Президент України, який

- представляє вищий концептуальний документ виконавчої гілки влади – Стратегію національної безпеки України;

- в межах своїх конституційних повноважень здійснює керівництво органами і структурами виконавчої гілки влади, організовуючи стратегічне планування в рамках галузей народного господарства і окремих міністерств та відомств; контролюючи виконання стратегічних планів; вдосконалюючи шляхом реорганізації та кадрових заходів структуру та органи системи національної безпеки; корегуючи стратегічні плани і санкціонуючи надзвичайні дії в разі виникнення непередбачених ситуацій;

Верховна Рада України, яка

- формує законодавчу базу відповідно до Конституції України;

- забезпечує виконання стратегічних планів виконавчою гілкою влади шляхом прийняття державного бюджету;

- відслідковує виконання стратегічних планів виконавчою гілкою влади шляхом контролювання виконання бюджету;

Кабінет Міністрів України, який, в межах своїх повноважень,

- формує статті державного бюджету відповідно до положень Стратегії національної безпеки і стратегічних планів виконавчої гілки влади;

- координує діяльність органів виконавчої влади держави;

Рада національної безпеки і оборони України, яка

- діє згідно закону України “Про Раду національної безпеки”;

Центральні та місцеві органи виконавчої влади та Автономної Республіки Крим, які

- виконують закони України, стратегічні плани та рішення Президента і Уряду України з питань поточної політики, в межах своїх повноважень приймають участь в розробці нормативних і правових актів, або розробляють і приймають їх (для Автономної Республіки Крим).

Національні інтереси — це визначальні потреби держави Україна, які співвідносяться з її базовими цінностями і виражаються у затвердженому Верховною Радою комплексі цілей.

В реальному житті сьогоднішньої України проблема національних інтересів ускладнена за рахунок традиційного розколу української національної ментальності за багатьма параметрами: політичним, економічним, соціальним, релігійним, етнічним і навіть географічним. При цьому не лише окремі політичні, соціальні чи регіональні угруповання, але й окремі інституції державного апарату сповідують власні інтереси, які не співпадають між собою, а в ряді випадків суперечать одні одним. В цьому сенсі негомогенність нинішньої України, яка переживає перехідний етап свого розвитку, є більш глибокою, ніж у будь якої розвиненої європейської держави. Цю обставину враховано за рахунок закладення в основу визначення національних інтересів України перш за все положень Конституції України, а також так званих "вічних" цінностей, в основі яких лежать найзагальніші культурологічні і етнічні уявлення українського народу про добро і зло, щастя і благоденство, суспільний обов'язок і призначення людини тощо. Враховано також ряд параметрів внутрішнього (політична та екологічна система, соціокультурні особливості країни) і зовнішнього (міжнародне оточення, союзи, загрози) середовища.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення понятть «національні безпека» та «національні інтереси».

2. Що є правовою основою функціонування системи національної безпеки України?

3. Хто є основними суб’єктами системи національної безпеки України?

4. Які органи державної влади гарантують національну безпеку в Україні?

5. Чому в житті сьогоднішньої України існує проблема національних інтересів?