Тема. Валюта та валютні відносини

Суть валюти та валютних відносин

Валютні системи

Валютний курс та паритет

Валютна політика

Валюта – це грошова одиниця будь – якої держави або платіжні документи, виражені в грошових одиницях іноземних держав.

Поняття валюти використовується в таких значеннях:

- національна валюта — грошова одиниця певної країни;

- іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та пла­тіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використову­ються в міжнародних розрахунках;

- міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця, засіб плате­жу: СДР — спеціальні права запозичення, ЕКЮ (згодом — ЄВРО).

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн. На валютний курс впливає чимало факторів: стан платіжного балансу, рівень інфляції, політична стабільність. Валютні курси формально визначаються на основі паритетів - співвідношення купівельної спроможності різних національних валют, що характеризує ту суму товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Реально на валютних ринках обмін валют здійснюється за валютним курсом, який відхиляється від паритету залежно від попиту і пропозиції на валюту.

Конвертованість валюти — це можливість її обміну на ва­люти інших країн або на золото за офіційно встановленим кур­сом.

Повністю оборотними, або вільноконвертованими (ВКВ) є валюти кра­їн, де відмінено всілякі валютні обмеження як для резидентів (фізичних і юридичних осіб цієї країни), так і для нерезидентів (іноземних фізичних осіб).

Частково оборотні, або частково конвертовані (ЧКВ), — це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвро­пейських країн.

Необоротними (замкнутими), або неконвертованими (НКВ) є валюти країн, які повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слаборозвинених країн, які здебільшого прикріплені до ва­лют колишніх метрополій.

Паритет – співвідношення між грошовими одиницями різних країн. Реально на валютних ринках обмін валют здійснюється не за їх офіційним курсом, а за валютним курсом, який відхиляється від паритету залежно від попиту і пропозиції на валюту.

Конвертована валюта – що вільно обмінюється на інші валюти за діючим курсом.

Валютна система – це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово – кредитних інструментів організації валютних відносин.

Національна валютна система – це це сукупність форм і інструментів організації валютних відносин даної країни з іншими країнами. Вона має такі елементи:

національна валюта;

золото – валютні резерви;

валютний паритет і курс національної валюти;характер валютних обмежень;

форми та організації міжнародних розрахунків;

статус національних установ, які регулюють валютні відносини.

Світова валютна система – це форма організації міжнародного грошового обігу.

Світова валютна система включає с укупність національних валютних систем і міжнародних валютних відносин. Ця системає формою організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена між­державною домовленістю.

Світову валютну систему характеризують такі ознаки: наявність міжнародного валютного ринку; узгоджений порядок взаємних міжнародних платежів.

Валютні відносини -складова частина міжнародних економічних відносин, що виникають у процесі функціонування грошей у сфері економіки обігу між країнами.

Світова валютна система розвивалась в кілька етапів.

Першим із них стало створення (на початку 19 ст.) системи золотого стандарту на таких основних умовах:

- функціонування золота як світових грошей,

- фіксація золотого вмісту національних валют та їх здатність вільно обмінюватись на золото,

- наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

За цих умов золото як засіб платежу на світовому ринку приймалось на вагу, а валютний курс національних паперових грошей визначався співвідношенням їх золотого вмісту, який встановлювала держава. Кожна країна повинна була забезпечувати тверде співвідношення між наявними запасами золота та кількістю грошей в обігу. Завдяки цьому забезпечувалась повна конвертованість світових грошей, сталість їх купівельної спроможності та валютних курсів, стабільність світових цін. Недоліки даної системи:

Ø Фіксований валютний курс змінював грошову масу в країні незалежно від державної економічної політики

Ø Золотий стандарт може функціонувати лише за наявності золотого запасу, при його вичерпанні в країні ця система не функціонує

Ці причини й зумовили крах цієї системи після світової кризи 1929-1933 рр.

З розвитком світового господарства і зростанням його суперечностей відбувся перехід до нового етапу еволюції світової валютної системи.

В 1944 році була скликана конференція, на якій була досягнута домовленість про введення системи регульованих пов’язаних валютних курсів - Бреттон-Вудська система і створення Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Основою цієї системи став золото доларовий стандарт, за якого Міністерство фінансів США гарантувало іноземним центральним банкам чи урядам обмін доларів на золото, тобто долар і золото були світовими грошами. Прирівнювання долара до золота відбувалось на основі фіксованої ринкової ціни на золото (одна унція золота =31.1 г =35 дол.), вміст долара дорівнював 0.88 г золота. Органом валютного регулювання став МВФ.

З часом ситуація почала змінюватись – посилилась економічна могутність Європейських країн, зросла ринкова ціна золота, наростав дефіцит державного бюджету США та платіжного балансу. Інші країни почали відмовлятись від долара, вимагаючи його обміну на золото, внаслідок чого США скасували обмін долара на золото для іноземних урядів, що спричинило крах золото доларового стандарту.

У 1976 р. У Кінгстоні на Ямайці члени МВФ оголосили про перехід до якісно нової валютної системи - регульованих гнучких валютних курсів- Ямайська. За цією угодою з 1978р. золото було вилучено з обігу, валютний курс відірвався від золотого паритету, золотий вміст валют було відмінено. Новою основою став валютний паритет, що встановлюється на валютних ринках шляхом котирування валют, тобто встановлення ціни однієї валюти в інших валютах. Цей курс значною мірою визначається попитом і пропозицією валют і стає основою для їх обміну.

За рішенням МВФ паритети валют встановлюються за СДР(міжнародна грошова одиниця).СДР – це світовий грошовий еталон, заснований на «плаваючих валютних курсах». Валютний кошик СДР включав 5 валют (долар – 40 %, німецька марка – 21 %, японська єна – 17, французький франк і англійський фунт стерлінгів – по 11 %), а зараз включає 3 валюти: долар США, японську єну, євро.

У системі державного регулювання економічного життя виділяють су­купність заходів, які здійснюються країнами і їхніми центральними бан­ками у сфері грошового обігу та валютних відносин з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку зага­лом. У цьому полягає сутність певної валютної політики. Ця політика здій­снюється переважно у двох формах — обліковій (дисконтній) та девізній.

Облікова політика у сфері міжнародних валютних відносин спрямова­на на регулювання валютного курсу шляхом зміни відсоткових ставок за кредит. Підвищення їх призводить до припливу капіталів із країн, де такі ставки нижчі, що підвищує курс національної валюти і поліпшує стан її платіжного балансу. І, навпаки, зниження відсоткових ставок у країні призводить до відпливу капіталу в інші країни і зниження курсу національ­ної валюти.

Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шля­хом купівлі або продажу іноземної валюти (девіз).

Валютна політика нерідко набуває форми валютної інтервенції — пря­мого втручання держави через центральний банк або державну скарбни­цю в операції на валютному ринку для впливу на курс валюти своєї краї­ни чи іноземної шляхом продажу або купівлі іноземної валюти чи золота з одночасним уведенням обмежень у сфері валютних операцій на внутріш­ньому ринку.

Двома основними операціями на валютному ринку є операції на умовах «Спот» та форвардні операції.

Операції «Спот» передбачають валютні угоди, згідно з якими поставка валюти здійснюється переважно впродовж 24 год. Відповідно до цього встановлюється і валютний курс «Спот», який є базовим курсом на момент укладення угоди. Різниця в часі між поставкою та оплатою валюти зумовлена необхідністю проведення банківських операцій по розрахунках.

Форвардні операції – позабіржові строкові угоди, розрахунки за якими здійснюються через певний період часу на заздалегідь узгоджену дату. Переважно такі операції здійснюють банки, промислові, торговельні компанії, щоб уникнути можливих збитків від коливань валютних курсів. Форвардні валютні курси відрізняються від попередніх курсів на величину «скидки», пов’язаних з відстрочкою платежів.

Різновидом строкових угод є опціонні операції, за якими суб’єкти валютного ринку мають право купити або продати валюту у заздалегідь встановленому обсязі за твердою ціною впродовж певного періоду.

Питання для самоконтролю.