Неогуманізм. В. Гумбольдт та його освітні проекти

В середині XVIII століття в Німеччині сформувалась буржуазна педагогі­чна течія — неогуманізм, яка сприяла відродженню інтере­су до культури анти­чного типу. Неогуманізм був свого роду «дру­гим Відродженням". Захоплення грецької культурою і римським правом, ідеал всебічного розвитку, культ лю­дини — ось деякі з ха­рактерних рис неогуманізм. У протилежність формаль­ному дотриманню букви письменників-класиків і мертвому псевдокласи­циз­мові XVII—XVIII ст. неогуманізм закликав проникнутись ду­хом старогрецької культури.

Вільгельм Гумбольдт (1767—1835), друг Гете і Шіллера, німець­кий фі­лолог і громадський діяч, був представником пізнього неогуманізму. Найосві­ченіша людина свого часу, він очолював у 1809— 1810 рр. відомство народної освіти в Пруссії. Тут було проведено солідну реформу шкільної гімназії, що внесла живий струмінь у затхлу атмосферу середньої школи. У 1810 році для отримання звання вчителя гімназії було встановлено особливий екзамен. Цим було покладено початок оновлення складу вчителів гімназій і піді­рвано залеж­ність гімназичного викладання від духівництва.

Гумбольдт прагнув до того, щоб юнацтво засвоїло досконало не лише стародавні мови, але й думку античних народів. Неогуманістирозширили зміст традиційної німецької школи (класичної гімназії) і ввели викладання матема­тики, природознавства та істо­рії, обмеживши вивчення релігії, виключи­вши ЇЇ навіть з екзаме­нів на атестат зрілості.

Треба сказати, що провідною думкою при формуванні нового навчаль­ного Плану у неогуманістів була ідея різносторонньої зага­льної освіти, що складає фундамент у вигляді класичних і німець­кої мов для дальших універси­тетських занять з філології, з одного боку, і для занять математикою і природо­знавством — з іншого боку. Ця система набула назви утраквізму (від лат. utrasque — «під обома видами», тобто філології і математики). Новий навчаль­ний план відповідав вимогам буржуазії щодо посилення математики і викла­дання фізики, природознавства та нових мов.

Гімназія неогуманістичного зразка давала добрі знання класич­них мов і математики. На відміну від гуманістів Відродження неоґуманісти в освітньому плані грецьку мову ставили вище від лати­ні. Це пояснювалось тим, що у гре­цькій літературі періоду розкві­ту Афінської держави сильне відображення отримали ідеї рівності всіх імущих. Значною мірою політична організація ра­бовласницьких демократій Стародавньої Греції здавалась молодій німецькій буржуазії ідеалом державного устрою.

Отже, неогуманізм був прогресивним рухом, тісно пов'язаним з демокра­тичними тенденціями, з прагненням до національної самостійності, з бороть­бою із залишками феодалізму.