Сутність, необхідність та основні завдання фінансового контролінгу

Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українських підприємствах є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва привели велику кількість суб’єктів господарювання на межу банкрутства. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу.

Сьогодні не існує однозначного визначення поняття «контролінг», але практично ніхто не заперечує, що це нова концепція управління, породжена практикою сучасного менеджменту. Контролінг (від англ. Control – керівництво, регулювання, управління, контроль) далеко не вичерпується контролем.

Більшість фахівців з управління підприємством під контролінгом розуміють функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством. Інакше кажучи, контролінг – це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

Підкреслимо, що служби контролiнгу безпосередньо не приймають рішення, а здійснюють їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією. Інформаційне забезпечення менеджменту повинно здійснюватись у зрозумілій для користувачів формі. З цією метою відповідна інформація спочатку обробляється, узагальнюється, аналізується і надається користувачам у формі рапортів, звітів, доповідних записок, резюме, рекомендацій, прогнозів тощо.

На практиці розрізняють різні напрями (сектори) контролінгу: фінансовий контролінг, контролінг збуту, дивізіонний контролінг, контролінг виробництва та закупівель тощо. Нами будуть висвітлюватися основні питання, що пов’язані з організацією та функціонуванням фінансового контролінгу, хоча більшість методів та інструментів, які розглядатимуться, є універсальними і можуть бути використані в інших секторах контролінгу.

В основі цієї нової концепції системного управління організацією лежить прагнення забезпечити успішне функціонування організаційної системи (підприємства, торгові фірми, банки та ін.) в довгостроковій перспективі шляхом:

• адаптації стратегічних цілей до мінливих умов зовнішнього середовища;

• узгодження оперативних планів зі стратегічним планом розвитку організаційної системи;

• координації та інтеграції оперативних планів за різними бізнес-процесами;

• створення системи забезпечення менеджерів інформацією для різних рівнів управління в оптимальні проміжки часу;

• створення системи контролю над виконанням планів, коригування їх змісту та термінів реалізації;

• адаптації організаційної структури управління підприємством з метою підвищення її гнучкості та здатності швидко реагувати на мінливі вимоги зовнішнього середовища.

Однією з головних причин виникнення і впровадження концепції контролінгу стала необхідність в системній інтеграції різних аспектів управління бізнес-процесами в організаційній системі. Контролінг забезпечує методичну й інструментальну базу для підтримки основних функцій менеджменту: планування, контролю, обліку і аналізу, а також оцінювання ситуації для прийняття управлінських рішень.

Ключовими компонентами концепції контролінгу є:

• орієнтація на ефективну роботу організації в довготривалій перспективі – філософія прибутковості;

• формування організаційної структури, орієнтованої на досягнення стратегічних і тактичних цілей;

• створення інформаційної системи, адекватної завданням цільового управління;

• розподіл задач контролінгу на цикли, що забезпечує гнучкість планування, контролю виконання та прийняття корегуючи рішень.

Цикл контролінгу включає в себе ітеративні етапи планування, контролю виконання та прийняття коригувальних рішень. Етап планування в рамках циклу контролінгу здійснюється за технологією «зустрічних потоків»: спочатку планування проводиться «зверху вниз» (розробка методики планування, координація і деталізація планів за рівнями). Потім планується зустрічний потік «знизу вгору». Як наслідок, виконується одне із завдань контролінгу – розробка методики коригування планових завдань, координація окремих планів і зведення їх в єдиний план по підприємству.

Етап контролю відхилень плану і факту передбачає аналіз фактичних даних по контрольованих величинах і розроблення заходів щодо усунення небажаних відхилень. При цьому кожен працівник підприємства повинен діяти самостійно по усуненню відхилень в межах наданої йому компетенції. У разі відхилень, що перевищують його компетенції, працівник звертається до менеджерів вищого рівня ієрархії управління.