Види та інструментарій контролінгу

Розрізняють два види контролінгу – оперативний і страте­гічний. Вони досить тісно взаємозв’язані між собою і трансформуються один в одного.

Служба стратегічного контролінгу виступає в якості внутрішнього консультанта менеджерів і власників підприємства при виробленні стратегії, стратегічних цілей і завдань. Вона надає необхідну інформацію, орієнтуючи керівництво в процесі прийняття управлінських рішень.

Основне завдання оперативного контролінгу – надавати допомогу менеджерам в досягненні запланованих цілей, які виражаються найчастіше у вигляді кількісних значень рівнів рентабельності, ліквідності та / або прибутку. Оперативний контролінг орієнтований на короткостроковий результат, тому його інструментарій принципово відрізняється від методів і методик стратегічного контролінгу.

Стратегічний контролінг визначає цілі та завдання для оперативного контролінгу, тобто ставить нормативні межі. Обидва напрями контролінгу відрізняються по охоплюваному часовому горизонту. Так, оперативний контролінг реалізує свої функції на короткостроковому відрізку часу: до року. Стратегічний контролінг в сучасному менеджменті не прив’язаний жорстко до часових меж, хоча найчастіше мова йде про середньо- і довгостроковий періоди.

Таким чином, стратегічний контролінго-рієнтований на внутрішнє і зовнішнє середовище та довгострокові перспективи.

Його об’єктами, а отже, і контрольованими величи­нами є такі показники, як мета, стратегії, потенціали і фактори успіху, сильні і слабкі сторони підприємства, шанси і ризики, межі і наслідки.

Стратегічний контролінг повинен забезпечити виживання під­приємства, відстеження намічених цілей розвитку і досягнення довгострокової стійкої переваги перед конкурентами. Його головна мета – проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкрутства, досягнення успіху підприємства.

Основні завдання стратегічного контролінгу:

- участь у встановленні кількісних та якісних цілей підприємства;

- відповідальність за стратегічне планування;

- розробка альтернативних стратегій;

- визначення критичних зовнішніх і внутрішніх умов, що лежать в основі стратегічних планів;

- визначення основних контрольних показників відповідно до встановлених стратегічних цілей;

- порівняння планових і фактичних значень контрольних показників з метою виявлення причин, винуватців та наслідків даних відхилень;

- аналіз економічної ефективності.

Можна виділити найбільш важливі практичні інструменти і принципи стратегічного управління, що використовує стратегіч­ний контролінг:

- портфельний аналіз;

- SWOT-аналіз;

- аналіз конкуренції;

- бенчмаркінг;

- сценарний аналіз;

- стратегічне управління витратами;

- аналіз розривів.

Стратегічні методи допомагають контролеру при побудові ро­боти служби інформації з метою найбільш раннього знаходження майбутніх «вузьких місць» економічного росту.

Систему оперативного контролінгу використовують для підтримки оперативних рішень по недопущенню кризового стану. Мета цього контролінгу –забезпечення прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв’язків при співставленні виручки від реалізації і затрат. Орієнтований загалом на внутрішнє середовище підприємства.

Завдання оперативного контролінгу:

- поточне та оперативне планування;

- визначення вузьких і пошук слабких місць у тактичному управлінні;

- порівняння планових і фактичних показників контрольних результатів задля виявлення причин, винуватців та наслідків відхилень;

- аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів;

- мотивація і створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень.

Основними елементами оперативного контролінгу є:

- планування продуктової програми;

- планування по функціональних сферах діяльності;

- контролінг збуту;

- контролінг виробництва;

- контролінг постачання;

- контролінг персоналу;

- контролінг обладнання.

Підконтрольні показники, які використовують при здійсненні оперативного контролінгу:

- рентабельність;

- продуктивність;

- ступінь ліквідності;

- ділова активність або оборотність;

- платоспроможність або структура капіталу;

- ринкова активність.

Так як цей вид контролінгу орієнтований на короткостроковий результат, його інструментарій принципово відрізняється від методів і методик стратегічного контролінгу.

Найбільш відомі такі інструменти:

- GAP-аналіз – аналіз відхилень (розривів);

- портфельний аналіз – аналіз розподілу діяльності підприємства по окремих стратегіях щодо продуктів і ринків;

- СVР-аналіз – аналіз співвідношення «витрати-обсяг-прибуток» (Cost- Volume-Profit);

- АВС-аналіз – аналіз груп виробничих підрозділів залежно від їхнього внеску в дохід);

- планування потреби в матеріалах;

- фінансовий аналіз показників діяльності;

- статичні і динамічні методи інвестиційних розрахунків;

- бюджетування;

- функціонально-вартісний аналіз.

Використання методології стратегічного і оперативного контролінгу як інструменту підтримки діяльності менеджерів може істотно підвищити ефективність функціонування системи управління організацією (підприємством).

Контрольні запитання та завдання

1. Визначити сутність контролінгу і його роль у фінансовому управлінні підприємством.

2. Які ключові компоненти концепції контролінгу?

3. Схарактеризувати функції контролінгу. Від яких факторів залежать ці функції?

4. Висвітлити питання еволюції контролінгу та дати оцінку його місця в системі фінансового управління.

5. Проаналізувати відмінності у стратегічному та оперативному контролінгу. Який з них є пріоритетним для покращення фінансового стану підприємства?