Поняття структури потенціалу підприємства та концепції її побудови (різновиди структуризації елементів, що формують потенціал підприємства)

До структури потенціалу підприємства в економічній літературі намітилися різні підходи. Більшість дослідників розглядають ресурсну структуру потенціалу підприємства однак рекомендують врахувати в ньому різну кількість складових елементів. В одному випадку в його склад рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому – засоби праці і робочу силу, в третьому – засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, в четвертому – засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є більш розширені тлумачення структури потенціалу підприємства з доповненням у вигляді системи збору, оброблення і споживання інформації, досвіду господарювання, енергія. Незважаючи на різні підходи до структурної характеристики потенціалу підприємства, ознаки якими повинні володіти його елементи є такими: елементи повинні функціонувати одночасно і в сукупності; елементи повинні бути об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства; складові елементи потенціалу підприємства повинні бути взаємозамінними і адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються. Найбільш вдала класифікація елементів потенціалу підприємства представлена Єфімовим, який поділив всі елементи потенціалу підприємства на ті, що управляють та на елементи якими управляють або споживчі елементи. Елементи, що управляють пов’язані з суспільною формою їх виявлення, а елементи якими управляють – з матеріально-речовиною та особовою. Елементи, що управляють не споживаються, а виступають як чинники більш економічного споживання ресурсів. Елементи, що управляють (менеджмент, маркетинг, організаційна структура, інформація). Елементи, якими управляють (робітники, виробничий потенціал, фінансовий потенціал).

4.* Поняття структури потенціалу підприємства та концепції її побудови.

Виділяють дві головні складові потенціалу підприємства: об’єктні та суб’єктні. Об’єктивні складові включають у себе: виробничий потенціал, потенціал землі, основні і оборотні фонди, технологічний потенціал, персонал, фінансовий потенціал з якого випливає ще один потенціал відтворення. Суб’єктивні складові включають у себе: логістичний потенціал, управлінський потенціал, маркетинговий потенціал, потенціал організаційної структури. Об’єктивні складові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування інноваційного, виробничого, фінансового потенціалу та потенціалу відтворення. Суб’єктивні складові потенціалу підприємств пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський, соціальний чинник раціонального споживання об’єктивних складових потенціалу підприємства. ССПП включає: 1) науково технічний потенціал; 2) управлінський потенціал; 3) потенціал організаційної структури управління; 4) маркетинговий потенціал.

5. Змістова характеристика суб’єктивних складових в структурі потенціалу підприємства.

Суб’єктивні складові потенціалу підприємств пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський, соціальний чинник раціонального споживання об’єктивних складових потенціалу підприємства. ССПП включає: 1) науково технічний потенціал; 2) управлінський потенціал; 3) потенціал організаційної структури управління; 4) маркетинговий потенціал. Науково-технічний потенціал – це узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва, а саме науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей і ресурсів у тому числі, науково-технічних кадрів які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем. Управлінський потенціал – це навички та здібності керівників усіх рівнів управління, щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування і розвитку соціально-економічної системи підприємства. Потенціал організаційної структури управління – це загальнокорпоративний, управлінський (формальний чи неформальний) механізм функціонування підприємства який включає в себе рівень організацій функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними. Маркетинговий потенціал – це максимальна можливість підприємства щодо систематичного і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення обсягу, попиту, організації виробництва, продажу, післяпродажний сервіс) на задоволення потреб споживачів і використання потенціалу ринків збуту. Маркетинговий потенціал включає логістичний потенціал. Логістичний потенціал – це максимальна продуктивність, а саме функціональна спроможність системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють всі види діяльності, щодо переміщення в просторі та руху в часі персоналу, матеріалів, готових виробів, енергії та інформаційних потоків. Трудовий потенціал – це персоніфікована робоча сила яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Інфраструктурний потенціал – це збалансований з вимогами виробництва можливості цехів, господарств які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задовольняють соціальні потреби його персоналу. Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, що забезпечують підготовку і прийняття управлінських рішень і впливають на характер і специфіку виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. Інформаційно-обчислюваний потенціал є головною складовою інформаційного потенціалу на сучасних підприємствах. Інформаційно-обчислюваний потенціал – це комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних заходів і спеціальних кадрів призначених для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємств у різних галузях людської діяльності.

6. Змістова характеристика об’єктивних складових в структурі потенціалу підприємства.

Об’єктивні складові включають у себе: виробничий потенціал, потенціал землі, основні і оборотні фонди, технологічний потенціал, персонал, фінансовий потенціал з якого випливає ще один потенціал відтворення. Інноваційний потенціал – це сукупні можливості підприємства щодо генерації сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікаційних ідей для його системного, технічного, організаційного та управлінського оновлення. Виробничий потенціал – це наявні і приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Виробничий потенціал підприємства включає: потенціал землі і природньо-кліматичні умови, потенціал основних фондів, потенціал оборотних фондів, потенціал нематеріальних активів, потенціал технологічного переліку. Потенціал землі і природньо-кліматичні умови – це можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств в господарській діяльності. Потенціал основних фондів – це наявні і скриті можливості основних фондів, що формулюють техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства. Потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці, що перебувають в виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного використання, витрати майбутніх періодів. Потенціал нематеріальних активів – це сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб. Потенціал технологічного потенціалу – це здатність робітників виробляти різні продукти (послуги). Фінансовий потенціал – це обсяг власних, позичкових та залучених фінансових ресурсів підприємства, що знаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат. Інвестиційний потенціал – являє собою наявні приховані можливості підприємства щодо простого і розширеного відтворення і є головною складовою фінансового потенціалу підприємства. Потенціал відтворення – це сукупність матеріальних, технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути вигідно залучені та використанні для простого і розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

7. Особливе місце і значення трудового, інформаційного та інфраструктурного потенціалів в структурі потенціалу підприємства.

Важливими елементами в структурі потенціалу підприємства є трудовий, інформаційний і інфраструктурний потенціал. Саме використання саме цих різновидів потенціалу значною мірою визначає ефективність господарювання підприємства. Це насамперед продиктовано умовами, що ставить перед підприємством зовнішнє середовище: бурхливий розвиток інформаційних технологій, збільшення значущості людського фактору в ефективності господарювання підприємства. Трудовий потенціал – це персоніфікована робоча сила яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Інфраструктурний потенціал – це збалансований з вимогами виробництва можливості цехів, господарств які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задовольняють соціальні потреби його персоналу. Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, що забезпечують підготовку і прийняття управлінських рішень і впливають на характер і специфіку виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. Інформаційно-обчислюваний потенціал є головною складовою інформаційного потенціалу на сучасних підприємствах.

8. Потенціал підприємства як інтегрована економічна система. Особливості економічних систем.

Серед різноманітних проявів потенціалу підприємства особливе місце займає такий різновид його прояву - потенціалу підприємства як інтегрована економічна система. Для потенціалу підприємства як інтегрованої економічної системи характерні такі особливості (риси): 1) цілісність системи – це цілісність, властивості якої проявляються лише при взаємодії її елементів; 2) компонентність - система склад-я із певної кількості частин, які називаються елементами; 3) складність - економічна система визначається неоднорідністю складових елементів, різнохарактерними та ієрархічними взаємозв’язками між ними; 4) нестаціонарність - система містить постійно змінюючі параметри та характеризується стохастичністю поведінки; 5) унікальність - у кожному окремому випадку система змінює свою ресурсну і організаційну структури; 6) адаптивність - передбачає адаптацію параметрів системи до умов, що постійно змінюються. 7) синергічність - цілеспрямованість дії елементів системи посилює ефективність її функціонування; 8) мультиплікативність - проявляється у геометричній залежності позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи. 9) граничність - елементи економічні системи мають граничний характер, що обумовлюється її формою; 10) протиентропійність - можливість протидіяти руйнуючим тенденціям.

9. Формування потенціалу підприємства: сутністна характеристика, постулати та загальнотеоретична модель здійснення.

Формування потенціалу п-ва – процес створення потенціалу п-ва, надання йому певної структури, організації і форми шляхом залучення ресурсів для досягнення цілей п-ва. Загальні підходи щодо формування потенціалу п-ва: Потенціал п-ва –це складна с-ма пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть в тій чи іншій мірі заміщати один одного, тобто вони альтернативні; Потенціал п-ва не можливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів, тому як це динамічне угрупування; При формуванні потенціалу п-ва діє закон синергії його елементів; Потенціал п-ва у більш вищих фомах свогопрояву може самостійно трансформуватися з появою нових складовихелементів; Елементи потенціалу п-ва повинні ф-ти одночасно і в сукупності, так як закономірності розвитку можливостей п-ва не можуть бути розкриті окремо, а тільки в поєднанні їх, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами; Всі елементи потенціалу об'єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком п-ва, тобто з одного боку підлягають фізичному та моральному старінню, а з іншого вони чутливі до досягнень науковатехнічного прогресу. Складові елементи потенціалу п-ва повинні бути адекватними хар-м продукції і послуг, що виробляються на п-ві. Модель формування потенціалу підприємства можна подати послідовністю таких етапів: серед великої кількості інформації яка перемішається між суб’єктами господарювання підприємець формулює власну бізнес-ідею. Відповідно до цієї бізнес-ідеї підприємець проводить цільове планування потенціалу підприємства, що включає: маркетинговий потенціал; технічний; фінансовий; техніко-технологічний; трудовий; потенціал немат. Активів; інноваційний.

10. Синергічність елементів потенціалу підприємства та процес оптимізації його структури.

Синергічність елементів потенціалу підприємства випливає із закону синергії. Із Закону цілісності системи витікає, що в результаті взаємодії всіх ресурсів, створюють систему, з’являються нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу. Закон синергії стверджує, що для будь-якої системи (під-ва, організації) існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більше простої суми потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим. Синергія може мати двояку користь: пряму і опосередковану. Пряма користь – збільшення чистих грошових потоків від найбільш повного використання ПП. Пряма користь має місце при операційній, управлінській та фінансовій синергії. Операційна синергія – це економія на операційних видатках за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового потенціалів. Управлінська синергія – це економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління. Фінансова синергія – це економія за рахунок змін підходів щодо формування фінансового потенціалу під-ва. Опосередкована корисність – це підвищення вартості ПП або зміна мультиплікатора ціна\прибуток. Оптимізації структури ПП. Алгоритм оптимізації: 1 етап. Формування системи цілей під-ва. Необхідно розглядати як горизонтальний так і вертикальний аналіз цілей (стратегічні, тактичні, поточні), цілі для всього під-ва, його підрозділів, а також окремих видів діяльності. 2 етап. Визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів. Узгодження стратегічних ресурсів з цілями під-ва. 3 етап. Вибір варіантів наборів стратегічних ресурсів, оцінка альтернативних комбінацій стратегічних ресурсів. Виноситься стратегічний висновок щодо кінцевого набору страт-х ресурсів. 4 етап. Виникає, коли існує на під-ві обмежена кількість тих чи інших ресурсів. Проведення пошуку ресурсів-замінників, або раціональний розподіл обмежених ресурсів. 5 етап. Завершальний. Оцінка отриманого результату. Дослідження процесів формування потенціалу сучасних під-в будуть концентрувати увагу на ресурсному та галузевому аспектах.