону полягає в тому, що у ф’ючерсному контракті реалізується не право, а беззастережне зобов`язання особи, що уклала договір, у будь-якому випадку виконати контракт в зазначений в нім термін. Тому і фінансовий ризик, пов’язаний з ф’ючерсом, набагато вище, ніж при операції з опціоном.

Метою ф’ючерсних операцій є страхування (хеджування) від фінансових втрат у зв’язку з несприятливою кон’юнктурою на ринку, а також збільшення прибули в результаті спекулятивних операцій на біржі. Торгівля ф’ючерсами дозволяє понизити ризик фінансових втрат у разі різких коливань цін, зменшити розмір резервного фонду, необхідного для покриття збитків, прискорити повернення в наявно-грошовій формі авансованого капіталу, понизити витрати звернення.

Об’єктом укладення ф’ючерсних контрактів на фондовому ринку є цінні папери без покриття – цінні папери, які фактично не належать продавцеві, а запозичуються їм у третьої особи під заставу в 40-60%.

Приклад. Гравець укладає ф’ючерсний контракт на продаж без покриття акцій за ціною 100 грн. за акцію.

Якщо на дату реалізації контракту курс акцій знизиться до 60 грн., то гравець викупляє акції і отримує прибуток 100 – 60 = 40 грн. на акцію.

Якщо на дату реалізації контракту курс акцій підніметься до 160 грн., то збиток гравця рівний 160 – 100 = 60 грн. на акцію.

Зрозуміло, в реальності операції з фінансовими інструментами складніше і багато образніше в порівнянні з приведеними описами. Вони мають цілий ряд особливостей і нюансів, які можна осягнути виключно на практиці.