Ідея гармонійного виховання Песталоцці. Його теорія еле­ментарної освіти та методика початкового навчання

Основна мета виховання, за Й. Песталоцці, — розвиток при­родних здіб­ностей людини, що закладені в ній, постійне їх удоскона­лення. Він проповідує «гармонійний розвиток сил і здібностей “людини», всі хороші задатки людини повинні бути максимально роз­винуті. Він порівнює мистецтво вихователя з мистецтвом садівника.

Центром виховання є формування людини, її морального обличчя, дійової любові до людей. Якраз це повинно вести людину вперед. Песталоцці нама­га­вся розробити проблему взаємозв'язку сім'ї і школи. В романі «Лінгард і Гер­труда» він показав, як можна поліпшити жит­тя селян через організацію вихо­вання дітей в сім'ї і школі.

Суспільне виховання повинно йти за сімейним, бо сімейне життя повинно бути визнане єдиною вищою основою виховання. Песталоцці ставить перед со­бою завдання реорганізувати народну школу, розробивши для неї нові методи викладання, що базують­ся на законах розвитку людського розуму. Дитина в школі, на думку Песталоцці, повинна почувати себе природно і вільно.

На думку Песталоцці, потрібно створювати умови для задово­лення при­родного прагнення дитини до руху. Виконання найпро­стіших рухів, участь в іграх, особливо в походах, екскурсіях — ось той комплекс, що готує грунт для нормального фізичного розвит­ку дитячого організму.

Песталоцці висунув проблему поєднання продуктивної праці з на­вчан­ням і розглядав трудове виховання в зв'язку з моральним. В ро­мані «Лінгард і Гертруда» під час роботи дітей (прядіння) Гертруда вчила їх читати, рахувати. В школі, організованій для селянських дітей поміщиком, вони цілі дні прово­дять за роботою на прядильних і ткацьких верстатах. На пришкільній ділянці діти вирощували городні рослини. Одним словом, діти спочатку працюють, а потім учаться.

На думку Песталоцці, в основі всякого знання лежать його елементи. Ва­жливо відібрати найпростіші, з яких може початій навчання своїх дітей кожна мати-селянка. В результаті тривалого вивчення він прийшов до визначення ос­новних елементів навчан­ня, що були покладені в основу всієї системи дидак­тичних прин­ципів і змісту навчання в школі. В навчанні форм відповідає вимі­рювання, числу — рахунок, слову — мова. Таким чином, елементарне навчання зводиться до уміння вимірювати, рахувати, говорити, що збуджує здатність ди­тини мислити, дає поштовх до роз­витку її здібностей. Песталоцці різко розме­жовує розвиток мис­лення і нагромадження знань, відда­ючи перевагу пер­шому. Вчен­ня про роль спостереження трьох елементів у процесі навчання ви­значило і його характер дидактичних поглядів. Головним прин­ципом навчання він вважав наочність як «абсолютну основу вся­кого пі­знання». Чим більшою кількістю чуттів пізнає учень суть будь-якого предмета, тим краще він з ним ознайомиться.

Песталоцці вимагав вчити дітей систематично, послідовно, доступно і до­биватись міцних знань. Учителям і батькам слід зна­ти вікові і психологічні особливості дітей, бо вони вже змалку потребують керівництва на основі знань психології. Песталоцці багато працював у галузі методики початкового навчання, зокре­ма розробив методику рідної мови, арифметики і географії.

Пестадоццібув видатним теоретиком і практиком демократич­ної педаго­гіки дрібної буржуазії. Він створив теорію елементарної освіти, яка широко ви­користовувалась в XIX ст., в народних шко­лах, зосередив увагу на проблемах початкового навчання і виховання.