Основні етапи розвитку: історична довідка

Науковці виділяють такі етапи розвитку контролінгу:

1 етап – кінець VIII – кінець IX століття. Швидкий розвиток мануфактурного виробництва, центром дослідження облікової проблематики стає система обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції та послуг, у сферу компетенції якої входить: облік витрат, складання кошторисів, розробка механізму контролю за витратами.

2 етап – початок XX-століття – середина 50-х років. Зростання світового капіталізму. Відбувається виділення управлінського обліку як окремої системи та паралельне функціонування двох бухгалтерій: обов’язкової фінансової та «факультативної» управлінської.

Управлінський облік починає займатись калькулюванням за системою стандарт COST і обліком виробленої продукції та досягненням результатів за центрами відповідальності.

3 етап – середина 50-х років – 1975 рр. Розвиток ТНК і МНК. Відбувається впровадження методу «усіченої собівартості» або метод прямих витрат, управлінський облік розвивається як самостійна система.

4 етап – оптимізаційний – з 1975 року. Інтеграція національних економік країн у єдиний світовий ринок. Контролінг набуває стратегічного характеру, виходить за межі обліку, а бухгалтерія виконує функції планово-ревізійних відділів і аналітичних служб.

У більшості розвинених країн з ринковою економікою концепції контролінгу схожі. Відмінності стосуються в основному розуміння двох граничних ситуацій: прагматизму і ступеня вдосконалення системи відповідно до менталітету користувачів. Так, у Німеччині переважає тенденція академізації контролінгу, прагнення створити спочатку теоретично цілісну систему, а потім братися за вирішення конкретних завдань. У США і деяких європейських країнах переважає прагматичний підхід: тут контролінг тісніше пов’язаний з менеджментом, у більшій мірі орієнтованим на вимоги ринку і потреби клієнтів.

Щодо країн постсоціалістичного табору, зазначимо, що в Росії інтерес до контролінгу почав проявлятися на початку 1990-х рр., коли в економіці остаточно закріпилися як юридично, так і фактично ринкові принципи господарювання. В Україні контролінг став набувати практичного втілення лише на початку ХХІ ст. Найбільший інтерес до контролінгу і в теоретичному, і в практичному аспектах був проявлений з боку комерційних банків, так як цей сектор економіки розвивається найбільш динамічно. До числа пріоритетних завдань контролінгу віднесені:

– створення системи управлінського обліку;

– розробка комплексної системи стратегічного і оперативного планування.

Таким чином, можна зробити висновок про значний потенціал розвитку концепції і методів контролінгу і, що найголовніше, можливостей їх практичного використання.