Професійні й особистісні якості контролера

Контролер – фахівець, який реалізує на підприємстві функції і завдання контролінгу. Контролер виконує на підприємстві сервісні функції в галузі економіки й управління, а саме:

– забезпечує прозорість щодо витрат і результатів по підприємству в цілому, а також по окремих підрозділах і продуктах;

– координує цілі та плани підрозділів;

– організовує роботу по створенню і веденню обліку, орієнтованого на менеджмент;

– відповідає за створення методичної та інструментальної бази з управління рентабельністю та ліквідністю підприємства.

Нижче перелічені вимоги, що ставляться до ідеального контролера.

Професійні знання:

– основи економіки та організації підприємства;

– фінансовий облік (бухгалтерія);

– розрахунок витрат на підприємстві;

– вміння читати і аналізувати баланс підприємства;

– планування, розрахунок і аналіз інвестицій;

– володіння методами й інструментами планування;

– володіння методикою аналізу по відхиленнях;

– знання ЕОМ, що дозволяє поставити задачу програмістові;

– знання методів і техніки контролінгу:

– аналіз конкурентів;

– аналіз шансів і ризиків підприємства на ринку;

– аналіз слабких і сильних сторін підприємства;

– аналіз життєвого циклу продукції;

– аналіз існуючої і перспективної структури продукції і послуг підприємства;

– методи прогнозування;

– методи вирішення проблем; техніко-економічний аналіз.

Методичні здатності:

– здатність аналітично мислити;

– здатність мислити абстрактно;

– вміння пояснювати і доводити;

– здатність освоювати нове і вчитися;

– комунікабельність, знання основ комунікабельності в організації;

– аналітична допитливість;

– вміння користуватися технічними засобами комунікації та презентації;

– здатність до системного мислення.

Вимоги до поведінки:

– не тримати себе дуже «поважно» при спілкуванні з іншими;

– толерантність, тобто терпимість до інших думок і суджень;

– вміння підносити неприємні факти так, щоб одержувач інформації міг би їх легко переносити (в ідеалі сміятися над своїми невдачами);

– не розголошувати факти, що свідчать про невдачу підрозділів або працівників підприємства.

Додаткові вимоги до стратегічного контролера:

– бачити і ставити проблеми в умовах невизначеності;

– думати про фактори, що впливають на успіх підприємства в перспективі платника;

– абстрагуватися від рутинної діяльності;

– оцінювати нововведення і сприяти його просуванню.

Розглянемо основні функції контролера.

Контролер як «продавець планів». Планування на підприємстві розділяється на стратегічне та оперативне.

Контролер не займається питаннями прийняття рішень в галузі планування, так як не несе відповідальності за реалізацію планів. Однак за службою контролінгу закріплюється ініціатива, яка координує і організує функції, що і визначає завдання працівників цієї служби. У процесі формування стратегічних планів контролер виступає в більшій мірі як організатор, який повинен вміти:

– налаштовувати учасників стратегічного планування на творчий підхід;

– узагальнювати висловлювані думки;

– формулювати гіпотези і моделі поведінки, вироблені учасниками наради;

– застосовувати на практиці методи і прийоми вироблення і прийняття колективних рішень.

Якщо ж говорити про оперативне планування, то воно вимагає від контролера більшою мірою уміння координувати і організовувати дії осіб, відповідальних за розробку та реалізацію оперативних планів. Як правило, мова йде про керівників середньої ланки управління.

На фазі оперативного планування контролер вирішує три види завдань:

1. Розробка технології планування:

– встановлення сфер планування, тобто підрозділів, де воно повинно проводитися;

– визначення змісту планів і термінів їх подання;

– розробка планових директив і форм складання планів.

2. Визначення основних вихідних даних, методів і порядку розрахунків. Наприклад, контролер повинен надати розробникам планів наступну інформацію:

– кон’юнктура ринку;

– допустимий темп зростання витрат на матеріали і заробітну плату;

– додаткові умови реалізації окремих планів.

3. Реалізація планування, включаючи:

– встановлення послідовності етапів планування і поточна координація планування в часовому й змістовному аспектах;

– консультації для підрозділів, які складають план роботи;

– узгодження та консолідацію окремих планів у відповідності з можливостями фінансування, стратегією, окремими оперативними планами;

– розроблення альтернативних планів;

– складання загального оперативного плану на базі окремих узгоджених планів.

Контролер як координатор в інформаційній системі підприємства. Мета функціонування інформаційної системи – надавати необхідну інформацію в потрібний час, в достатньому обсязі, в потрібному місці і необхідної якості. Передбачається, що інформаційна система охоплює всі області функціонування і рівні управління підприємством, тому склад, терміни, об’єкти й цілі подання інформації різні для різних користувачів.

Завдання контролера як координатора полягає в тому, щоб забезпечити ефективний обмін інформацією всередині підприємства. Для цього необхідно вирішити такі проблеми:

– що має повідомлятися (зміст інформації, ступінь її ущільнення, точність);

– як повинно повідомлятися (усно, письмово, комбіновано, метод обробки і передачі інформації, інформаційні канали);

– хто повинен повідомляти (хто створює інформацію, хто збирає, обробляє, зберігає, відправляє, знищує інформацію);

– коли повинне повідомлятися (у встановлені терміни, по вільному графіку, за запитом);

– навіщо повідомляється та чи інша інформація (це головне питання, що стосується цілей інформаційного обміну).

До арсеналу засобів контролера входять методи й інструменти для визначення потреб в інформації, достатньої для прийняття оптимальних рішень. Серед них, у першу чергу, такі:

– емпірично-індуктивні методи (опитування, спостереження, інтерв’ювання і т.п.);

– експертні оцінки (індивідуальні та групові);

– імітаційні моделі та метод сценаріїв.

Контролер як консультант керівництва підприємства. Сьогодні практично неможливо успішно вирішувати проблеми управління підприємством з орієнтацією на майбутнє, якщо спиратися тільки на дані фінансового (бухгалтерського) обліку. Основне завдання керівництва підприємства полягає у створенні потенціалу успіху на ринку в майбутньому, що досягається насамперед застосуванням системи стратегічного планування. Щоб розроблювана стратегія була правильною, необхідно мати систему «раннього виявлення» майбутніх тенденцій як ззовні підприємства, тобто в навколишньому середовищі, так і всередині, на самому підприємстві. Зовнішні «індикатори» повинні інформувати про економічні, соціальні, політичні і технологічні тенденції. Внутрішні «індикатори», котрі представляють на практиці окремі показники і їх системи, покликані інформувати керівництво про поточний стан підприємства, а також прогнозувати кризові ситуації в окремих сферах діяльності або на підприємстві в цілому. До завдань контролера належать методична та консультаційна допомога по створенню системи «раннього виявлення» тенденцій і чинників, здатних принести на етапі їх розвитку як вигоду, так і втрати. Інструменти та методи, використовувані контролерами для надання консультацій керівництву при розробці стратегічного плану, знаходять широке застосування в практиці стратегічного менеджменту. До їх числа відносять: аналіз конкуренції, аналіз ринків, аналіз життєвого циклу продукції, аналіз слабких і сильних місць підприємства (стратегічний баланс), аналіз перспектив диверсифікації продукції підприємства з урахуванням динаміки ємності і частки ринку.