Політика Петра І щодо України в першій чверті 18 ст

Прагнучи монополізувати владу, московські царі виступали проти ідеї українського чи будь-якого іншого самоврядування. В той час по всій Європі поширювалися принципи та практика абсолютизму. Такі представники абсолютизму як Петро І і Катерина ІІ вважали централізований уряд найбільш ефективним і передовим. Українська ж політична еліта прагнула до збереження автономій.

З 1700р Росія вела війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. У цю війну була втягнута і Україна. Вперше Україна мала воювати не просто за чужі, а навіть за не вигідні для неї інтереси. Наміри Петра І спрямувати потоки товарів на європейський ринок через Прибалтику означали для України розрив традиційних економічних зв’язків з європейськими країнами. Петро І враховував лише інтереси Росії і вимагав від України для війни все більше матеріальних і людських ресурсів. Українські козаки воювали проти шведів далеко за межами України — в Литві, Польщі та інших місцях. Козацтво утримувалося за рахунок населення України. Збільшувалися різні податки та збори, в Україні розташовувалися багато російських військ, які грабували і гнобили населення. Господарство України руйнувалося, торгівля занепадала. Російські воєводи самовільно розпоряджалися в містах України та козацьких військах, не рахувалися ні з законами, ні з звичаями України.

Ставало зрозумілим, що Петро І розглядав Україну як вотчину і розпоряджається нею за своїм розсудом.

Після Полтавської битви Петро І видав указ, за яким козацькі війська підпорядковувались московським воєводам. Воєводам дозволялося втручатися у внутрішні справи України. До гетьмана було призначено наглядача в особі царського резидента, який повинен був контролювати діяльність гетьмана і старшини.

Резиденцію гетьмана було перенесено до м. Глухова (біля російського кордону), де було розквартировано два царські полки. Крім гарнізонів у фортецях, у містах України було розташовано 10 драгунських полків, яких утримувало місцеве населення.

29 квітня 1722р. Петро І створив Малоросійську колегію з 6 царських офіцерів. Вона стала вищим судовим, контролюючим і наглядовим органом в Україні.

Після смерті Скоропадського у 1722р. цар призначив виконувати обов’язки гетьмана Павла Полуботка. Територія Слобожанщини (Харківщина) адміністративно підпорядковувалася царському уряду, царський уряд почав призначати полковниками козацьких полків російських та іноземних офіцерів.

П.Полуботок та частина козацької старшини не раз зверталися до Петра І з проханням не обмежувати автономні права України. У квітні 1723р П. Полуботка та частину генеральної старшини за наказом царя було заарештовано і посаджено у Петропавловську фортецю.

18 грудня 1724р у фортеці Полуботок помер, а 28 січня 1725р помер Петро І.