Л Е К Ц І Я

Лекція – систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета. Це форма теоретичного оволодіння знаннями, коли вчитель на протязі всього заняття повідомляє новий матеріал, а учні активно сприймають.

Лекція може бути (в залежності від дидактичної мети і місця в навчальному процесі) – вступна, настановча, поточна, заключна, оглядова.

В залежності від способу проведення – інформаційна, проблемна, лекція-бесіда, лекція, що доповнюється семінарським заняттям.

Головні вимоги до лекції:

- бути на сучасному рівні розвитку науки;

- мати закінчений характер (висвітлення певної теми);

- бути внутрішньо переконливою (аргументація), викликати інтерес до науки;

- емоційність викладу;

- органічний зв´язок з іншими видами навчальних занять – семінарами, практичними заняттями тощо;

- містити добре продумані ілюстративні приклади, спрямовувати дітей на самостійну роботу, бути доступною і зрозумілою.

Лектор має враховувати рівень підготовки слухачів. Від лекції до лекції треба підвищувати науковий рівень викладання навчального матеріалу і спостерігати чи посильний він для більшості дітей. Від класу до класу інформативний об’єм має збільшуватися.. Готуючись до лекції, вчитель розробляє план, розраховує час, виділяє головні думки, приклади. Виходячи з особливостей аудиторії та композиції лекції, вчитель має моделювати свою поведінку

Лекція включає чотири фази: початок сприймання ―4-5 хвилин, оптимальна активність сприйняття ― 15-20 хвилин, фаза зусиль ― 10-15 хвилин, фаза стомлення. Починати активізацію аудиторії треба у фазі зусиль. Водночас дуже важливо продумати початок і кінець лекції, чергувати роботу і відпочинок, моменти підвищеної уваги і послаблення; весь процес ведення лекції вимагає від вчителя доброзичливого ставлення до слухачів.

Лекція - найважча форма роботи, оскільки лектор виступає одночасно в кількох ролях:

o оратора, який переконує аудиторію, пропагує науку, захищає або відкидає якісь положення;

o вченого, який розглядає явища і факти, положення, закономірності, спонукає, дає поштовх науковому мисленню учнів, їх самостійності і творчості;

o педагога, який озброєний матеріалом високої виховної наукової цінності, добре знає свою аудиторію, володіє дієвою методикою викладання;

o психолога, який відчуває аудиторію в цілому і кожного зокрема і використовує знання людської психіки для реалізації головних задач навчання і виховання.

Активізація пізнавальної діяльності школярів можлива за допомогою опорних сигналів. Для кожної теми лекції розробляється лист з опорними сигналами та лист взаємоконтролю.