Поняття та класифікація кредитного портфелю

Кредитування є одним з найважливіших видів діяльності комерційних банків, оскільки кредитний портфель в середньому складає від третини до половини загальної суми активів банку. Кредитний портфель являє собою залишок кредитної заборгованості у балансі комерційного банку на визначену дату. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику [44, с. 195]. Тому для здійснення успішних операцій з кредитування банки повинні використовувати ефективну та гнучку систему управління власними кредитними операціями та кредитним портфелем.

У зарубіжній економічній літературі кредитний портфель визначається як сукупність вимог банку по кредитах, що класифіковані на основі визначених критеріїв. Одним з таких критеріїв, застосовуваних у закордонній і вітчизняній практиці, є ступінь кредитного ризику. За ним здійснюється аналіз та оцінка якості кредитного портфеля, що дозволяє менеджерам банку керувати його позичковими операціями.

У вітчизняній економічній науці існує багато трактувань сутності кредитного портфеля комерційного банку, за якими кредитний портфель – це сукупність усіх кредитів, наданих банком за певний період часу з метою одержання доходів та згрупованих на основі критеріїв, що дозволяють диверсифікувати кредитні вкладення з метою мінімізації кредитного ризику і забезпечення ліквідності банку.

Найбільш загальним є тлумачення кредитного портфеля у працях Примостки Л.О., яка визначає дане поняття як «сукупність усіх кредитів, наданих банком для одержання доходу».[43, с.110]

Кредитний портфель можна охарактеризувати як сукупність усіх позик, наданих комерційним банком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Надання кредиту може відбуватися у формі позик, облігацій, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати яких уже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних векселів, банківських акцептів та інших подібних зобов’язань.

Як зазначає Л.О. Примостка, обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних [43, с.112].

Кредитний портфель комерційного банку не включає в себе відсотки нараховані, але ще не сплачені, не профінансовані, зобов’язання видати кредит, кредитні лінії, які ще не використані, гарантії та акредитиви, оперативний лізинг.

Якість кредитного портфеля істотно впливає на рівень ризикованості та надійності банку, саме тому кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду в багатьох країнах. [15, с 71]

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів (ефективного формування кредитного портфеля) і вкладників банків Національним банком України установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Кредитування позичальників здійснюється з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків і вимог щодо формування обов’язкових страхових та резервних фондів.

Основним завданням кредитного менеджменту комерційного банку є управління формуванням, розподілом та використанням наявних грошових ресурсів банку, а також оптимізації їх використання. Особливу увагу та інтерес фахівців кредитного менеджменту спрямовано на визначення кредитних операцій банку та процесу формування кредитного портфеля певного комерційного банку.

Формування кредитного портфеля надає певні переваги комерційному банку, зокрема:

- на основі розроблених параметрів кредитної політики встановлювати межі кредитного портфеля, визначаючи при цьому долю ресурсів банку, яку можна використовувати для надання кредиту; типи кредитів, які можна видавати і яку частину кредитного портфелю вони повинні займати; допустиму концентрацію кредитів окремим позичальникам, галузям тощо;

- надавати кредити тільки тим клієнтам, що попадають під допустимі параметри ризику, які підтверджені кредитною політикою банку;

- формувати портфель позик, класифікувати їх на групи в залежності від фінансового стану клієнта та параметрів його розвитку, оцінки погашення боргу тощо, що дає можливість для кожної групи встановлювати і розробляти конкретні заходи щодо мінімізації та запобігання кредитних ризиків;

- на основі емпіричних даних та заходів по запобіганню кредитних ризиків банк може створювати певний прогноз щодо свого кредитного портфеля і відповідно до цього прогнозувати основні фінансові показники своєї діяльності [33, с. 285].

Кредитний портфель банку не можна прирівнювати до простої сукупності кредитів, оскільки кредити можуть взаємодіяти, внаслідок чого кредитний портфель характеризується не тільки сукупним ризиком, але і чисто портфельним ризиком. Як підсумок саме якість всього кредитного портфеля в цілому визначає ефективність кредитної діяльності. Для того, щоб сформувати кредитний портфель банку необхідно здійснити відбір кредитів і досконало оцінити кредитоспроможність позичальника.

Конкурентоспроможність кредитного портфеля визначається такими критеріями, як ризикованість, ліквідність, швидкість відновлення та ступінь оновлення.

Науковець Дмитренко М.Г. до заборгованостей за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку відносить:

1) строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними;

2) кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними;

3) кошти, надані суб’єктами підприємницької діяльності за овердрафтом, за факторинговими операціями, та прострочена заборгованості за факторинговими операціями;

4) кошти, надані суб’єктами підприємницької діяльності за операціями РЕПО та ін. [12, с. 157].

Для активізації ролі кредитного портфеля як інструмента підвищення дохідності від кредитних операцій запропоновано розглядати його з трьох позицій.

По-перше, банк має сформувати кредитний портфель за вимогами державної кредитної політики відповідно до його місця в її впровадженні. Це – стратегічний кредитний портфель, в якому визначаються перспективи підвищення кредитної активності банку, встановлюються співвідношення у розподілі кредитів за строками, галузями виробництва, регіонами, підприємницькими структурами і споживачами, визначаються пріоритети у кредитуванні малого і середнього бізнесу, обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього товарного обігу тощо.

По-друге, банк формує кредитний портфель до моменту укладання кредитних угод на основі обсягів і з урахуванням структури стратегічного кредитного портфеля, тобто згідно з державними пріоритетами. Відбувається це шляхом відбору із представлених потенційними позичальниками кредитних проектів таких, що задовольняють принциповим вимогам кредитування. Це – переддоговірний (потенційний), або тактичний, кредитний портфель, в якому здійснюється декомпозиція стратегічного портфеля.

По-третє, це – портфель фактично наданих кредитів, або фактичний кредитний портфель, що зараз є загальновизнаним. Проте оцінка його якості має здійснюватися не тільки у традиційно встановленому порядку, а й за ознаками повноти реалізації завдань стратегічного кредитного портфеля. У такій ситуації кредитний портфель посідає належне йому активне місце не тільки в управлінні кредитною діяльністю окремого банку, а й банківської системи в цілому, сприяє вирішенню проблем забезпечення зростання потенціалу національної економіки [41].

Кредитний портфель банку формується відповідно до наступних цілей:

¾ високий рівень доходу в поточному періоді;

¾ високий темп очікуваного доходу в майбутній довгостроковій перспективі;

¾ мінімізація рівня ризиків кредитного портфеля;

¾ дотримання необхідної ліквідності кредитного портфеля;

¾ забезпечення максимального ефекту податкових пільг. [12, с. 163]

Існує цілий ряд правил і рекомендацій для банків щодо того, як створити кредитний портфель, аби втрати за одними позичками компенсувалися доходами за іншими. Щоправда, більшість правил нині проблематично застосовувати на реально існуючому українському ринку в умовах поглиблення державної, економічної та фінансової кризи.

Класифікація кредитного портфеля комерційного банку здійснюється за наступними категоріями:

1. категорії якості:

¾ І (найвища якість) – кредити у портфелі банку не мають ризику або їх ризик є мінімальним (показник ризику для фізичних та юридичних осіб становить 0,01 – 0,06);

¾ ІІ – помірний ризик кредитного портфеля (показник ризику для фізичних та юридичних осіб складає 0,07 – 0,2);

¾ ІІІ – значний ризик кредитного портфеля комерційного банку(показник ризику для фізичних та юридичних осіб дорівнює 0,21 – 0,5);

¾ IV – високий рівень ризику кредитного портфеля(показник ризику для фізичних та юридичних осіб становить 0,51 – 0,99);

¾ V (найнижча якість) – реалізований ризик(показник ризику для фізичних та юридичних осіб – 1).

Згідно Положення Національного банку України про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями № 23, заборгованість за кредитами, віднесеними до V категорії, є безнадійною.

Комерційний банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику кредиту в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об’єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов [40].

2. Фінансова дисципліна позичальника:

- стандартні – проценти та сума основного боргу за кредитами в портфелі банку сплачуються вчасно, без прострочення платежу;

- пролонговані – на основі клопотання позичальника строки погашення за кредитами в кредитному портфелі були перенесені на пізніший термін;

- прострочені – строк погашення кредитів у портфелі комерційного банку, установлений кредитним договором, минув, а позикові кошти не повернені позичальником;

- безнадійні [52, с. 35].

3. Ліквідність кредитного портфеля:

- високоліквідний портфель (включає переважно короткострокові кредити);

- середньо ліквідний (включає переважно середньострокові кредити);

- низько ліквідний портфель (включає переважно довгострокові кредити);

- неліквідний портфель (включає переважно сумнівні та безнадійні позички).

4. Дохідність кредитного портфеля:

- високодохідний портфель (процентна ставка в ньому вище середнього);

- середньо дохідний (процентна ставка за кредитами на середньому рівні);

- низько дохідний портфель (процентна ставка за позичками в портфелі нижче середнього);

- збитковий портфель.

5. Надійність кредитного портфеля:

- високонадійний кредитний портфель (складається з кредитів елітним позичальникам, з високоліквідним забезпеченням або під гарантії уряду);

- ненадійний кредитний портфель (складається з бланкових кредитів, кредитів ненадійним позичальникам тощо);

- інші кредитні портфелі.

6. За диверсифікацією:

- диверсифікований

- не диверсифікований [57, с. 392].

Сьогодні вітчизняна кредитно-банківська система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки, негативний вплив на кредитну сферу здійснюють поглиблення економічної та фінансової кризи всередині держави, платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності суб’єктів господарювання. Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і мікроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам – відновити свою кредитоспроможність. Кредитування має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Воно є важливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності.