Тема 2. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення

Додаткова література:

1. Стависский П.Р., Харитонов Е.О. Обязательства из ведения дел без поручения и некоторые смежные обязательства в советском гражданском праве // Проблемы социалистической законности. — Вып. 4. — X.: 1979. — С. 104-111.

2. Харитонов Е.О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения, в советском гражданском праве. Дис.... канд. кгоид. наук.—X., 1980.— 203с.

3. Зубар В.М. Відсутність доручення як одна з умов виникнення зобов'язання з ведення чужих справ // Матеріали міжнародної наукової конференції «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем». — К.: ІДП НАНУ, 2000.— С 287-290.

4. Зубар В.М. Зобов'язання, що виникають з ведення чужих справ без доручення. Автореферат дис.... канд.юрид.наук. — К.: 2001. — 18 с.

5. Зубар В.М. Зобов'язання, що виникають з ведення чужих справ без доручення, у проекті Цивільного кодексу України // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наук, праць. — Одеса: 2000.— № 9. -- С. 264-268.

Відповідно до ст. 1178 ЦК України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї май­нових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спря­мовані на їх запобігання, усунення або зменшення.

У юридичній літературі зобов'язання, що виникають з учинен­ня дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, відомі під різними назвами. Найчастіше використовувалися терміни «діяльність у чужому інтересі без доручення», «ведення чужих справ без доручення», «ведення справ без доручення».

Цей вид зобов'язань був відомий ще римському праву і мав на­зву «negotiorum gestio», що означало таке відношення, коли одна особа (гестор) веде справи іншої особи (домінуса), управляє його майном і т.п., не маючи на те доручення від цієї другої особи. Домі-аус повинен відшкодувати гестору всі витрати, пов'язанні з веден­ням його справ.

Оскільки діяльність без доручення іншої особи є втручанням у сферу її майнових інтересів, то ЦК України встановлює, що це мож­ливе лише за умови, що цим інтересам загрожує небезпека. Оскіль­ки за наявності цих умов вчинення дій в чужих інтересах без дору­чення санкціонується ЦК, то така діяльність є правомірною дією. Саме ці правомірні дії є підставою виникнення зобов'язань унаслі­док вчинення дій в інтересах іншої особи без її доручення.

Зобов'язання, котрі виникають на підставі таких дій, можуть бути охарактеризовані як недоговірні правовідносини між тим, хто діяв в інтересах іншої особи, та зацікавленою особою.

Указані зобов'язання виникають за таких умов:

1) майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків. При цьому правове значення має реальна, а не уявна небезпека майновим інтересам іншої особи. Реальна небезпека — це можливість настання невигідної для особи майнової загрози, котра при відсутності запобіжних заходів може перетворитися у дійсність. Оскільки йдеться лише про «майнові інтереси», то у тих випадках, коли небезпека загрожує не майну, а життю чи здоров'ю фізичної особи, мають застосовуватися норми не глави 79 ЦК, а правила про відшкодування шкоди, зазнаної при вчиненні рятувальних дій;

2) це мають бути дії без доручення особи, в інтересах якої ці дії відбуваються. Отже, правила глави 79 ЦК не застосовуються у випадку діяльності фізичних та юридичних осіб, для яких дії в чужих інтересах є метою їхнього створення (наприклад, діяльність благодійних фондів), а також у тих випадках, коли обов'язок ведення справ інпіої особи випливає із безпосередніх приписів закону (наприклад, опікун має дбати про майнові інтереси підопічного — частина 1 ст. 72 ЦК);

3) дії мають бути на користь іншої особи, тобто спрямовані на запобігання, усунення або зменшення невигідних для неї майнових наслідків. Ця умова охоплює наявність наміру здійснити дії на користь ініиої особи та за рахунок останньої (суб'єктивний фактор) і фактичне здійснення таких дій (об'єктивних фактор). Особа, яка веде справи іншої особи без її доручення, має усвідомлювати спрямованість своїх дій і, до того ж, не мати наміру зробити їй подару­нок, надати дружню безоплатну послугу тощо).

Суб'єктами вказаних зобов'язань є особа, чиїм майновим інтере­сам загрожує небезпека (господар) і особа, котра вчиняє дії в інте­ресах іншої особи без доручення. Господарем може бути будь-яка фізична або юридична особа. Особою, яка веде справи (гестором) може бути лише повністю дієздатна фізична особа (ст. ЗО ЦК) або фізична особа з неповною цивільною дієздатністю (ст. 32 ЦК). Це пояснюється тим, що умовою виникнення цих зобов'язань є усві­домлення гестором наявності реальної небезпеки майновим інтере­сам іншої особи, розуміння того, що він діє в чужих інтересах тощо. Юридична особа може бути гестором у випадках, коли це не супере­чить вимогам до її цивільної правоздатності (ст. 91 ЦК), і за умови, що особа, яка вчиняла конкретні дії, має право діяти від імені юри­дичної особи і створювати для неї права та обов'язки (ст. 92 ЦК).

Зміст зобов'язань із ведення справ без доручення визначають ч. 2 ст. 1158 та ст. 1159-1160 ЦК.

Гестор зобов'язаний з першою ж нагодою сповістити господаря про свої дії. Такий інформаційний обов'язок покладається на гесто-ра незалежно від того, чи може знати господар з інших джерел про дії у її інтересах, чи ні. Якщо господар схвалить дії гестора, надалі на відносини сторін поширюються правила відповідного договору (доручення, збереження тощо). Якщо господар заперечує проти втручання у його справи, то діяльність гестора перетворюється на протиправні дії і тягне виникнення деліктних зобов'язань.

Якщо гестор не мав можливості сповістити господаря про ве­дення справ останнього, то, почавши дії без доручення, він має до­вести їх до кінця, вживаючи усіх залежних від нього заходів для запобігання виникненню шкоди у господаря. При цьому гестор зобов'язаний брати на себе все, що пов'язане з веденням справи, у тому числі обов'язки із виконання укладених ним договорів.

Важливими обов'язками гестора є вимоги: 1) надати звіт про вчинені дії; 2) передати господарю все отримане у процесі діяль­ності у його інтересах (ст. 1159 ЦК).

Але коли вимога надати звіт існує і може бути виконана завжди, то обов'язок передати господарю усе отримане у зв'язку з діяльніс­тю у його інтересах має місце лише тоді, коли ці прибутки існували. Цілком реальною є ситуація, коли гестор робить витрати в інтере­сах господаря (наприклад, сплачує рахунки за комунальні послуги, телефон тощо), не одержуючи нічого взамін від третьої особи. Тому тут може йтися або липте про передачу фінансових документів (що загалом охоплюється поняттям «надати звіт»), або про те, що у ге­стора обов'язку передати все отримане не виникає взагалі.

Виконання вказаних обов'язків провадиться «негайно після за­кінчення цих дій». Проте це не позбавляє гестора можливості ви­конати їх і раніше, при першій можливості спілкування з господарем і ще до завершення розпочатої діяльності. Крім того, поняття «негайно» має трактуватися з урахуванням тієї ситуації, яка скла­лася на момент завершення дій.

Якщо гестор не виконає обов'язок передачі «усього одержано­го», то таке майно може бути залежно від обставин справи стягну­те з нього або як безпідставно набуте або збережене майно {глава 83 ЦК), або у порядку відшкодування завданої господарю шкоди (гла­ва 82 ЦК).

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фа­ктично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставина­ми, за яких були вчинені дії.

Покладення на особу, яка без доручення діє в чужих інтере­сах, обов'язків (значну частину яких він має виконувати «негай­но») створює для неї ризик збитків унаслідок діяльності в інтере­сах іншої особи. Таке рішення висуває до гестора вимогу належ­ної оцінки своїх дій та їхньої перспективи. У свою чергу цивільні права гестора забезпечуються можливістю отримання компенса­ції необхідних витрат, зазнаних ним у результаті такої діяльно­сті (ст. 1160 ЦК). Це може бути, наприклад, компенсація витрат на годівлю чужих тварин у випадку раптової хвороби господаря, на ремонт даху будинку після буревію тощо.

Власне, можливість отримати компенсацію витрат, зазнаних у результаті діяльності в чужих інтересах, є головним правом гесто­ра. Гестор має право вимагати відшкодування збитків у розмірі. фактично понесених витрат, якщо вони були виправдані обстави­нами справи. Якщо ж гестор не зазнав витрат, то підстав для їх компенсації, природно, нема.

Право на відшкодування витрат виникає за певних умов. По-перше, підлягають відшкодуванню витрати, які фактично вже були зроблені, а не лише планувалися на майбутнє. По-друге, від­шкодування витрат можливе, якщо вони були необхідними, тобто виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Це означає, що витрати, які не здійснив би за цих обставин сам господар, відшко­дуванню, як правило, не підлягають. Винятком є ситуація, коли гестор доведе, що, відмовляючись від компенсації витрат, госпо­дар неналежним чином здійснює своє цивільне право (наприклад, гестор був змушений втрутитися у чужі справи і зробити ремонт будівлі за відсутнього господаря, який не вживав заходів для ре­монту будинку, що є пам'яткою архітектури).

Важливою передумовою виникнення у гестора права на відшко­дування понесених витрат є виконання ним передбаченого ч. 2 ст. 1158 ЦК обов'язку при першій нагоді повідомити господаря про діяльність у його майнових інтересах. Якщо гестор не виконав свого інформаційного обов'язку, то він втрачає право вимагати відшкодування зроблених витрат (ч. 2 ст. 1160 ЦК).

Таке обмеження пов'язане зі специфікою ведення справ іншої особи без її доручення, котре ґрунтується на засадах солідарності, врахування суб'єктів даних відносин. Необхідність ведення чужих справ виникає тоді, коли цивільним правам та інтересам іншої особи загрожує небезпека, тобто існує потреба у захисті майнових інтересів іншої особи. При цьому необхідність самоправного втру­чання у чужі справи зумовлюється не тільки існуванням небезпе­ки чужим майновим інтересам, а ще й тими обставинами, що ге-стор не може сповістити господаря й одержати від останнього згоду на зазначені дії. Отже, при можливості повідомити господаря про дії в його інтересах, гестор має зробити це при першій нагоді, а той, хто не виконав цей обов'язок, втрачає право на відшкодування витрат, бо недостатньо враховував інтереси господаря.